В інтерв'ю Radio NV він розповів про життя до війни і намаганнях потрапити до війська на початку повномасштабного вторгнення, про роботу бойового розвідника на війні і Курську операцію.

— Якщо читати, що про тебе пишуть в інтернеті, можна з’ясувати, що ти не був професійним військовим до повномасштабного вторгнення. Ти закінчив, якщо не помиляюсь, Академію внутрішніх справ.

— Університет внутрішніх справ, так.

— У Львові.

— Так.

— Коли людина обирає саме таку освіту, як вона уявляє своє майбутнє? Як ти уявляв своє подальше життя, коли вибрав університет?

— Я вибрав МВС не тому, що я збирався працювати в держструктурі, в поліції. Я хотів вступити на юрфак. Я на нього вступив. Я логічно подумав, що в МВС, напевно, буде досить високий рівень юриспруденції, бо це МВС.

На третьому курсі - після стажування в поліції, в міській раді юристом — я зрозумів, що я в цьому напрямку працювати не хочу. І я знайшов для себе іншу сферу. Це була сфера нерухомості, яка була досить дотична [до спеціальності], бо договори купівлі-продажу, договори оренди — все було дотичне до юриспруденції, через це я житлове право вчив. І, відповідно, тільки з тої причини я вибрав цей університет.

І вже закінчуючи його, я знав, що я не буду працювати по профілю юриста, тому що в мене вже своє агентство нерухомості було відкрите і функціонувало на той момент.

— Військова кафедра — це був свідомий вибір?

— Так, я проходив її в академії сухопутних військ, паралельна кафедра.

— Чому вчили на військовій кафедрі і наскільки ці знання були корисні?

— Скажімо так. Можливо, на практиці я їх не дуже застосовував, тактично саме. Але нам показували техніку, навчали [працювати з] технікою; нам показували озброєння, давали стріляти. Тобто базові навички ти отримав. Відповідно ти хоча б мав розуміння, що за техніка, як вона плюс-мінус виглядає, ти міг по ній полазити. Тобто в нас проводили заняття практичні.