Через те, що український морський дрон Magura має порівняно невеликі розміри, то для того, щоб його уразити, ворожий літак повинен працювати на малих висотах, каже Анатолій Храпчинський, авіаційний експерт, колишній офіцер Повітряних сил ЗСУ, а нині — заступник директора miltech-компанії. Його думку наводить NV в інтерв'ю Анатомія збиття.

За словами авіаексперта, щоб ефективно відпрацювати винищувачем Су-30 по надводному дрону, ворог мав використати проти нього або ракети, що ресурно невигідно, або обстріляти з бортової гармати ГШ-30−1, що здається більш імовірним.

«Втім, навіть якщо ворог враховував свої попередні помилки з гелікоптерами, — розмірковує Храпчинський, — і вирішив зробити ставку на швидкість, то все одно, щоб захопити і відпрацювати таку ціль як надводний дрон, необхідно спуститися на малу висоту».

Водночас для української сторони, щоб ефективно відпрацювати по ворожому повітряному об'єкту достатньо було, щоб відбулося наведення ракети на ціль.

«Так як використана українською стороною ракета має інфрачервону головку самонаведення і летить переважно на тепловий слід від цілі, — пояснює колишній офіцер ПС ЗСУ, — то у випадку зі збиттям Су-30 можна вести мову про те, що ракета летіла навздогін літаку з подальшим ближнім підривом та ураженням».

При цьому авіаексперт підкреслює, що винищувач Су-30 — маневрений літак, який міг ухилитися від ракети, але екіпаж цього не зробив. За його припущенням, це сталося тому, що при виконанні завдання з перехоплення дрона Magura були малі відстані й російський екіпаж просто не розраховував на такий розвиток подій.

Зрештою, навіть якщо бортові системи просигналізували пілотам, що на літак летить ракета, вони, скоріш за все, розгубилися, бо не могли зрозуміти, звідки саме йде небезпека, вважає спеціаліст.

«Адже пілоти розраховували, що ракета може летіти з іншого літака чи навіть російської системи ППО, — аналізує спеціаліст, — але у тому місці не було ані інших повітряних бортів, ані ППО. Тому екіпаж розгубився, а сповіщення про ракету міг сприйняти за помилку».

Серед можливих варіантів протидії, до яких може вдатися ворог, щоб уникнути ураження, Храпчинський називає використання теплових або дипольних пасток, які відстрілюють, щоб уникнути перехоплення, або виконання протиракетного маневру.

Розмірковуючи над тим, у чому полягає найбільша складність при ураженні літака ракетою, випущеною з морської платформи, фахівець насамперед називає стабільність для захоплення повітряної цілі.

«Адже морський дрон хитається на хвилях, водночас він сам рухається і при цьому рухається ворожа повітряна ціль», — пояснює тонкощі Храпчинський. І додає, що в такому разі надводний безпілотник повинен мати гідростабілізовану платформу, що дасть змогу коректно захоплювати повітряну ціль. «Тому що сектор огляду, в який повинен потрапити літак чи гелікоптер, насправді не такий великий, не кілометр на кілометр, а буквально кілька градусів», — розкриває тонкощі авіаексперт.

Втім, коли оператор бачить сигнал, що ціль захоплена, то запускається ракета й далі все йде за принципом вистрілив-забув. Але не слід нехтувати тим, що можуть бути прорахунки й похибки при наведенні на тепловий слід від цілі, наголошує фахівець.

Та хай там як, на думку Храпчинського, ураження російського літака ракетою з безекіпажної надводної платформи це — неймовірна робота українських захисників.

Нагадаємо, 2 травня спецпідрозділ ГУР Group 13 у взаємодії з СБУ та Силами оборони України у Чорному морі неподалік від порту Новоросійськ ракетою з морського дрона Magura уразили російський літак Су-30. Це стало першим в історії знищенням бойового літака з допомогою надводного безпілотника й за лічені години стало новиною номер один.

Повністю інтерв'ю з Анатолієм Храпчинським про те, як морському дрону Magura вдалося уразити російський винищувач, і чи зможуть Сили оборони таким саме чином збивати літаки ворога над суходолом, читайте тут.