Олексій Тарасов: Річ, про яку постійно говорять, що в Україні є нібито два світи, які віддаляються одне від одного. Є світ військових, вони щодня ризикують своїм життям, здоров’ям, і є світ цивільних, які говорять, ми живемо іншим життям, можливо, чекаємо на перемовини, перемир’я, заморозку, що завгодно, але ми живемо окремим життям. Чи дійсно ви це спостерігаєте? Дуже загальне запитання, можливо, нудне, але хочу вам обом його поставити.

Хасан: Так, ми дійсно відчуваємо це, у зв’язку з тим, що нам не вистачає людиноресурсу. Війна — це завжди потреба чогось. У нашому випадку, зокрема в моєму, — це люди і кошти. Якщо кошти нам надають партнери, держава, ми десь шукаємо самостійно, то з людьми все досить складно, тому ми це відчуваємо.

На мою особисту думку, в нас не повинно бути два світи, але чомусь наш народ, цивільні люди думають, що все закінчилось. До західної, центральної України нога окупанта вже не дійде, чомусь так думають. Дуже часто зараз розповідають, що скоро завершиться війна. Я слухав про завершення війни, коли [колишній радник ОП Олексій] Арестович розповідав про це на третій день.