1946 днів несвободи. Коротка історія звільненого в’язня Кремля Олега Сенцова
У суботу, 7 вересня, в’язень Кремля, український режисер Олег Сенцов повернувся в Україну в межах обміну полоненими між Україною та РФ.
Ми публікуємо стислу біографію українського режисера, який незаконно утримувався Росією з 2014 року.
«Народився в понеділок, 13 числа. Напевно, тому і життя проходить весело», — писав Сенцов, уродженець Сімферополя 1976 року народження, в одному зі своїх автобіографічних оповідань.
Навчався у кримській філії Київського національного економічного університету за спеціальністю маркетинг, звідки випустився в 1998 році.
«У 20 років помер батько (тільки через десять років можу про це говорити). Веселе життя скінчилося. Підробляв років з 13 постійно, тепер довелося заробляти. Працював на ринку. Гербалайф, рік розводив людей на гроші. Зайнявся бізнесом з другом. Позичив багато грошей — влетів, друг пропав», — пише Сенцов у автобіографічній повісті.
Вперше дебютував у кіно, знявши навчальний короткометражний фільм Добре ловиться рибка-бананка (так само називається однойменне оповідання Джерома Девіда Селінджера). Наступний фільм Сенцова з’явився в 2009 році — Ріг бика, вже за Ернестом Гемінгвеєм.
«Отримали певний досвід і технічний, і в роботі з людьми. А потім вже приготувалися до повного метра», — розповідала сімферопольський фотограф Євгенія Врадій, яка допомагала у зйомках фільму.
А повним метром Олега Сенцова став Гамер — стрічка про кримського підлітка-геймера. Тема віртуального світу була порушена недарма — до свого шляху в кіно режисер працював адміністратором у комп’ютерних клубах, захоплювався комп’ютерними іграми і виступав на чемпіонатах з кіберспорту. Навіть відкрив власний інтернет-клуб.
Гамер обійшовся в $20 тисяч, вони були взяті з особистих заощаджень Сенцова.
Наступним проектом Сенцова, після отримання впізнаваності завдяки першому повному метру, став фільм Носоріг про хлопчика з неблагополучної сім'ї, що живе в 90-і. Його задум пройшов пітчинг у Держкіно, і фільм отримав державне фінансування в розмірі $2 мільйонів.
Він так і не був закінчений, зйомки призупинилися після початку Революції Гідності.
Олег Сенцов був активним учасником Євромайдану, перебував у Автомайдані, координуючи його роботу в Українському домі в Києві.
Після перемоги української революції повернувся в рідний Сімферополь, де Росія вже втілювала перші кроки з анексії півострова — Сенцов організовував автопробіги і мітинги на підтримку єдності України.
Саме тоді він привернув увагу спецслужб РФ. 10 травня 2014 року українця, що залишився на окупованому півострові, захопили російські силовики і відвезли в офіс «Кримського відділення» ФСБ — там йому погрожували, били і душили пакетом.
Разом з іншими затриманими проукраїнськими активістами — Олександром Кольченком, Геннадієм Афанасьєвим і Олексієм Чірнієм, — росіяни висунули йому нібито створення місцевого осередку Правого сектора і «підготовку терактів», а також звинуватили в зберіганні зброї і вибухівки.
«Судовий процес» над Олегом Сенцовим тривав до 25 серпня 2015 року. Тоді Північно-Кавказький окружний військовий суд у Ростові-на-Дону засудив його до 20 років суворого режиму. Під час зачитування вироку Олег Сенцов і Олександр Кольченко виконали гімн України.
Спочатку Сенцова етапували до виправної колонії № 1 в Якутську, а в 2017 році його перевели до в’язниці в Лабитнангі (Ямало-Ненецький автономний округ Росії).
18 квітня 2018 року український режисер оголосив голодування, виступаючи проти незаконного утримання Росією українських політв'язнів, яке тривало до жовтня — за 145 днів без їжі українець втратив 20 кг ваги.
Перебуваючи в російській колонії, Сенцов писав листи, часто — своїй сестрі.
«Хороших новин я не чекаю, ні в цілому, ні для себе персонально. Але це не означає, що я збираюся здаватися, розчаровуватися або про щось шкодувати. Вірю я, як і раніше, тільки в себе. Може, це й цинічно, зате чесно і надійно», — зазначав він у листі від грудня 2018 року.
А ці рядки він написав у січні 2019 року екс-першому віце-спікеру Верховної Ради Ірині Геращенко: «Я не збираюся падати духом або, тим більше, сумувати — не дочекаються… Загалом, я не збираюся припиняти ні творчу діяльність, ні громадську».
На захист Сенцова виступали люди з усього світу: правозахисники, журналісти, політики, музиканти, актори, режисери і люди інших професій.
Заклики звільнити Сенцова звучали по всьому світу — від російського Якутська до американського Нью-Йорка.
Олег Сенцов знаходився у полоні Російської Федерації 1946 днів.
