«Усі готуються до подальших дій РФ». Що просто зараз відбувається на півночі Харківщини — інтерв'ю зі спецпризначенцем Омеги
Боєць 2-го окремого загону спеціального призначення Центру спеціального призначення ОМЕГА з позивним Стіг в інтерв'ю Radio NV — про те, якою є ситуація на півночі Харківської області та до чого готується українське угруповання там.
— Розкажіть нам детальніше про ситуацію на харківському напрямку. Що там зараз відбувається? В який темп перейшли бої на північній Харківщині? Сьогодні маємо рівно 20 днів, відколи окупанти здійснили свою другу спробу прориву в Харківській області.
— Після 10 травня ситуація трошки стабілізувалася, порівняно з першими днями відкриття нового фронту. Станом на зараз, тривають бойові дії, окупанти далі не просуваються. Той так званий умовний бліцкриг, який вони зробили за перші день-два, зупинений.
Зараз маємо більш-менш стабілізовану ділянку фронту. Окупанти не полишають спроб прорвати нашу лінію оборони. Активно працює тактична авіація, артилерія. Ворог здійснює спроби залучення малих тактичних груп від чотирьох осіб до відділення.
— Які головні завдання цих малих тактичних груп? Просто тримати в напруженні наші війська чи вони реально йдуть на якісь штурми? Я розумію, що мала тактична група навряд може зробити якісь серйозні проблеми. Але, якщо їх багато, напевно, вони здатні на більше.
— Тактика в них наступна. Підрозділ Гострі картузи дуже вдало попрацював по них в перші дні їхьої спроби прориву. І більше вони не намагаються проривати лінію оборони з застосуванням важкої броньованої техніки.
Вони перейшли до штурмів малими групами. Спочатку групи були великі, кількістю до взводу, далі перейшли до менших груп, аби вони були менш помітні. Більше пересуваються вночі, в темну пору доби.
Тактика наступна: промацати нашу лінію оборони, виявити позиції, за можливості - закріпитися на передніх рубежах захопленої території та потроху підтягувати резерви. Враховуючи пору [року], зараз дуже густа рослинність, добре маскуватися, вони риють окопи, укріплення і намагаються в посадках, у лісах накопичити свій особовий склад для подальших дій.
— Яких? Чого ви очікуєте? Що там відбуватиметься далі?
— Ми очікуємо, що вони не полишатимуть спроб захопити більше території. Усі до цього готові, готуються. Не відкриватиму якихось задумів командування, але до подальших дій противника всі намагаються підготуватися якомога старанніше.
— Чи можна говорити про стабілізацію фронту? Поясню, чому запитую. Є оцінки, мовляв, фронт навпаки максимально нестабільний. Ворог, напевно, не зміг так швидко облаштувати свої оборонні споруди, і харківська ділянка точно відрізняється від того, що відбувається ближче до Авдіївки, де вже закопано-перекопано. А тут наче є поле для маневру.
— Ви правильно говорите, але хочу визначити, що під стабілізацією ситуації я мав на увазі те, що вони з 12−13 травня більше не просуваються вглиб нашої території. Але, звичайно, не полишають спроб штурмів. Наші сили безпеки та оборони так само намагаються відбивати втрачені позиції.
Як я вже говорив, тривають активні бойові дії. Цей процес невпинний, ніхто не відпочиває, всі працюють відповідно до поставлених завдань. У нашого командування тактика відрізняється від ворожої, ніхто не посилає піхоту в лобові атаки, людей намагаються вберегти від цього. Але шукають можливості повернути втрачені території.
— Якими були плани противника? Ви би могли їх описати, як ви їх розумієте? З огляду на те, що ми зараз чуємо багато тез, щ росіянам не вдалося досягти бажаного, якихось значних проривів. Що було цим бажаним?
— Мені важко сказати, певно, про це краще запитати відповідні органи, які займаються питаннями розвідки. Але з того, що є в публічній площині, вам будь-який більш-менш обізнаний військовослужбовець скаже, що вони намагалися вийти на такі рубежі, аби можна було брати під вогневий контроль північні околиці міста Харкова і досягати ураження північної сторони Харкова з застосуванням ствольної артилерії.
— Була мета вийти в тил куп’янському угрупованню? Зараз ми бачимо активізацію боїв на Куп’янщині. Я думав, що ідеальним для росіян було би створити тиск і на Харків артилерійським вогнем, і спробувати просунутися ближче до Куп’янська, принаймні аби загрожувати нашим логістичним лініям. І паралельно ще й почати тиск на куп’янсько-сватівському напрямку. І це все мало скластись у загальну архітектуру того, що ми опинились би, м’яко кажучи, в доволі незручній ситуації.
— Є логіка побажань, а є логіка обставин. Початково [росіяни] хотіли захопити всю Україну ще у 2022 році. Тому важко говорити про те, що вони хотіли в напрямку північної Харківщини.
Та ми розуміємо, що вони хочуть дедалі більше нашої території, це факт. Про якісь тактичні або оперативно-тактичні плани ворога треба запитувати компетентних спеціалістів, які розуміються на розвідці.
— Омега виконує дещо специфічні завдання. А які? Ким ви є на фронті? Бо спецпризначенці - це і звучить, і в виконанні дещо інше, ніж піхота.
— По-перше, я би так не розділяв піхоту та спецпризначенців, бо спецпризначенці теж сидять в окопах. По-друге, я висловлюю дуже велику повагу піхотинцям, які тримають лінію фронту, знаходяться на оборонних рубежах. Деякі вже не місяцями, а роками тримають цей фронт.
Так само Омега може виконувати будь-які поставлені командуванням завдання. Це не означає, що ми якісь особливі і не ходимо на штурми, не сидимо в посадках чи окопах. Просто ми, ймовірно, трошки більш навчені, ніж більшість лінійних підрозділів. Якщо взяти будь-який лінійний підрозділ, там є дуже фахові спеціалісти, тому я би так сильно не відрізняв спецпризначенців від інших Сил безпеки та оборони.
— Але погодьтеся, для чогось існують ці розподіли на спецпризначенців. Вони для якихось певних задач призначені. Яка головна задача Омеги?
— Ми як спеціальний підрозділ, як військове формування, можемо виконувати як військові функції, так і правоохоронні. У нас є своя доктрина, де ми можемо застосовуватися, активні бойові дії не є винятком для нас. Тому, коли у вищого командування постає потреба в застосуванні нашого спецпідрозділу в активних бойових діях у якості регулярного, лінійного підрозділу, ми це виконуємо. Можемо виконувати будь-які завдання, які ставить нам командування.
У нас є водолазні підрозділи, повітряно-десантні, штурмові, снайперські, підрозділи ударних БПЛА — це ні для кого не секрет. Дуже широкий спектр задач може виконувати наш центр спеціального призначення.
— Повертаючись до північної Харківщини, ми здебільшого бачимо роботу БПЛА. Чи справді воно так є? Зараз часто на фронті акцент робиться саме на дрони. Або це тільки здається, що це є основна робота?
— Звичайно, ви не можете ігнорувати технічний прогрес. Якщо використання дронів, зокрема ударних, розвідувальних і решта, показало себе ефективним, то ми маємо це робити, розвиватись у тому напрямку. Краще втратити дрон, ніж людину. Бо дрон ти можеш зібрати, купити, умовно, в магазині. Людина потребує навченості, мотивації, підготовки, і підготувати вмотивований особовий склад — це не так швидко. Тому все переходить у площину технічних засобів ураження та розвідки, ми бачимо дедалі більше та ширше застосування їх на фронті.
Та, повертаючись до питання відвоювання території, повертають територію люди. Як говорить наше вище військово-політичне керівництво, поки піхотинець не закріпиться на певних рубежах, територію не можна вважати звільненою. Тому будь-який технічний засіб беззаперечно потребує фахового спеціаліста, який керуватиме ним.
Так, за цим майбутнє.
— Росіяни збирають свої сили за 90 км від Харкова. Це і є той другий кулак, друга хвиля, до якої готуємося зараз? Це, про що ви говорили, — не сидите, склавши руки, готуєтеся до прийому окупантів? До речі, що означає «не сидіти, склавши руки»? Добудовуються недобудовані оборонно-фортифікаційні рубежі, покращуються позиції, аби з тих висот у майбутньому спіймати нові атаки окупантів? Що ви вкладаєте в це поняття?
— Робота ведеться в напрямку стабілізації лінії фронту та повернення своїх територій. Вона включає в себе весь той спектр задач, який ви щойно зазначили. Зокрема усунення вад, які були виявлені під час активних бойових дій на півночі Харківської області.
Щодо конкретних задач, які нам ставлять, на жаль, я не буду про це говорити зі зрозумілих причин.
Щодо угруповання, про яке ви сказали, за 90 км від Харківщини. Так, я бачив це інтерв'ю нашого верховного головкома, прокоментувати ніяк не можу. Є велика кількість справ, які нам треба [зробити] силами нашого підрозділу. І від планів ворога наша робота жодним чином ніяк не зміниться. ЦСП Омега витискає з себе максимум для забезпечення безпеки та відвоювання наших територій.
— Якщо говорити про державний кордон, він може бути лінією бойового зіткнення? Ви сказали дуже обережно, що «намагаємося виправити помилки, які були допущені раніше», вочевидь, йдеться про фортифікації. Сам державний кордон, станом на зараз, може бути лінією бойового зіткнення, з огляду на все: водні перешкоди, горби, пагорби, гори та інші типи рельєфу тієї місцевості? Чи все ж доводиться вибирати дещо інші рубежі, аби в інших місцях приймати противника?
— Будь-яка ділянка місцевості може бути лінією бойового зіткнення. Все залежатиме від того, які сили та засоби будуть залучені для ведення бойових дій на певній місцевості. Тому теоретично відповідь на ваше запитання — так. Практично — це залежить від багатьох факторів.
Є такий вислів як «туман війни». Вам ніхто під час активних бойових дій 100% не дасть гарантій щодо тих чи інших подій. Тому намагаємося відштовхуватися від того, що ми маємо зараз. Нам чужого не треба, ми намагаємося повернути своє.
