За його словами, після навчань у Псковській області РФ їх відправили до Ростова, а звідти до Луганської області.

Російське командування заявило десантникам, що в їх завдання входить нібито "супровід колони з гуманітарною допомогою", пообіцявши премії у розмірі $50 у день.

"Ми її не супроводжували. Я взагалі жодної вантажівки з гуманітарною допомогою не бачив... Через тиждень нам сказали, що ми повинні штурмувати два села. Одне село я ніколи не забуду, це Новосвітлівка", - розповів колишній військовий.

При цьому він зазначив, що всі десантники розуміли, що вторглися на територію чужої держави, однак незгодних виконувати наказ про знищення українських військових не виявилося.

"Звісно, розуміли. Але такий наказ. Ну, я ж теж телевізор дивлюся. Вони там вбивали мирних жителів кожен день, і гвалтували, і дітей розстрілювали", - заявив чоловік.

Бій за Новосвітлівку тривав близько години. І хоча окупантам вдалося її захопити, вони зазнали суттєвих втрат.

"Занадто багато поранених виявилося. Половина групи була поранених. Від куль ніхто не постраждав, а в основному всі від осколкових. Від мінометів. Взагалі у нас був наказ доїхати до наступного села, але ми до нього не доїхали. "Нонки" виявилися, як то кажуть, на іншій стороні. У нас залишилися тільки БМД", - згадує чоловік.

Він також додав, що, хоча з його дивізії у полон ніхто не потрапив, проте у інших підрозділах багатьох під час боїв було захоплено українськими військовими.

"Після того як ми після бою ці два дні у селі простояли, нас зібрали, щоб їхати в аеропорт у Луганськ. Але ми до нього не доїхали. Зупинилися недалеко від нього, а наступного дня нам сказали: все, їдемо додому. І більше боїв не було. Ми повернулися спершу у Ростов, там були ще місяць. Потім до себе", - розповів колишній десантник.

Обіцяної премії він, як й інші військові, які брали участь у вторгненні, зрештою так і не отримав, через що відмовився повторно їхати в Україну та звільнився у запас.

"Нам сказали, що нас там не було. Ми заблукали. Ми були на навчаннях і заблукали. І нічого не заплатили. Ні за що я міг загинути. Але це я вже тільки потім зрозумів. Просто був наказ. У результаті ні слави, ні "за Батьківщину", ні грошей", - заначив чоловік.