Як Сталін отримав половину Німеччини. 77 років тому в Лондоні США, Британія, Франція і СРСР вирішили долю повоєнної Європи
15 грудня 1947 року у Лондоні завершилась конференція міністрів іноземних справ країн-переможниць у Другій світовій війні, яка визначила долю Німеччини на подальші 43 роки. Захід намагався зберегти цілісну Німеччину, але через впертість Йосифа Сталіна її згодом поділили на дві країни.
Палкі дебати у Лондоні щодо долі Німеччини між міністрами закордонних справ США, Великобританії, Франції та СРСР через два роки по закінченні Другої світової війни тривали цілий місяць. Три західні держави бачили майбутнє переможеної країни однаково: позбувшись режиму Адольфа Гітлера, вона тепер мала йти демократичним шляхом і розвивати ринкову економіку. А головне — її не хотіли ділити територіально. Але у Сталіна були інші плани на цю країну та величезні апетити щодо її ресурсів.
Відразу по завершенню війни Німеччина була розділена на окупаційні зони, контроль над кожною мала одна з союзних країн. Але потрібно було вирішувати, що робити далі.
Наріжним каменем конференції, на якій зустрілися представники урядів чотирьох країн-переможців, та зрештою причиною її провалу стало питання про німецькі репарації. Ще у перший день засідання міністр закордонних справ СРСР В’ячеслав Молотов заявив: «Німеччина мусить виплатити Радянському Союзу $10 млрд товарами впродовж 20 років». Радянські можновладці обіцяли, що частину коштів від цієї суми віддадуть Польщі.
Державний секретар США Джордж К. Маршалл таку вимогу категорично відкинув. Натомість запропонував взагалі припинити всі німецькі репарації з промислового виробництва від 1 січня 1948 року.
Так почалась американо-радянська боротьба за новий баланс сил у Європі, а суперництво за контроль над Німеччиною стало лише одним з аспектів цього протистояння. Залізна завіса між Західним і Східним світом стала реальністю.
