— Ви написали нещодавно у своїх соцмережах розлогий пост щодо того, як ви бачите те, що відбувається. Це було написано на День Незалежності. Там була у вас апеляція до того, що треба усвідомити, що, мовляв, Російська Федерація своїми діями і навіть відвертими словами «задекларувала намір воювати з нами довгі-довгі роки. Нам потрібно вчергове переглянути наш підхід до того, куди ми далі рухаємося, хто і як, в яких іпостасях долучається до війська, як забезпечити так звану ротаційність для того, щоб військові, прослуживши певний час, могли назад повертатися до свого життя і принаймні його на деякий час влагоджувати». Як ви собі бачите нашу подальшу, якщо так її можна назвати, стратегію мобілізації, я б, радше, використовував слово мілітаризацію населення?

— Мілітаризація — так, це правильно, тому що нам, судячи з усього, треба буде воювати достатньо довго. Ми бачимо, що ці три з половиною роки пролетіли дуже швидко. Багато що помінялося, але поки що кінця-краю не видно. І кінця-краю не видно, наприклад, економічним можливостям Росії розвивати військово-промисловий комплекс, наймати найманців.

Росія, по суті, війну ще не починала. В тому сенсі, що вони проводили лише одну спробу обмеженої мобілізації і поки що обходяться лише найманими, так би мовити, кондотьєрами. І відтак, в Росії вистачає ресурсів на те, щоб і оплачувати цю війну, і не навантажувати населення якимись мобілізаційними обов’язками. Якщо далі так все буде продовжуватися, це буде продовжуватися, можливо, десятки років. У нас є приклади військових конфліктів, котрі тривають дуже довго. Наприклад, той же класичний конфлікт Ізраїлю з громадськими організаціями на кшталт ХАМАСу, Хезболли триває десятки років.