— Мобілізований лаборант Львівського університету імені Франка вистрибнув з авто дорогою на Київ. Чоловік отримав речове забезпечення, а потім, коли їх везли машиною, вистрибнув із кузова — вирішив, що йому, замість найближчих 45 днів перебування в навчальному центрі, краще з якимись травмами від цього відчайдушного стрибка перебувати в лікарні. Мені здається, такі речі трапляються навіть від непроговореності про те, що буде з людиною, коли вона потрапляє до навчального центру. Як ви це пояснюєте вашим рекрутам, що їм говорите?

— Насамперед ненавченість або погана навченість, відсутність належної підготовки є одним із найпоширеніших страхів, із яким нам доведеться постійно працювати. Сподіваюся, з кожним днем, враховуючи поінформованість, зокрема завдяки ЗМІ і таким розмовним програмам, як ваша, нам усе ж удається донести це до широких верств людей, які ще поки не прийшли на цивільну службу.

Як відбувається навчання і скільки воно триває? Одразу виправлю, не 45 днів, не 30, — 49 діб, сім тижнів. Програма розписана в Силах територіальної оборони, в наших навчальних центрах (НЦ), в окремих навчальних батальйонах. Базова загальновійськова підготовка (БЗВП), школа БЗВП працює сім тижнів. Коли людина туди потрапляє, має пройти всі без винятку види підготовки.

Це один із тих страхів, який розганяють наші вороги і підтримують деякі наші доморощені корисні ідіоти про те, що тебе не навченого, не одягнутого, не взутого одразу кудись кинуть, захищати якусь посадку. Стоп.

Людина проходить медичну комісію. Одразу скажу: навіть на етапі зарахування до навчальних батальйонів, не всі люди зараховуються. Іноді бувають сутички та проблемні непорозуміння. ТЦК приводить людей, по їхньому зовнішньому вигляду, навіть під час поверхневого огляду лікарем стає зрозуміло: не годиться. Людина повертається назад.

Що з нею далі робитимуть, як проходитимуть повторно ВЛК, НЦ вже не цікавить. НЦ, які працюють у нашій структурі сил ТрО, цікавить вирішення одного питання: людина зарахована, сім тижнів навчилася, через сім тижнів її мають підготовленою, в нормальному стані, з нормальним здоров’ям направити для проходження подальшої військової служби.

Це один із найпоширеніших страхів, яким лякають людей. Для чого? Аби вони не зробили дзвінок, не прийшли до центрів рекрутингу української армії, не звернулися до одного зі п’яти центрів рекрутингу ЗСУ — Сухопутних військ, Десантно-штурмових, Військово-морських сил, Сил територіальної оборони, Сил спеціальних операцій. Або не звернулися в один із численних пунктів рекрутингу окремих бригад, батальйонів, полків, військових частин.

Читайте також:

20% кандидатів — жінки. У Міноборони розповіли, скільки людей у січні звернулося до центрів рекрутингу української армії

Ми зараз спостерігаємо децентралізацію рекрутингу в лавах ЗСУ, коли знайти двері до вступу на військову службу можна майже в кожному райцентрі, навіть не говоритиму про обласні - там центри рекрутингу живуть через вулицю, через квартал один від одного. Майже в кожному райцентрі чи у крупних райцентрах ти можеш знайти центр рекрутингу і через нього потрапити до війська.

— Деякі підрозділи організовують ознайомчий тижневий курс, коли ти навіть не маєш зобов’язань. Далі можеш вирішувати, можеш не вирішувати; можеш прямо тут підписувати контракт або оформитися по мобілізації, можеш цього не робити. Через це проходив мій син, це йому було в кайф, а далі вже було БЗВП.

— Це працює.

— Хто тоді недопрацьовує?

— Всі ми з вами. І ЗСУ не допрацьовують, і суспільство, і ЗМІ, яким іноді вигідно підсвічувати смажені факти про те, хто, де, кого побив, хто звідки звалився і кудись прийшов.

Нам не вистачає сформованого позитивного іміджу служби у ЗСУ, причому в різних підрозділах. Це та частина, якою ми і займаємось.

До пробного тижня. Це п’яти-шести-семиденні курси, після яких людина ухвалює для себе рішення, прийде вона на службу чи ні. Тоді вона вже потрапляє до школи для проходження БЗВП.

Але я би відмітив ще одну позитивну тенденцію. Поки ми не можемо сказати, що вона працює, але напрямок і вектор правильний. Це центри підготовки громадян до національного спротиву. На сьогодні вони створені на Закарпатті, у Києві, Харкові, у деяких інших містах. Деякі ще тільки розвиваються. Це підготовка тих людей, які не йдуть служити до війська.

Але в чому є плюс? Це система підготовки, яка є складовою ТрО. Після ознайомлення людині набагато простіше почати розмову, аби знайти своє місце у ЗСУ, в будь-якому з видів, родів військ. Знайти через отримання цієї навички.

Один із наших партнерів-інструкторів говорить, що найкращий спосіб замістити той страх невідомості — це навчання. Після навчання ти починаєш ставитися до планування військових дій як до своєрідного конструктора. Ти його перестав боятися, розумієш, що в тебе з’явилася навичка. Втягуєшся в наступний рівень навчання. І страх перед невідомим достатньо швидко йде в минуле і людина стає готовою для служби.

Чому так довго, чому так багато уваги приділяємо цьому процесу? Тому що людина, яка ухвалила самостійно рішення, є на порядок краще вмотивованою виконувати бойові завдання. Вона найкраще вмотивована прибути на навчання, пройти його і піднятися на наступну сходинку. Бо війна з кожним місяцем і вже роком стає дедалі технологічнішою, потребує більших знань. Тому і в системі ТрО навчання носить наскрізний характер.

Це буває навіть незручно, бо забирають двох-трьох комроти на вишкіл капітанів… А це наша розробка, Сил ТрО, вона як інституція починає працювати, розвиватися, масштабуватися. А з іншого боку, не відправиш комроти на навчання — не отримаєш завтрашнього комбата, причому зі свіжими, модерними, сучасними знаннями.

Ця система підготовки працює в нас на постійній основі, базується як на наших закладах внутрішніх вищої військової освіти, так і на роботі з нашими іноземними партнерами.

— Чомусь у нас досі поширюється міф про те, що щойно тобі видали берці і піксель — усе, «ти вже точно будеш штурмовиком». Наскільки я можу бачити, а 18 людей із нашої редакції, напркилад, зараз проходять службу в різних підрозділах, то командирові найвигідніше застосувати тебе там, де ти вже трошки щось умієш. Що у вас з можливостями вибору спеціальностей?

— Певний період часу ми спеціалізувалися на відборі операторів БпЛА. Потім — фахівцями РЕБ.

На сьогодні нікуди не подівся запит на операторів БпЛА і фахівців РЕБ. Але якщо ви або хтось із наших слухачів відкриє нашу платформу Територія рекрутингу, побачите одразу, скільки спеціальностей розкривається у відкритому списку.

Іноді я спостерігаю за реакцією своїх друзів, які дивляться: «О, там є посада кухаря, водія, водія-електрика, електромеханіка». У ЗСУ існує маса умовно цивільних спеціальностей. На них, зокрема на тилових, теж потрібно комусь служити.

Читайте також:

«Це не мобілізація». Для українців 18−24 років запровадять річний контракт із високим грошовим забезпеченням — Зеленський

Сьогодні активно обговорюється укладання річного контракту в віковій категорії 18−25 [років]. Ще однією категорією, яка потребує особливого контролю, уваги та уважності, є категорія 50+ і обмежено придатних чи придатних для служби в частинах забезпечення, логістики. Набрати туди людей теж не занадто просто, бо це мають бути фахівці. Не так просто знайти нормального водія, тим більше електромеханіка; людину, яка вміє працювати в їдальні.

Багато хто хоче стати кухарем. Але, коли я під час своєї майже трирічної служби спостерігав за різними кухарями, я розумію, є люди з ґрунтовною університетською освітою, які в їдальні перед тим, як готувати їжу, обговорюють, з якою температурою буряк у складі тієї страви дає певну хімічну реакцію. Це ж глибочезні знання, з якими треба вже прийти. Можна багато чого навчитись.

Крім основної вікової частини, є категорія 18−25. Можу лише підтвердити те, що в одному зі своїх інтерв'ю сказав президент [Володимир Зеленський], що цим людям можемо запропонувати річний контракт, бо вони не зобов’язані були йти служити. Ми спонукаємо їх до ухвалення рішення. І категорія обмежено придатних або 50+, по них потрібно пройти спеціальну процедуру, аби поставити на посади.

Щодо вибору спеціальності. Якщо відкриваємо перелік, бачимо абсолютно різні спеціальності. І вже в нашій практиці є [нововведення]. Ми людей ведемо на посаду не тільки з самого початку, заводячи через Четвертий центр рекрутингу. Ми маємо можливість відібрати в наших навчальних батальйонах суто мобілізований людський ресурс, провести анкетування, співбесіди. І ті, хто можуть зайняти вищу посаду або пройти інше фахове навчання, вони одразу на нього направляються.

Яким чином це відбувається? БЗВП сім тижнів. Потім ще близько одного місяця фахове навчання на оператора БПЛА, оператора РЕБ.

Щодо якості навчання і контролю, важливо. Не всі люди, які прийшли до школи, зокрема БПЛА, її закінчують. Якщо немає відповідних здібностей і навичок, ми не дозволяємо собі штампувати свідоцтво про закінчення курсу. Якщо людина не годиться для спеціальності, ми змушені змиритися з тим витраченим часом, але ставити людину на посаду, яку вона не тягне, немає жодної підстави і жодної можливості. Ми шукаємо іншу посаду, простішу спеціальність, людина йде далі.

Про окремих штурмовиків. Будьмо відвертими, аби стати штурмовиком, треба мати неабияке здоров’я. І це навчання не менше, ніж на інші спеціальності.

Армія — це багатогранний організм, у якому наша, центрів рекрутингу ЗСУ, задача полягає в тому, аби знайти максимально для кожної людини свою посаду. Ми для себе вже сформулювали, як виглядатиме сьогоднішня сучасність і завтрашнє майбутнє. У кожної людини, зокрема у нас із вами, має бути як мінімум дві спеціальності - військова і цивільна. У людей може бути одна спеціальність лише в одному випадку — вони професійні військові. Почали служити в ліцеї Богуна, потім в університеті оборони, далі в академії Сухопутних військ. Пройшли війська, отримали спеціальність зв’язківця, піхотинця… У всіх тих людей, які під час війни залучаються, має бути цивільна спеціальність і обов’язково має бути друга, військова, щоби було легше знайти застосування в військах.

Зрештою, навички та попередній досвід, навіщо його викидати, якщо цими знаннями та навичками ЗСУ будуть тільки збагачуватись, і набагато краще вирішувати поставлені задачі? Для нас навіть це не є риторичним запитанням, для нас це норма повсякденного життя. Те, про що хтось говорить, ми вже давно робимо — давно підбираємо спеціальність із урахуванням індивідуальних особливостей і попереднього досвіду роботи.

Читайте також:

Добровільно мобілізовані. Чому рекрути обирають Азов, чи є в бригаді СЗЧ і що це за дивина — хорунжа служба, — інтерв'ю NV

— Ще один міф розганяється — «хлопчики голі-босі». Мій друг і колега Паша Казарін, коли 25 лютого 2022 року пішов до Сил ТрО, потім написав пост: «Мені видали речове забезпечення. Я ніколи одночасно стільки різного одягу і снаряги не отримував у своєму житті». Речове, харчове, грошове забезпечення, як з цим у вас?

— Я в перший день своєї служби, 24 лютого, отримав цю фліску. Ношу її вже три зими. Якщо ти ї не пропалиш біля багаття або якщо ти не куриш, вона буде жити і служити до цього часу. На ній немає майже жодної подряпини, [слідів], що вона потерлась.

Частина речей, у яких я продовжую служити, отримана 24 лютого [2022 року]. Можу лише підтвердити, що стільки різного одягу, який треба впакувати, не було.

Коли я переміщуюся з одного підрозділу до іншого, наприклад, зі 113-ої бригади для продовження служби до 111-ої Луганської окремої бригади ТрО, що зі мною роблять на вході? Не тільки з і мною, а з кожним, хто приходить. Тебе одразу бере під «білі руки» начальник речової служби логістики, заводить до себе, уважно вивчає твій речовий атестат і абсолютно всього, що в тебе не вистачає, тобі видає. Ти говориш, що «у мене це є», а він відповідає — «не цікавить, я маю тобі видати». Ти маєш це взяти, зберігати в себе, і в тебе про всяк випадок має бути ще маленький запас.

Нещодавно ми так само проводили перевірку під час переміщення з частини в частину. Людина показує свій речовий атестат, і офіцер або начальник складу логістики, речового забезпечення, доукомплектовує кожного солдата.

Людей одягають у ТрО, думаю, в інших родах і видах військ ЗСУ так само, в навчальному центрі. Та вже в перший день потрапляння в бойові частини так само в першу чергу ти приходиш, оформлюєшся в підрозділ персоналу, потім ідеш у логістику. Вдягнутий, взутий, що є, чого немає.

Єдине, чого не привезуть, зазвичай, із собою до НЦ, — це бронежилет і каска. Засоби захисту видають у частині. Решту — перевірили.

Можу сказати виняток. Якщо комусь не подобаються звичайні штатні брюки літнього або зимового польового костюму, можна зайти до якогось мілітарі-магазину і купити собі модного МТака по три-чотири тисячі гривень за брюки. Якщо хтось хоче служити і виглядати при цьому модним, із підкресленими формами ніг, якщо є кому показувати, можна собі брати модну форму. При тому, що штатна в тебе все одно є, можеш у ній ходити і спокійно нести службу.

Щодо їдальні, харчового забезпечення. Тих часів, коли треба було якісь салати, нарізки чи ковбасу передавати, уже немає. Регулярне харчування, за яким у силах ТрО є дуже великий контроль. Таким чином, якщо ти сьогодні боїшся цього, достатньо познайомитися, прийти і спробувати.

Те, що ми зараз пропонуємо, це повне речове забезпечення (військовослужбовець буде одягнений, нагодований, десь розміщений у місці проживання, де нестиме службу). Крім цього, у нього є грошове забезпечення. Сьогодні це, не вдаючись в деталі, середня зарплата по Києву, Київській області - близько 20−25 тисяч гривень. У Мінстаті перевіряли нещодавно, середньозважена зарплата у регіоні.