Частина відповідальності за те, що Україна не була готова до цього наступу, зокрема з кримського напрямку, лежить зокрема і на Службі безпеки, вважає генерал-майор запасу СБУ, колишній заступник голови СБУ Віктор Ягун.

В інтерв'ю Radio NV він розповів, як співробітники спецслужби незадовго до вторгнення спостерігали за російською технікою на межі з Кримом, який наказ вони отримали і які є питання до керівництва, яке підозрюють у співпраці з Росією.

— У київському суді слухається справа про державну зраду колишнього очільника Головного управління Служби безпеки України в Криму Олега Кулініча. І ось яка інформація стає відомою. Під час президентської кампанії у 2019 році Кулініч познайомився з керівником виборчого штабу Володимира Зеленського Іваном Бакановим. Згодом останній запропонував Кулінічу приєднатися до його команди в СБУ. Це повідомляє BBC Україна. У жовтні 2020 року Володимир Зеленський указом призначає Кулініча керівником Головного управління СБУ в Криму, яке після анексії Криму базувалося на той момент в Херсоні. Виходячи з цієї інформації, в залі суду має з’явитись Іван Баканов, щоб дати покази щодо цього призначення? І щодо того, як розвивалися події в службі напередодні масштабного російського вторгнення? Як ви вважаєте?

— Думаю так, тому що ключове питання — він підписував подання на [призначення] тих чи інших людей. Це ж не лише Кулініча стосується. Це стосується і [ексначальника Головного управління внутрішньої безпеки СБУ Андрія] Наумова, до якого в мене, до речі, більше питань, ніж до Кулініча. І ще є деякі персонажі, про яких ми чули.

Тому, справді, дуже цікаво було б знати, що ж там насправді відбувалося: хто подавав ці кандидатури голові тодішньої Служби безпеки, як приймалися рішення. Це дуже цікаво було б почути.

— Відомо, що перед призначенням Олег Кулініч пройшов усі спецперевірки і поліграф. На вашу думку, ці перевірки складно пройти? Зважаючи ще й на той факт, що у нас був період в історії, коли Службою безпеки України керував громадянин з російським паспортом?

— Кулініч не був чужою людиною для Служби безпеки. Його архівна справа лежала в управлінні по роботі з особовим складом — це так називаються кадри Служби. Тобто підняли справу, подивилися. Там не здійснювали якусь додаткову спецперевірку, тому що, я так розумію, вона і так була колись проведена. Так, перевірили за попередні ці часи.

Але треба розуміти, що якщо є команда зверху і є команда від голови, то це все, на жаль, робиться досить формально. І пройти цю перевірку не складає якихось великих проблем.

Він свого часу був начальником департаменту, який тоді ще називався Департамент контррозвідувального захисту економіки держави — ДКЗЕД. І всі знали, що він був фаворитом (я це так називаю), товаришем молодшого Деркача. І старший Деркач просто призначив цього хлопця. Тоді він був капітан на посаду генерала. І він там так чудив, що його, напевно, до сих пір згадують ті, хто був під його керівництвом.

Але після того він звільнився зі служби. Був на якихось посадах. Дивилися, що він і в Енергоатомі під Деркачем був, і там, і там. Відновити колишнього співробітника в Службі набагато легше, ніж брати з вулиці. Я думаю, що було політичне рішення, і його буквально за місяць-два оформили.

— Тобто така перевірка могла бути суто формальною? Оскільки вже служив у СБУ, взяли стару справу, і на основі цієї справи людину знову зарахували в активний штат працівників?

— Тому що в співробітників, які звільняються зі Служби безпеки, є два шляхи. Якщо він звільнений за дискредитаційною статтею, то на зберігання його справу передають у військкомат. А якщо він звільнився за якимись своїми обставинами, але може колись продовжити службу, він залишається в запасі Служби безпеки.

Читайте також:

«Справа під вибори». У ДБР допитують військових, а мали б — Зеленського і Резнікова — інтерв'ю NV з Бутусовим про те, «хто здав південь»

І є спеціальний орган, який відповідає за зберігання цих справ. І в будь-який момент його можуть викликати на службу і сказати, що ви у запасі, ми вас мобілізуємо. Ось і все. Я думаю, що за такою схемою він був мобілізований.

— Ви згадали сімейство Деркачів. Це не просте сімейство для України. Леонід Деркач, який старший, був головою Служби безпеки України. Я так розумію, що при ньому Олег Кулініч потрапив на службу в СБУ. А інший Деркач, який молодший, Андрій, якого державний департамент Сполучених Штатів Америки визнав російським агентом, працював керівником Енергоатому, коли там теж працював Олег Кулініч. Все так?

— Так, вони були поєднані цією структурою. Це дуже багато питань зараз додає.

— Питання якого характеру? Які підводні камені цього судового процесу? Мені доводиться чути, що там фігурує якась загадкова флешка, яка з’явилася після певних обшуків. І ось ця флешка може відіграти якусь свою роль у цьому судовому процесі. Що вам відомо?