Це деякі з ключових заяв Сирського у великому інтерв'ю LB.ua. NV зібрав найголовніші тези, які головнокомандувач ЗСУ озвучив у цій розмові.

Наступ РФ на Сумську й Харківську області «фактично вже розпочався». Збільшення майже удвічі кількості наступальних дій росіян на всіх основних напрямках Сили оборони України спостерігають «вже декілька днів, майже тиждень».

«Так розпочиналося в 2022 році»: чим загрожують Україні навчання РФ та Білорусі Захід-2025. Сирський заявив, що серед цілей цих навчань, які пройдуть восени 2025 у Білорусі, може бути «приховане створення угруповань наступальних військ». А видимість навчань — «це найбільш прийнятний спосіб перебазувати, перекинути війська, сконцентрувати на якомусь напрямку». «Власне, так розпочиналося і 2022 року. Ви ж пам’ятаєте, що спочатку було створене угруповання, воно проводило навчання, і ми всі сподівалися, що вони закінчаться, російські війська повернуться на свою територію. Але коли було прийнято рішення про те, що ці навчання продовжуються, для мене стало ясно, що все», — заявив головнокомандувач ЗСУ. Він не став підтверджувати, що очікує нового наступу РФ з Білорусі, однак підкреслив, що «цей фактор ми обов’язково повинні враховувати».

Нещодавно Україні вдалося знищити російський дальній бомбардувальник Ту-22М3. «Якраз тільки приземлився — і наш дрон його вразив. Вартість — близько 100 мільйонів доларів», — розповів Сирський, уточнивши, що це сталося «декілька днів тому».

Українські далекобійні удари (deepstrike) сягають 1700 км: «Ми в цьому напрямку продовжуємо розширюватися, збільшуємо кількість, масштаби і можливості в рамках deepstrike, тобто дальнього ураження, і вже перейшли цифру 1700 кілометрів». Серед пріоритетних цілей діпстрайків — російські системи ППО. Водночас всі бригади ЗСУ збільшують безпілотну складову.

Ураження декількох арсеналів снарядів у РФ майже вдвічі знизило кількість артилерійських снарядів, які росіяни використовують на добу. «Щоденно вони витрачали близько 40 і більше тисяч боєприпасів. А після наших ударів цифра різко змінилася і коливається на рівні 23 тис., зараз трохи поповзла вгору — на рівні 27−28 тисяч», — пояснив Сирський. Серед можливих причин зростання — поставки снарядів з Північної Кореї чи Ірану або ж нарощення темпів виробництва у РФ.

Нові успішні удари по аеродромах у РФ змусили росіян перемістити свою авіацію вглиб Росії. Якщо раніше вона була на відстані 100−150 км, то тепер це 200−300 км — зокрема аеродроми Енгельс, Шайковка.

Росія менш інтенсивно застосовує шахеди, бо Україні вдалося знищити декілька місць їх зберігання і збирання.

Російський флот фактично зачинений у Новоросійську. «Інколи він проривається, але для них це випробування, тому що вони знають, що постійно знаходяться під загрозою наших ударів».

«Якби ми мали п’ять бригад, Бахмут і Соледар були б звільнені»: Сирський спростував заяви NYT про контрнаступ 2023 року. Головнокомандувач ЗСУ заявив, що викладена американською газетою версія «взагалі не відповідає дійсності», і це знає «кожен наш офіцер, генерал, який брав участь у бойових діях». [The New York Times стверджувала, що з ініціативи Сирського план контрнаступу змінили, його сили розпорошили по кількох напрямках, що нібито стало причиною неуспіху]. Натомість Сирський заявив, що наступ південніше Бахмута вели дві бригади, а не п’ять, як писала NYT. «Якби ми мали п’ять бригад, думаю, що і Бахмут, і Соледар були б звільнені. Причому противник сам пішов би з них. Тому що задум цієї операції полягав у тому, що три основні дороги, по яких здійснювалося логістичне забезпечення цього угруповання, були б перерізані нами», — пояснив Сирський. Водночас він визнав, що українським військовим на Бахмутському напрямку в 2023-му році «банально не вистачило сил і засобів». За словами генерала, українське командування усвідомлювало цю проблему на етапі планування операції, але розраховувало на ефект несподіванки, що дозволив би пробити оборону ворога і перерізати три логістичні шляхи. Цей задум не вдався, констатував Сирський. Однак інформацію NYT він категорично відкинув: «Я багато нового дізнався про те, що я нібито казав і що я робив. Мені цікаво, хто це, скажімо так, придумав».

Допомога з боку США зменшилася, основна допомога зараз йде від партнерів України у Європі. Якщо американська допомога повністю припиниться, Україна має розраховувати на власні сили.

Перед Курською операцією ситуація на фронті була «критична». Сирський нагадав, що навесні 2024-го росіяни сконцентрували 140−160 тис. для наступу на Сумщину і Харківщину, «вже стало абсолютно зрозуміло, що ворог почне наступ на Харків» у травні 2024. Однак ця спроба провалилася, росіяни зав’язли у Вовчанську і перекинули на Харківщину сили з Сумщини, де початково теж готувалися наступати. Наступ на Харківщині зірвали сім українських бригад, які були виведені на ротацію, «до цього ротацій не було», стверджує генерал. З середини червня РФ розпочала «стратегічну операцію на всьому фронті» — наступ на Часів Яр, Торецьк, Нью-Йорк, Покровськ, Запоріжжя, на Куп’янському напрямку, на Лиманському, «тобто фактично скрізь», резюмував Сирський. «Ситуація була критична, і в цих умовах треба було зробити щось таке, щоб максимально послабити натиск ворога. І тоді, власне, народилася ідея провести свій контрнаступ там, де противник цього не очікує і де він найбільш слабкий [на кордоні з Сумщиною]», — пояснив він ідею Курської операції.

Для деяких командирів перетнути кордон з РФ на Курщині було «моральним бар'єром». Про Курський наступ спочатку знали чотири людини. Лише за два тижні до наступальних дій «звичайно, знали командири вже безпосередньо», додав Сирський. За його словами, для деяких з них перейти державний кордон було «моральним бар'єром». «Напередодні наступу я буквально об'їздив всі підрозділи, роти, зустрівся з солдатами і кожному розповів, для чого ми туди йдемо і чому саме тут. Бо були навіть командири, які ставили питання, чи це законно», — розповів Сирський.

Російські дрони на оптоволокні стали великою проблемою, але Сили оборони України також «почали отримувати дрони на оптоволокні з кабелем довжиною 20 км, що в принципі зрівнює наші шанси з ворогом». Сирський сподівається, «що, можливо, за місяць-два-три ми зможемо значно наростити кількість оптоволоконних FPV, що практично позбавлять ворога переваг, які він має наразі».

Усі цифри, які стосуються мобілізації — конфіденційні: «Я знаю усі цифри, скільки цього місяця прийшло людей через рекрутинг, скільки минулого, але все, що стосується мобілізації, — це конфіденційна інформація. Скажеш одну цифру, а там [у РФ] швиденько порахують».

Механізм добровільних контрактів 18−24 можуть переглянути протягом місяця-двох (через скарги на несправедливість щодо тих, хто вже служить: «Ця кампанія фактично тільки стартувала, вона набирає обертів».

З СЗЧ повернулися тисячі українських військових: «Багато з них дуже якісно воюють, показують непогані результати. Деякі підрозділи майже наполовину укомплектовані якраз тими військовослужбовцями, які самовільно залишали частини».

З початку вторгнення Росія збільшила своє угруповання вп’ятеро. Щомісяця вони збільшують [чисельність сил проти України] на 8−9 тисяч, за рік це виходить 120−130 тисяч. На 1 січня 2025 у Росії угруповання військ, яке бере участь у бойових діях в Україні, налічувало 603 тисячі військових, на сьогодні — вже 623 тисячі.

Підготовлений мобілізаційний ресурс Росії — ті, хто проходив військову службу, військову підготовку — складає близько 5 млн осіб. Мобілізаційний ресурс загалом — 20 мільйонів. «Уявіть їхній потенціал. І що ми можемо в цих умовах зробити? Звичайно, мобілізація і переведення», — наголосив Сирський.

Якщо демобілізувати тих, хто відслужив три роки, то в квітні 2025 року з «усієї кількості угруповання, яке було у нас на фронті, близько 350 тисяч звільнилися б одразу».

Два поточні пріоритети Сирського, якими він опікується і «поставив собі за пріоритет» — «це дрони, тобто безпілотні підрозділи, безпілотна складова і бойова підготовка». Головнокомандувач заявив, що після ударів балістичними ракетами по локаціях підготовки українських військових «у нас зараз все зарите в землю і максимально розосереджено», а процес підготовки «проводимо в максимально польових умовах».

Командирів міняють тоді, коли у командира є великі втрати в особовому складі, коли бригада не виконує бойові завдання, не утримує території. «Ми не можемо тримати командира, який просто кидає в бій своїх солдатів, де вони гинуть».

Іноземний миротворчий контингент «на певний період стабілізує ситуацію». «Але як надовго, важко сказати», — вважає Сирський. За його словами, з військової точки зору, наявність контингенту іншої країни — це додаткова гарантія безпеки, «тому що вони будуть гарантувати, що принаймні та частина, де знаходяться ці війська, не буде уражена противником». На думку Сирського, «теоретично ці частини не будуть знаходитися на лінії бойового зіткнення: вони будуть там, де мінімальний рівень загрози».

За чотири дні до вторгнення Сирський просив у Залужного про наказ щодо вивезення техніки, однак не отримав його. «Я звернувся до нього, кажу, що ми вже, в принципі, все: провели рекогностування, вивезли солдатів, розібралися з рубежами, як ми будемо будувати оборону. Треба вивозити техніку. Він каже, що надати такий наказ не може. І техніку я почав вивозити на свій ризик».

Справедливий мир — коли вийшли на кордони, підняли прапори. «І це задача максимум».

Реалістична задача — «коли ворог залишить нашу територію». «Не знаю, в який спосіб. Чи військовим шляхом. Але ми робимо все, принаймні, щоб це зробити. Ми можемо і мусимо це зробити. Просто маємо враховувати і наші можливості, і реальність», — резюмував Сирський.