«Закінчилася ера абсурду». Путін хотів створити в Україні санітарну зону, а тепер це роблять ЗСУ на території РФ — Самусь
Директор New Geopolitics Research Network Михайло Самусь розповів в інтерв'ю Radio NV про закінчення «ери абсурду», яка стосувалася заборони бити по території РФ та кардинальну зміну ситуації після цього рішення.
— Пане Михайле, як ви сприймаєте цей дозвіл на удари різноманітними системами по території Російської Федерації, який отримала Україна від Німеччини, від Сполучених Штатів Америки. HIMARSи зараз, як ми бачимо, роблять справу дуже серйозно, вже є публічні фото знищених ППОшних систем типу С-300 та С-400 на Бєлгородщині. Хоча мені достеменно відомо, що це ще не повний перелік того, що бачить публіка, того, що вражається, що знищується. Там і склади вражалися, і місця скупчення особового складу. Окрім цього, є «осінтерські» зведення, що справді ЗСУ отримали перевагу у Вовчанську. Як ви гадаєте, чи варто пов’язувати ці всі факти? Чи є в цьому взаємозв'язок, що нам Захід дозволив бити їхньою зброєю, і ми, отримавши всі ці спроможності та можливості, тепер можемо досягати більших успіхів?
— Я би так сказав: закінчилась ера абсурду, коли українську армію примушували воювати однією рукою, а інша рука [була] прив’язана ззаду, бо не можна [було] бити росіян, які знаходяться в 50 метрах за державним кордоном України. Це повний абсурд з військового погляду. Коли розвідка визначає, що противник формує ударне угруповання, наприклад, на дальності 10−15−20 кілометрів, то, звісно, після цього ми відпрацьовуємо по цьому скупченню особового складу, по всій інфраструктурі, по командних пунктах, складах з боєприпасами, логістиці. І тим самим ми не даємо противнику підготуватися до їхньої наступальної операції.
Якраз так звана харківська «велика» наступальна операція, яка, звісно, не є харківською великою наступальною операцією, але [була] спроба прорвати українську оборону якраз в районі Вовчанська і в деяких інших місцях, вона показала абсурдність цієї ситуації, коли нам не можна бити по угрупованням військ, які знаходяться буквально в тактичній глибині. Ми не можемо туди бити, тому що це, виявляється, недоторкана територія «святої» Російської Федерації.
Зараз це змінилося, і українські Збройні сили почали просто діяти доктринально. Виявляється відповідний об'єкт збройних сил Російської Федерації — командний пункт, зенітно-ракетна установка, логістичні центри, склади з боєприпасами або скупчення особового складу — і туди завдається удар. Так і має бути.
У результаті, звісно, росіяни не можуть формувати якісь угруповання, надсилати резерви, наприклад, для посилення своєї операції в Вовчанську. Тому що якщо Україна може бити на глибину 50 км на територію Російської Федерації, вони не можуть просто сформувати це угруповання.
У будь-якому разі, формувати угруповання за 100 км, потім намагатися наблизитися до українського державного кордону, знову-таки, розвідка працює, все це видно… Тому, насправді, зараз і наступає та ситуація, коли росіяни доведеться на рівних з нами битися.
Нарешті наші американські друзі вирішили закінчити цю еру абсурдності і дозволили нам працювати так само, як росіяни працюють. Тобто, щоб не було такого: росіянин за 50 метрів від державного кордону на території Росії - це нелегітимна ціль, а коли він стає агресором і окупантом, перейшов на нашу територію — його можна вбивати. Це повний абсурд, який нарешті закінчився.
— На вашу думку, чи мали росіяни достатньо часу для того, щоб підготуватися і розосередити свої ресурси так, щоб не потрапити під цей удар?
— Судячи з того, що українці зараз б’ють колони, які досить [вільно] себе почували за кілька кілометрів від українського кордону, то я думаю, що війська цього не очікували. Можливо, десь [міністр закордонних справ РФ Сергій] Лавров в Кремлі з [диктатором Володимиром] Путіним і [секретарем Ради безпеки РФ Миколою] Патрушевим, [міністром оборони РФ Андрієм] Бєлоусовим щось обговорювали, а війська до цього не були готові. Я впевнений, що команди розосередитися поки що не було. І українських військових зараз є добрий шанс трошки прорідити якраз логістичні хаби, які створювалися з моменту появи у нас HIMARSів.
Вони ж як вчинили? Вони взяли і основні логістичні центри просто розмістили за кордоном, фактично за «чарівною стіною», яка була створена адміністрацією [президента США Джозефа] Байдена для Путіна.
— Це якби ми F-16 отримали і справді базували їх на аеродромах в Румунії, спробуйте туди дістати
— Так, ми, більш того, ще й звідти стріляли.
Проблема була в тому, що дійсно, нам забороняли навіть влаштовувати засади, пам’ятаєте, нашими зенітно-ракетними комплексами, і збивати російську авіацію над російською територією. Тобто треба [було] почекати, коли літак з КАБами залетить на нашу територію, завдасть удар, а якщо він на російській території запускає КАБи, то [не можна його збивати]. А це створило умови, коли, наприклад, вони зараз можуть по Вовчанську бити КАБами з російської території, не залітаючи на територію України, тому що там рубежі і дальності дозволяють це робити.
Таким чином, зараз ситуація кардинально змінюється. Путін хотів створити санітарний кордон, так Збройні сили України зараз почали створювати той самий санітарний кордон тільки на 30 км в глибину Російської Федерації від державного кордону України. Тому що українська армія зараз буде вичищати [ворога] всім, чим можна на дальності, я сподіваюся, навіть більше ніж 30 км.
Тобто санітарний кордон ми будемо робити. І судячи з того, що в нас є достатньо боєприпасів до HIMARSів, артилерійських боєприпасів, а буде ще більше, можна буде спокійно створювати умови, коли санітарний кордон на території Росії стане реальністю.
