Чи зможе РФ регулярно повторювати удари масштабу 26 серпня і чи дійсно готується до атаки Білорусь — аналіз ISW
Щоб регулярно завдавати масованих ударів по Україні масштабу 26 серпня Росії, ймовірно, бракує достатніх оборонно-промислових спроможностей. Тоді як концентрація військ Білорусі на кордоні з Україною навряд чи означає підготовку до серйозного вторгнення.
Про це йдеться у новому зведенні Інституту вивчення війни.
Коментуючи найбільший комбінований ракетно-дроновий удар по критичній інфраструктурі України 26 серпня, аналітики ISW відзначають, що російські «воєнкори» здебільшого радісно відреагували на цю атаку, представивши її як нібито російську «відплату» за наступ України на Курську область. Однак один з «воєнкорів» заявив, що такі масові та руйнівні удари, мовляв, не повинні бути «одноразовими». Він закликав російське військове командування проводити подібні атаки на регулярній основі, щоб досягти «стратегічного та системного» впливу на Україну. В ISW нагадують, що аналогічні заклики звучали і після інших масштабних ударів по українській інфраструктурі.
Однак фахівці Інституту вивчення війни припускають, що Росії, ймовірно, бракує достатніх спроможностей оборонно-промислового комплексу, щоб регулярно завдавати настільки масованих ударів аналогічного масштабу. Водночас, як підкреслили українські чиновники, ця серія ударів свідчить про гостру потребу України в тому, щоб отримати більше систем протиповітряної оборони від своїх партнерів, а також щоб союзники України зняли свої обмеження щодо дальніх ударів по Росії західною зброєю. Нещодавно аналітики ISW оцінили, що в Росії є щонайменше 250 військових і воєнізованих об'єктів у зоні дії американських далекобійних ракет ATACMS (дальність до 300 км — прим. ред.), які Україна досі не може використовувати для ударів усередині Росії через заборону США.
В ISW також звернули увагу на заяву МЗС України про нещодавнє нарощування білоруських сил на українському кордоні в Гомельській області Білорусі. Аналітики Інституту вважають, що це нарощування, ймовірно, спрямоване на те, щоб відвернути й розтягнути сили ЗСУ вздовж ширшої лінії фронту.
ISW продовжує оцінювати як «малоймовірний» варіант загрозу того, що білоруські війська вторгнуться в Україну. Причиною цього фахівці називають обмеження, з якими в такому разі доведеться зіткнутися Олександру Лукашенку та його армії. Згідно з аналізом українських OSINT-аналітиків Frontelligence Insight та польської компанії Rochan Consulting, білоруські бойові підрозділи зазвичай нараховують лише до 30−40% від необхідної чисельності та покладаються на їхню доукомплектацію мобілізаційними ресурсами. Це означає, що нібито підготовку до Білорусі до значної операції із вторгнення в Україну, ймовірно, є удаваною, оскільки Білорусь не оголошувала загальну мобілізацію, нагадують в ISW. Будь-яка операція білоруських військ проти України на поточному етапі була б обмеженою та, ймовірно, була б покликана відволікти ЗСУ від операцій в інших місцях вздовж лінії фронту заради підтримки сил Росії, що діють на території України та в Курській області, підкреслюють в Інституті вивчення війни висновки аналітиків Frontelligence Insight.
26 серпня Андрій Демченко, речник Державної прикордонної служби, повідомив, що нинішньої чисельності російських військ у Білорусі недостатньо для значного скоординованого вторгнення в Україну з боку українського кордону з Гомельською областю.
Вторгнення Білорусі в Україну чи навіть військова участь білоруської армії у війні також погіршила б здатність Олександра Лукашенка захищати свій режим (і стала б дуже непопулярною усередині країни), нагадують в ISW. Фахівці Інституту дотримуються своїх попередніх оцінок про те, що Лукашенко навряд чи ризикне воювати з Україною, адже це могло б послабити його режим або різко збільшити невдоволення серед білорусів. Наближаються нові «президентські вибори» в Білорусі, які мають відбутися в лютому 2025 року, тож Лукашенко, ймовірно, хоче зберегти контроль над громадськими настроями, а також контролювати військових, щоб придушити будь-які можливі протести на тлі виборів, як він зробив це наприкінці 2020 року.
Тоді як гіпотетична мобілізація в Білорусі, її втрати на полі бою, подальша міжнародна ізоляція Білорусі та негативні економічні наслідки участі білоруської армії у війні, ймовірно, посилять суспільне невдоволення та зведуть нанівець зусилля Лукашенка відновити стабільність свого режиму після протестів 2020 року, наголошують в ISW.
Аналітики Інституту вже спостерігали, як Білорусь розгортала особовий склад на українському кордоні наприкінці 2022 року та на початку 2023 року подібно до нинішнього розгортання. Можливо, Білорусь знову проводить таку діяльність, щоб зафіксувати та утримувати обмежені сили України біля міжнародного кордону з Білоруссю на підтримку плану російської кампанії, яка має на меті розтягнути сили ЗСУ по всьому театру бойових дій.
Підтримка Білоруссю зусиль Росії також є яскравим показником того, наскільки Кремль консолідував свій контроль над Білоруссю після 2020 року, нагадують в ISW.
