— Яка частина Луганської області зараз уже звільнена? Скільки населених пунктів уже може вважатись деокупованими?

— Офіційно Генштаб називає сім населених пунктів, тож поки що будемо триматися цієї цифри. Інформація, яку ми можемо зараз розповісти, може зашкодити просуванню Збройних сил України. Нехай вони фахово роблять свою справу — ми вже усі пересвідчилися, що хто-хто, а наші військові, напевно, найбільш компетентні та мотивовані на сьогодні.

Російські окупаційні війська відійшли, не контролюють ці населені пункти, але вони досі їх обстрілюють важкою артилерією, тому зайти в ці населені пункти поки що неможливо.

Окупанти ще донедавна знаходились в них і чудово знають, що там досі залишаються цивільні люди, та все одно продовжують гатити артилерією, знищуючи будинки та наражаючи людей на небезпеку.

— Чи вдається евакуювати людей з тих населених пунктів до яких вже є доступ, якщо вони погоджуються на це?

— З цим зараз більше допомагають військові, тому що обстріли достатньо щільні. Ми готові, чекаємо тільки від військових команду, коли та куди вже можна заходити.

Ми вже підготували гуманітарні набори, набори для ремонту, теплі речі, набори ліків, які не потребують призначення від лікарів — жарознижувальні, від тиску, головного болю, для серця тощо. Так само зараз готуємо теплі речі, пічки, буржуйки, бо попереду зима і з опалювальним сезоном буде важкувато.

Читайте також:

«Погода за нас». Коли в Україні розпочнеться опалювальний сезон 2022 і які регіони до нього не готові

— Саме через наближення опалювального сезону, неможливість забезпечити нормальне постачання тепла та активні бойові дії в Донецькій області була оголошена обов’язкова евакуація. Якщо ми говоримо про окуповані території на Луганщині чи вдається людям виїжджати, які є для цього шляхи?

— Раніше була можливість виїхати через Харківську область, зараз, як розуміємо, її немає. Тому залишилося два напрямки: через Запоріжжя або другий, але дуже довгий шлях, втім, напевно, найбезпечніший, — через країну-агресора і потім через країни Європи або Балтії. Це дуже довгий шлях, приблизно три доби треба їхати, і недешевий — на квитки по Європі та РФ необхідно мати близько 300 євро.

— Росіяни продовжують обстрілювати навіть ті населені пункти, звідки їх окупаційні війська вже вийшли. Чи зрозуміло яку стратегію використовують росіяни, відходячи з міст?

— Так, ми зараз фіксуємо, що вони навмисно підривають мости, мінують повністю всі дороги — і основні траси, і під'їзні дороги. Вони готуються до довготривалої оборони. Іноді вони навіть намагаються йти в контрнаступ, звісно, нічого в них не виходить.

Щодо мінування: вони дуже щільно та ретельно замінували всю ділянку від Сватово до Кремінної. Ми бачимо і розуміємо — просуватися далі буде достатньо непросто.

— Періодично з’являються повідомлення про те, які населені пункти можуть бути наступними точками найбільшого скупчення російських військ. У них йдеться і про Сватівський район. Чи це так?

— Найбільше окупаційних військ зараз у Кремінній та Сватівському районі. Дійсно, неподалік від Троїцького, там де вже починається кордон із Російською Федерацією, вони зараз і накопичують найбільші потужності як у техніці, так і особового складу.

— Серед тих, хто бере участь в боях на Луганщині, чимало нещодавно мобілізованих росіян. Чи можете ви детальніше розповісти про те, скільки їх там? Кого з тих, хто зараз намагається втримати окуповані території в Луганській області вдалось ідентифікувати?

— Є регулярні війська російської армії, серед них є малі народи, славнозвісні буряти та інші. Є свіжомобілізовані - це і зеки, і люди абсолютно цивільних професій, які потрапили під так звану часткову мобілізацію. Ми розуміємо, що вона не часткова — забирають просто всіх поспіль. І є підрозділи типу БАРС — це щось на кшталт російського спецназу.

Нових мобілізованих може прибути декілька тисяч. Але свіжомобілізовані - не воїни, вони просто будуть додаватись до 65 тисяч загиблих росіян. Вони просто цю цифру дуже-дуже швидко збільшуватимуть. Ці люди не пройшли підготовку. Максимум скільки їх готують, два тижні.

Читайте також:

«Щодня 200-ті, 300-ті». Російський військовий, який знаходиться в Донецькій області, розповів про втрати — перехоплення ГУР

— Український контрнаступ, хай не такий швидкий як би хотілося, все ж призводить до певних процесів усередині самої так званої «ЛНР». Чи спостерігаєте ви збільшення спроб виїхати серед цивільного населення хоча б в Росію?

— Ми спостерігали першу величезну хвилю виїздів з окупованих територій після наступу ЗСУ в Харківській області. Все відбувалось дуже стрімко, швидко і потужно. Було дуже багато полонених і загиблих росіян, техніку покидали.

Ті, хто все ж таки спромігся перейти в Луганську область, не мовчали та розповідали про все що там відбувалося. Можна сказати, що там була достатньо потужна паніка, бо навіть колаборанти збирали речі, пакували автомобілі та намагалися виїхати, але їх ніхто не випустив, усіх розвертали назад. Частина повернулася на свої робочі місця, частина досі проживає в якихось приватних будинках уздовж кордону з Росією, чекаючи вдалого моменту аби втекти до Росії.

Чоловіків дійсно майже нікого не випускають, іноді комусь вдається, але за гроші. Зараз окупанти роблять обходи по будинках, квартирах, шукають нібито українських диверсантів, але насправді ці їх походи з майже обшуками більше направлені на пошуки дезертирів, які втекли з Лиману та харківського напрямку.

Ми навіть самі зверталися до людей, аби вони виїжджали кудись подалі від лінії фронту, бо це небезпечно, йде війна, продовжуються обстріли.

— В який спосіб відбувається ця комунікація, звернення до громадян?

— Переважно покладаємось на доступ до інтернету. Я кожного дня отримую дуже багато повідомлень з окупованої частини Луганщини та навіть з тієї частини, яка окупована з 2014 року, тому я розумію, що доступ є. Можливо не у всіх, але працює і сарафанне радіо, люди спілкуються, знають, кому яку інформацію можна довірити, кому не можна. Все ж таки важливо не забувати що на окупованій частині Луганщини відбуваються достатньо потужні репресії.

— Події після 24 лютого не могли не позначитися на сприйнятті всього, що відбувається для тих, хто залишився на територіях які окуповані, на жаль, із 2014 року, зокрема, можливо, в самому Луганську. Чи спостерігаєте ви щось, що б свідчило про усвідомлення повернення України? Чи розуміють там, що окупантам тут лишилось недовго?

Читайте також:

Битви за волю. Найважливіші бої від початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну — інфографіка НВ

— Ті люди, які за сім років не змінили свою думку про Україну, яким не промили мозок російською пропагандою, завжди є і будуть українцями. І, навіть, якщо вони з якихось причин вимушено проживають на окупованій частині Луганської області, навіть із 2014 року. Все одно вони чекають на повернення.

Весь час впродовж моєї каденції, мені про це писали. Вони писали багато і про стан речей, які там відбуваються, і про те, що вони чекають, аби нарешті їх звільнили.

Водночас немало людей пішли на співпрацю з окупантами, працюють у «державних установах», очолили певні організації. Ці люди розуміють, що вони порушили закони України та понесуть відповідальність за законами України.

У нас демократична країна, в нас не розстрілюють, як у так званих квазіреспубліках «ЛНР, ДНР», не будуть ховати людей по канавах. Вони отримають певний термін покарання, реальний термін, ніхто не повторюватиме помилки 2014 року, коли колаборанти не понесли ніякої суворої відповідальності за свої вчинки проти України та заклики до приєднання до Російської Федерації, ще й продовжували балотуватися як депутати до різних обласних та міських рад, навіть до Верховної Ради.

Зараз усі розуміють, що такого вже не буде, і потроху починають між собою обговорювати, що робити після того, як Збройні Сили України звільнять Луганську область повністю. Ми ці розмови так само відслідковуємо. Нехай спілкуються, роблять висновки.

Читайте також:

В Луганській області так званий референдум більше нагадує соцопитування під дулами автоматів — Гайдай

Якщо після звільнення, коли ми зайдемо на наші території, не зустрінемо когось з прибічників колаборантів, нічого страшного, ми не будемо дуже засмучуватися, бо маємо дуже багато роботи. Окупанти знищили просто все [начорно].

— Чи відстежуєте ви представників місцевої влади, чи співробітників держустанов які були причетні до організації псевдореферендумів? Офіс генпрокурора днями інформував про вручення підозр чотирьом організаторам з Луганщини, чи ви співпрацюєте з правоохоронцями по цьому питанню?

— Так, звісно, ми співпрацюємо зі Службою безпеки України. На дворі 2022 рік, світ гаджетів та легкого доступу до інтернету, тому завдячуємо навіть бездумним відеороликам, постам з фото-, відеофіксацією агітації, нам вдалось зібрати багато дій, які вони ж самі зафільмували. Всі ці матеріали стануть базою для подальших звинувачень.

— Лиман — одне з тих міст, на звільнення якого дуже чекали. Що там зараз відбувається, чи вистачає ресурсів місцевої влади для відновлення життя там?

— Лиман — це Донецька область, але я на 200% впевнений в роботі Донецької обласної адміністрації та мого колеги Павла Олександровича Кириленка. Одразу, щойно військові дозволили зайти до міста, вони почали працювати над забезпеченням та відновленням життєдіяльності міста.

На жаль, там зараз відкривається дуже багато прикрих знахідок, страшних знахідок, місць масових поховань. Яка б область не була, Донецька, Луганська, Харківська, Херсонська, Київська — області різні, а росіяни залишають по собі однакове. На жаль, такі знахідки ми матимем і на Луганщині. А щодо Лиману, найближчим часом, я думаю, людей забезпечать усім необхідним на 100%.