Успіння Богородиці - день, коли Діва Марія завершила своє земне життя, а її тіло й душу Ісус Христос забрав на небо, повідомляє Укрінформ.

Вперше свято Успіння відзначили 431 року в Єрусалимі невдовзі після Собору в Ефесі. Зазначається, що воно належить до найстарших Богородичних свят.

На початку святкування пам'яті Успіння під впливом Єфеського Собору наголошувало передусім на привілеї Богоматеринства Діви Марії і тому мало назву Свято Марії-Богоматері. Тільки від VI століття свято отримує свою теперішню назву - Успіння Пресвятої Богородиці. Як всезагальне свято воно встановлене з 582 року після перемоги візантійського імператора Маврикія над персами.

Церква називає смерть Богородиці сном, успінням, тому що вона першою серед людей стала безсмертною і душею, і тілом. Для українців Богородиця здавна була першою Заступницею і Помічницею, Пречистою Владичицею. Саме до неї зверталися за будь-якої потреби.

Богородиці присвячували ікони, будували на її честь храми. Зокрема, дві найбільші православні святині України - Київська і Почаївська Лаври - теж присвячені Успінню Богородиці.

Успіння Пресвятої Богородиці - друге за значущістю свято православної церкви після Воскресіння Христового. У народі його ще називають Першою Пречистою та "літньою Пасхою".

З Успіння літо остаточно повертає на осінь; починається "молоде" бабине літо, що триває до 11 вересня. Вважається, якщо в ці дні буде гарна погода, то під час "старого" бабиного літа (починається 11-12 вересня) буде негода.

Для українських селян це пора, коли вони повністю закінчували жнивувати. У Карпатах розпочинався вільний випас худоби. Хто до цього часу не встиг зібрати хліб, то влаштовували колективну "братчину". До Успіння мали бути остаточно зібрані всі фрукти. З цього дня починали сіяти озимину. А ще в народі помітили, що перша Пречиста - останній день, коли відлітають ластівки.