Поруч з машиною лягла міна. Олександр Пасховер - про найбільш пам'ятні репортажі для НВ
П'ять років тому у світ вийшов перший номер журналу НВ. Напередодні ювілею видання його ключові журналісти розповіли про найбільш пам'ятні випадки у своїй професійній кар'єрі.
Оглядач НВ Олександр Пасховер зазначив, що з роками роботи журналістом "все здається буднями". Однак розповів про декілька історій, які йому особливо запам'яталися.
"Пам'ятаю, як, ще працюючи в журналі Кореспондент, записав годинне інтерв'ю з бізнесменом Сергієм Тігіпком. А коли доїхав до редакції, з'ясував, що мій диктофон стер запис, - розповідає Пасховер. - Я відновив годинне інтерв'ю по пам'яті. Слово в слово. Сергій Тігіпко себе в ньому впізнав. Потім я міркував: це я такий здібний чи Сергій Леонідович такий передбачуваний. Відповідь я знаю, але вам її не скажу".
Оглядачу НВ запам'яталася також відрядження в Піски та Опитне - на лінію розмежування, де разом з волонтерами та військовими він розвозив гуманітарну допомогу в розгромлені бойовиками селища.
"В Опитному потрапили під обстріл. Поруч з нашою машиною лягла міна. Друга машина, навантажений мікроавтобус, застрягла в заметі. Ми вдвох з дніпровським волонтером вискочили на дорогу і за 20 секунд під невгамовну канонаду виштовхали її на вільний шлях. Ось що значить мотивація" , - визнає Олександр Пасховер.
"Божевільним рейдом" він назвав також поїздку до Слов'янська в дні його звільнення від бойовиків "ДНР" - і "поневіряння по замінованих вулицях та зруйнованих будинках".
Окремо оглядач НВ розповів про те, як в середині листопада 2013 року кістяк журналістів слідом за головним редактором журналу Корреспондент Віталієм Сичем залишили редакцію після того, як видання купив Сергій Курченко - "молодоолігарх з антисанітарного оточення президента Віктора Януковича".
"Люди, які прийшли в наш офіс, пояснили, що грошей тепер буде незрівнянно більше, а свободи - значно менше. Вибирайте, - згадує Пасховер. - Співбесіда велася з кожним, один на один, іноді запрошували по двоє. Я йшов в пакеті з [нинішнім відповідальним редактором НВ] Андрієм Смирновим. Ми обидва сказали: спасибі, але ні. І це був наш останній день відвідин редакції, у якій працювали я - трохи менше десяти років, а Андрій - трохи більше. Не скажу, що це подвиг. Але щось героїчне в цьому є".
Читайте історії інших журналістів у свіжому номері журналу НВ - №17 від 16 травня 2019 року.