Пояснення юриста. Як визначається тяжкість поранення на ВЛК за новими правилами
Поранені військові отримають висновок щодо тяжкості поранення після проходження ВЛК. Відповідно до встановленого ступеня тяжкості, визначається, чи отримає військовий виплати за поранення.
Тяжкі поранення — перелік, затверджений МОЗ
Тяжкість поранення визначає військово-лікарська комісія на основі Класифікатора розподілу травм за ступенем тяжкості, затвердженого Наказом Міністерства охорони здоров’я від 04 липня 2007 № 370. Про це пише Юридична сотня.
Важливо, щоб у висновку ВЛК зазначалося, що військовий отримав тяжке поранення, тому що військовослужбовці, які лікуються у зв’язку з отриманням тяжкого поранення (контузії, травми або каліцтва), включаються до наказів на виплату 100 000 додаткової винагороди. Як військовому отримати допомогу після поранення, NV пояснював у цій статті.
За характером отриманих ушкоджень до тяжких травм належать:
- відкрита проникаюча черепно-мозкова травма;
- перелом черепа;
- внутрішньочерепна травма важкого і середньо важкого ступеня тяжкості;
- поранення, що проникають у просвіт глотки, гортані, трахеї, стравоходу, а також ушкодження щитоподібної і вилочкової залоз; проникаючі поранення хребта;
- ушкодження хребців шийного відділу хребта, зокрема й без порушення функції спинного мозку;
- нестабільні ушкодження грудних або поперекових хребців;
- закриті ушкодження спинного мозку;
- поранення грудної клітки, що проникають у плевральну порожнину, порожнину перикарду або клітковину середостіння, зокрема без ушкодження внутрішніх органів;
- поранення живота, що проникають у порожнину очеревини;
- поранення, що проникають у порожнину сечового міхура або кишечника;
- відкриті поранення органів заочеревинного простору (нирок, наднирників, підшлункової залози);
- розрив внутрішнього органа грудної або черевної порожнини або порожнини таза, заочеревинного простору, розриви діафрагми;
- розриви передміхурової залози, розрив сечовода, розрив перетинкової частини сечовипускального каналу;
- переломи заднього півкільця таза з розривом клубово-крижового зчленування і порушенням безперервності тазового кільця або подвійні переломи тазового кільця в передній і задній частинах з порушенням його безперервності;
- вивихи та переломовивихи великих суглобів кінцівок;
- закриті та відкриті переломи довгих кісток кінцівок;
- множинні переломи п’ястних та плеснових кісток;
- ушкодження крупної кровоносної судини: аорти, сонної (загальної, внутрішньої, зовнішньої), підключичної, плечової, стегнової, підколінної артерій або вен, що супроводжують їх;
- термічні (хімічні) опіки IV ступеня з площею ураження, що перевищує 1% поверхні тіла;
- опіки III ступеня з площею ураження, що перевищує 10% поверхні тіла;
- опіки III ступеня кисті, стопи, ділянок великих суглобів, шиї, статевих органів з площею ураження, що перевищує 1% поверхні тіла;
- опіки II ступеня з площею ураження, що перевищує 20% поверхні тіла;
- опіки дихальних шляхів з опіками обличчя і волосистої частини голови;
- електротермічні ураження (низько- та високовольтні) з ураженням шкіри та субфасціальних структур тіла;
- відмороження III-IV ступеня, загальне охолодження організму;
- радіаційні ураження середнього (12−20 Гр) і важкого (20 Гр і більше) ступеня тяжкості;
- переривання вагітності;
- ушкодження периферичної нервової системи з функціональними порушеннями;
- тривалі розлади здоров’я з тимчасовою втратою працездатності на 60 днів і більше;
- стійка втрата працездатності (інвалідність);
- травми органа зору, що супроводжуються порушенням зору.
Травми, що в гострий період супроводжуються:
- шоком будь-якого ступеня тяжкості та будь-якого генезу;
- комою різної етіології;
- гострою серцевою або судинною недостатністю, колапсом, важким ступенем порушення мозкового кровообігу;
- гострою нирковою або печінковою недостатністю;
- гострою дихальною недостатністю;
- розладом регіонального і органного кровообігу, що призводить до інфаркту внутрішніх органів, гангрени кінцівок, емболії (газової і жирової) судин головного мозку, тромбоемболії;
- сепсисом.
Травми, які призвели до тяжких наслідків:
- втрата зору, слуху, мови;
- втрата якого-небудь органа або повна втрата його функції (при цьому втрату найважливішої у функціональному відношенні частини кінцівки (кисті або стопи) прирівнюють до втрати руки або ноги);
- психічні розлади;
- втрата репродуктивної здатності;
- невиправне понівечення обличчя.
Якщо у висновку комісії неправильно визначено тяжкість поранення, юристи рекомендують оскаржувати такий висновок ВЛК. Про те, як оскаржити рішення ВЛК NV писав у цьому матеріалі.