Лесбійська пара заявила, що уклала в Україні цивільне партнерство. Чи покладе це край обмеженню прав ЛГБТ-людей на шлюб?
Бізнес-вумен Олеся Соломіна розповіла в Facebook, що їй з партнеркою вдалося укласти в Україні цивільний договір, який можна вважати альтернативою шлюбу з юридичної точки зору.
І хоч Соломіна й називає це «ще одним кроком в майбутнє і в бік світу, де люди мають рівні права, незалежно від відмінностей», деякі ЛГБТ-активісти, а також експерти в питаннях легалізації одностатевих шлюбів в Україні скептично поставилися до цієї події. Радіо НВ розібралося в нюансах цієї ситуації.
Як зазначає Олеся в Facebook, для неї шлюб — це про базове почуття безпеки і захищеності.
«Наприклад, мені хочеться знати, що якщо я потраплю в лікарню і буду не в змозі приймати якісь рішення від свого імені сама, мені хочеться, щоб діяла людина, яка знає про мої побажання. Також це про базис. Мені хочеться знати, що якщо я потраплю в біду, мені допоможе людина, яка знає, як допомагати, моя близька і кохана людина», — розповідає Соломіна в інтерв'ю журналісткам Радіо НВ Аллі Кошляк та Валерії Широковій.
Крім того, за її словами, на поточний момент в Україні доступ до реанімації мають тільки родичі першого порядку.
«Мабуть, ваш цивільний шлюб не дає вам права на те, щоб перебувати в реанімації, якщо ваш цивільний чоловік в цей момент вимагає догляду, вашої присутності. Згідно із законом це неможливо. Цей договір дає ці базові свободи і точки безпеки», — стверджує жінка.
За даними Міністерства охорони здоров’я, серед українців дійсно існує така думка, однак на цей момент цю прогалину в законодавстві вже усунуто. Як повідомляється на сайті міністерства, лише 53% українців знають про своє право відвідувати пацієнтів у відділенні інтенсивної терапії.
«Наказ МОЗ № 592
Які ще привілеї надає шлюб?
Олеся, втім, називає безліч інших причин для укладення цивільного партнерства. Серед них: прийняття рішень щодо лікування або поводження з тілом в разі смерті. Доступ до слідчого ізолятора, можливість діяти разом з адвокатом в разі слідства, можливість не свідчити проти партнера. А також поділ спільно нажитого майна після розлучення.
«Також у разі продажу квартири цей договір необхідно пред’являти для того, щоб розуміли, що квартира зареєстрована на двох. І в разі, якщо партнер цього не зробив, і був факт шахрайства, то можливість подавати в суд, якщо є підстави для цього. Тому що зараз, якщо щось куплено в цивільному шлюбі і один з партнерів продав нерухомість або автомобіль без присутності другого, то нічого зробити не можна», — зазначає Соломіна в інтерв'ю Радіо НВ.
Вона також додала, що, на її думку, найскладніший з пунктів і той, на який вони «роблять велику ставку», — це право на усиновлення дитини у разі смерті двох її біологічних батьків.
«Тобто, якщо живуть разом дві людини і в однієї з них є біологічні діти, виховують вони їх удвох, і один з біологічних батьків загинув, то дитина не потрапить до дитячого будинку в цьому разі. Якщо від неї, наприклад, відмовиться другий з батьків. І також це дає змогу подати до суду. Це буде складно, але буде шанс отримати опіку», — каже Олеся.
Під час бесіди вона також зізнається, що не вірить «в активізм заради активізму» і в те, що для того, щоб щось сталося, «необхідно стояти під Кабміном і вимагати».
«Марші рівності — це важливий інструмент. Але для того, щоб щось відбувалося, необхідно давати зрозумілі інструменти, якими покроково можна вирішувати питання, створювати прецеденти, показувати, що ось одностатеві партнерства можливі в Україні. І ці люди існують, і нічого не змінюється, і це не страшно для держави або для людей, які бояться цього. Показати, що ми зробили це. І далі на підставі прецедентів, наприклад, з тими ж питаннями про усиновлення або про спільно нажите майно, продовжувати діяти і збільшувати ці свободи, збільшувати ці права. І звичайно, в результаті прийти до рівних прав для всіх, легалізації одностатевих шлюбів», — пояснює свою позицію Соломіна.
Чому ініціативу критикують?
У мережі подія викликала чималий резонанс — деякі прихильники ЛГБТ-шлюбів вітають такий крок, інші — ставляться до нього з обережністю.
Так, засновниця ХарківПрайду та КиївПрайду Анна Шаригіна вважає, що подібний договір — «це не рівність, а лазівка, яку знайшов юрист у законодавстві. А шукати лазівки і використовувати їх — це не рівність».
Радіо НВ також поспілкувалася з експертом Правозахисного ЛГБТ Центру Наш світ Андрієм Кравчуком, який роз’яснив ситуацію з юридичної точки зору.
«Поняття цивільне партнерство не є якимось усталеним поняттям, яке розуміється однозначно. За кордоном є цивільні партнерства, які називаються різними термінами: цивільне партнерство або цивільний союз, або реєстроване партнерство
За його словами, в Україні такого інституту немає, і в наших умовах цивільне партнерство — це просто договір, укладений між фізичними особами, що передбачає розподіл прав і обов’язків.
«Можна укласти такий договір в Україні і назвати його договором цивільного партнерства. Але проблема в тому, що оскільки українське законодавство чітко визначає певний набір прав і обов’язків, наприклад, подружжя або близьких родичів, то такий договір нічого не змінить. Якщо людина не має статусу близького родича або члена сім'ї, то жоден договір не може такого статусу їй надати», — каже Кравчук.
Однак він також стверджує, що завдяки подібному договору дійсно можна вирішити деякі проблеми. Наприклад, майнового характеру — укласти договір про спільне володіння та розпорядження майном і розпорядитися за заповітом в разі смерті одного з партнерів.
З іншого боку, наприклад, питання опіки над дітьми є складнішою проблемою, каже Кравчук:
«В Україні, та й в будь-якій країні, шлюб і діти — це різні речі. Можна бути не в шлюбі, але мати спільних визнаних дітей, а можна бути в шлюбі, але, наприклад, дитина буде тільки одного з батьків, а до іншого стосунку не матиме. Жодним договором не можна вирішити такі проблеми, якщо закон не передбачає надання відповідних прав і обов’язків. Що можна зробити? Можна призначити свого партнера опікуном дитини на випадок, якщо щось станеться з одним із батьків. Але це може бути оскаржено в суді і кровні родичі мають більше прав, ніж будь-яка особа, призначена опікуном дитини. Якщо є кровні родичі, то не можна призначити опікуна, тому що вони за законом мають перші права на опіку над дітьми», — зазначає експерт Правозахисного ЛГБТ Центру.
Як вирішити проблему недоступності ЛГБТ-шлюбів в Україні?
За словами Кравчука, договір про взаєморозподіл прав і обов’язків майнового характеру можуть укласти будь-які дві особи. Однак від цього вони не стають родичами один одному, а значить не отримують жодних прав, якими володіють члени сім'ї та близькі родичі, а лише майнові права, які вони домовилися між собою розподілити.
«Це не є цивільним партнерством в тому сенсі, в якому цей інститут існує за кордоном, за кордоном це альтернативна форма шлюбу. Це просто шлюб, який називається іншим терміном в деяких випадках, коли реєстроване партнерство і шлюб практично не відрізняються один від одного. […] В Україні це не так. В Україні, на жаль, не існує альтернативної форми шлюбу і не існує шлюбу для одностатевих пар, тобто у них немає ніякої можливості оформити свої партнерські відносини», — стверджує експерт.
Він також додав, що якщо держава не готова ввести звичайні шлюби одностатевих пар, компромісом буде введення повноцінного реєстрованого цивільного партнерства, яке буде охоплювати основні права та обов’язки подружжя.
Як повідомив Кравчук, за уряду Арсенія Яценюка був схвалений план дій, який передбачає розроблення законопроєкту про реєстроване цивільне партнерство для одностатевих і різностатевих пар. Воно мало стати альтернативною формою шлюбу для різностатевих пар і єдиною формою цивільного союзу для одностатевих пар. Однак до сьогодні Кабмін все ще не визначив, яке саме відомство відповідає за розроблення цього законопроєкту.
Підписуйтесь на подкасти Радіо НВ на Soundcloud, Apple Podcasts, Google Podcasts і на платформі MEGOGO
