Перемог України. Журналісти НВ — про те, чого не вистачає країні
З нагоди п’ятирічного ювілею журналу НВ його ключові журналісти відповіли на кілька нестандартних запитань. Одне з них — про те, чого в житті їм не вистачає.
При цьому багато хто з них торкнувся також моментів, які вони хотіли б поліпшити в країні.
«[Бракує] амбітного президента, який хоче залишити своє ім'я в історії, нудної, але компетентної Верховної Ради, рівня розвитку економіки хоча б як у Польщі, забезпечених та зрілих співгромадян», — зазначив Віталій Сич, головний редактор проекту НВ.
«У глобальному вимірі мені не вистачає екологічно мислячих людей, здатних приборкувати свої емоції і позбавлених безмежної жадібності», — поділилася Ольга Духнич, редактор розділу Люди.
На її думку, відсутність критичної кількості таких людей може призвести «до незворотної екологічної або гуманітарної катастрофи на планеті вже в найближчі сто років».
«І велика частина з нас помре — або від глобального потепління, або від застосування ядерної зброї, або від бубонної чуми. Ви сортуєте пластик? Я, наприклад, сортую, тому що мені страшно», — зізналася Духнич.
«Як громадянці України мені не вистачає відповідальності, почуття гумору і критичного мислення у себе і співгромадян. Уміння об'єднуватися заради зрозумілою спільної мети», — додала журналіст НВ.
Андрію Смирнову, відповідальному редактору НВ не вистачає «впевненості в тому, що мої діти не будуть жити у вічну епоху змін, як довелося пожити мені». «Я народжений у 1974 році, закінчив школу і вступив до інституту в 1991-му, конкретно політичною журналістикою зайнявся в 2004-му, журнал Кореспондент вимушено залишив наприкінці 2013-го, — з усіх цих дат лише першу можна назвати «спокійною», — визнає він.
Анна Мороз, заступник головного редактора журналу НВ шкодує про нестачу «суспільного гуманізму».
«Мені не подобається багато українських хвороб, серед яких хамство у всіх його проявах, байдужість до біди ближнього, до ближнього взагалі, прагнення урвати і обдурити, брехня в будь-якому вигляді, радянське ставлення до власної праці, демонстрація своєї могутності та матеріальних можливостей, відсутність побутової культури», — зазначає Мороз.
За її словами, якби всі ці проблеми «якимось дивним чином раптом зникли і співгромадяни вилікувалися, то думаю, що незабаром були б вирішені і політичні проблеми». «Тому що все це взаємопов'язано. Мені так здається», — резюмувала заступник головного редактора НВ.
Іван Верстюк, журналіст розділу Країна, зазначив, що йому не вистачає індивідуалізму серед українців, «щоб вони частіше робили те, що їм у кайф, а ще — заробляли на цьому гроші». «Чесності серед українських політиків, які ніяк не можуть перестати сприймати кнопку голосування в залі під куполом Верховної Ради як джерело заробітку. А ще — розвиненого фінансового ринку, адже я обожнюю розглядати траєкторії котирувань цінних паперів», — додав Верстюк.
Читайте повну версію цього матеріалу в свіжому номері журналу НВ — № 17 від 16 травня 2019 року.
