Зображення Ісуса Христа з давніх-давен оповиті великою тайною. Усі, хто оточував Спасителя під час Його земного життя і проповіді, не могли зобразити зовнішнього вигляду Христа, особливо Його Лиця. Але одного разу Сам Ісус забажав, щоб Його завжди осяйний Образ дивним чудом відбився на убрусі — полотняному рушникові, складеному вчетверо, який сакральною мовою називають «мандилієм».

Едесський цар Авгар V Укама жорстоко страждав проказою і запаленням суглобів. Він дізнався про чисельні зцілення, які звершував Ісус, але через хворобу не міг до Нього дістатися, тому спровадив до Спасителя в Єрусалим свого писаря Ананію з листом, в якому просив Ісуса Христа прийти до нього і зцілити від тяжкої болісті. Цар також доручив Ананії змалювати образ Ісуса Христа, про Якого говорили, що Він є Син Божий.

Якраз це доручення вирішив зробити Ананія, як тільки-но побачив Христа Спасителя. Через велику кількість людей, яка Його оточувала, писар і художник піднявся на камінь і став пензлем відточувати риси обличчя Христа, але на жаль не зміг цього зробити, бо чесний лик Спасителя постійно змінювався. Сам Христос, Який проникав в думки і серця людей, догадався про задум Ананії. Він попросив, щоб Йому принесли посудину з водою, в якій Він омив своє обличчя і витер убрусом, складеним учетверо. Дивним чином риси чесного Лику Спасителя виявились відбитими на мандилії нерукотворно, тобто без допомоги людських рук. Цей Нерукотворний Образ на рушникові Христос через Ананію передав царю Авгарю, сказавши, що після виконання Своєї святої місії тут на землі, Він неодмінно направить до царя Свого учня, який настановить його у правді та істині.

Коли Ананія доставив святий Мандилій царю Авгарю, то той простягнувся перед зображенням Христа Спасителя і відчув себе повністю зціленим від прокази, за виключенням одного п’ятна на лобі.

Після Христового Вознесіння і прийняття дарів Святого Духа до Едесси з проповіддю Слова Божого прибув апостол Фадей. Він охрестив царя Авгаря та весь його народ. Цар Авгар V повністю видужав, коли прийняв святе хрещення від апостола Фадея і наказав Нерукотворний Образ Христа вкласти у нішу над головними воротами міста, там, над входом було зроблено напис: «Христос Бог, усякий, хто надіється на тебе, ніколи не зазнає біди». Едесське царство стало першим у просвітленні істиною і за наступника Авгаря VIII (197−212) вже повністю було християнським.

В добу іконоборства св. Іоан Дамаскин і отці Сьомого Вселенського Собору посилались на Нерукотворний Образ, щоб показати Божественне походження шанування святих ікон. Одночасно з цією традицією в Західній Церкві поширилось передання про святу Вероніку, яка обтерла обличчя Христа, який прямував на Голгофу. Цей Убрус — платок Вероніки, знаходиться в соборі святого Петра в Римі. Відмінною особливістю зображення Нерукотворного Образу на платку Вероніки від Нерукотворного Образу із Едесси є те, що Лик Христа відпечатаний в терновому вінці.

Після багатьох воєн, спустошень і випробувань у вірі, Нерукотворний Образ Христа Спасителя знаходився над головними воротами Едесси. Був час, коли від ворогів християнства йому повністю загрожувало знищення, адже місто не раз переходило в руки невірних. 944 року візантійський імператор Роман Лекапин переніс святий Мандилій до Константинополя і поклав його у Влахернській церкві. Потім Нерукотворний Образ було перенесено до Святої Софії, а звідси його було взято до храму Богородиці Фаросської.

Згадки про святиню утрачено після пограбування Константинополя хрестоносцями 1204 року. Згідно деяких джерел Убрус знаходився серед християнських реліквій французького короля Людовіка ІХ, а потім зник, або був знищений під час революції.

У народній уяві 29 серпня це «Третій Спас». Його ще називають «Холодним», «Полотняним», «Горіховим» та «Хлібним». У період святкування Нерукотворного Образу на селах збирали горіхи, закінчувались повністю жнива, і з нового врожаю пшениці та жита випікали хліб. Також на ярмарках продавали полотно. Від Спаса розпочинався весільний сезон. Дні меншали, температура падала, і вся природа вступала в золоту осінь. Люди в це свято працювали, але спочатку йшли до церкви.

За традицією в цей день частувалися горіховою настоянкою та пирогами з яблуками й іншими фруктовими начинками, адже спасівчаний піст минув і на стіл ставили всілякі ласощі. Ліки з перетинок волоського горіха, які приготовляли у цей день, були помічними від болю в суглобах.

Свято Нерукотворного Образу, або Спаса на полотні нагадувало всім про чистий і осяйний Лик Христа Спасителя, поглядом на який людина зцілювалась від усяких тілесних та духовних хвороб. Через це святий Мандилій завжди прикрашав центр іконостасу у храмі над царськими воротами.