«Хотів отримати зброю». Історія не народженого для війни менеджера, що прийшов за оголошенням у штурмову бригаду і став вправним бійцем
Колишній рекрут, який перетворився на заступника командира роти, розповів NV про силу мотивованих людей, бої на дистанції у 50 м з «вагнерами», потребу у швидкому навчанні на війні та необхідність мобілізації.
Зараз в України багато говорять про мобілізацію, а також про її доповнення або альтернативу — рекрутинг.
Співрозмовник NV — небагатослівний 28-річний чоловік у військовій формі, відомий побратимам під позивним Дуда, — реальний приклад дієвості безпосередньої роботи військового підрозділу з добровольцями.
До початку повномасштабного вторгнення Дуда жив у Харкові, у нього вища освіта за фахом інженера-будівельника, і він працював менеджером з продажу. А вже під час великої війни подав заявку і вдало пройшов відбір до полку сил спецоперацій Азов, що згодом перетворився на Третю окрему штурмову бригаду (ОШБ).
Колишній менеджер, який не мав військового досвіду, виявився настільки вправним воїном, що з часом став не просто піхотинцем, а заступником командира 2-ї механізованої роти 2-го механізованого батальйону 3-ї ОШБ.
NV поговорив з Дудою про те, як виглядає шлях цивільної людини у війську, з якої простої причини добровольці-рекрути стають справжнім надбанням для бойових підрозділів, і чому все ж таки необхідна мобілізація.
Коли і як ви потрапили до війська? Ви відразу пішли до 3-ї ОШБ?
