«Перекривають кисень». ЗСУ збільшать тиск на угруповання в Курській області, щоб сформувати котел — інтерв'ю з Мусієнком
Керівник Центру військово-правових досліджень Олександр Мусієнко в інтерв'ю Radio NV — про просування Збройних сил на Курщині та взяття росіян в оточення.
— Щодо Курщини цікавий матеріал вийшов в австрійського оглядача Тома Купера. Він дуже саркастично описав, як поводяться російські і українські Збройні сили. Російські підрозділи, які, наприклад, були на відновленні і не злагоджені, кидають на прикриття якихось ділянок фронту. Невеликими групами українці їх обходять, заходять у тили, знищують кілька одиниць техніки і когось із живої сили; набрали полонених і втекли звідти. Поки там усе нормалізувалося, через кілька годин уже якась українська група з’являється в абсолютно іншому місці. Такими невеликими групами, невеликими маневрами і розшматовуються російські сили. Що ви думаєте про такий опис роботи в Курській області? Наскільки це може відповідати дійсності?
— Українські сили продовжують ведення наступальних дій, зона розширюється, про це сказав і головком ЗСУ, озвучивши відповідні дані, — 1256 кв. км.
На сьогодні, я думаю, визначальним для нас є те, що відбувається в південно-західній частині, Глушківський район. Там, де українські сили затискають угруповання ворога, відрізаючи його від сполучення через річку Сейм, і де противник може опинитися в оточенні. Якщо це станеться, то це буде вперше з початку повномасштабного вторгнення, коли таке угруповання російських військ удасться фактично оточити українським силам. Це було би дуже потужно.
Щодо подій загалом. Зараз простежується активність ворога, вони накопичують певні сили з північного сходу. Вони так само маневрують, здійснюють активну оборону. Дещо посилюється їх присутність, посилюється застосування дронів.
Але українські сили доволі маневрово, швидко діють. Тактика малих груп, зокрема, себе виправдовує. Також працює авіація — це дуже важливо, тому що авіація в міру своїх можливостей і спроможностей підтримує наступальні дії та зусилля українських військ. Це реально допомагає.
Зараз цей наступ демонструє, наскільки авіація важлива. Наскільки вона важлива, коли ти проводиш наступальні операції. Наскільки важливо мати дальність і можливість уразити командні пункти ворога, мости, переправи, застосовуючи зокрема авіацію; уразити просто скупчення сил і засобів російських підрозділів.
Тому зона контролю українськими військами поступово розширюється.
Другий момент — наші сили концентруються і зосереджуються на тому, аби забезпечити логістику та контролювати фланги. Бо є розуміння, що ворог може в якийсь момент пробувати контратакувати певними силами, особливо зі східної частини, аби відтягнути наші війська, які діють зараз у районі Коренево і далі. Для чого? Аби спробувати врятувати своє угруповання, яке там застрягло.
Тому [ЗСУ працюють] з уважністю, пильністю, проводячи маневрові дії, атаки, але не забуваючи про оборону, про те, що треба стабілізувати фланги і певні сили залишати там.
— Юліан Рьопке, журналіст видання Bild, пише, що в так званому курському котлі можуть опинитися до трьох тисяч російських вояків, і Україна близька до закриття цієї кишені на річці Сейм. Уже є інформація, що росіяни мінімум дві понтонні переправи наводили. Я вже чув, що більшість вояків звідти могла вийти, і не зрозуміло, скільки їх там залишається зараз. Ця операція з можливого оточення — це історія більше технічна чи військова?
— Ворог дійсно не боїться зводити понтонні переправи під великим ризиком, вони працюють над цим навіть ціною втрат. Мета — звичайно, дати відійти підрозділам, які знаходяться зараз там, дати можливість їм вийти.
Ми бачимо, українські війська зайняли позицію атак, але намагаються змусити ворога припинити спротив, тобто здаватись у полон. Затискають можливості, перекривають кисень, що називається. Я думаю, хочуть обійтися меншими силами і меншою кількістю атак, меншими ризиками, аби досягти цілей цієї операції.
Та водночас ми бачимо, російські сили зводять понтони, намагаються переправлятися. Я знаю щонайменше три, які були уражені.
Думаю, робота активізується і, можливо, наші сили збільшать тиск на угруповання там, аби спробувати взяти якомога більше полонених і спробувати їх там затискати у цей котел, аби не вдавалося виходити зокрема через понтони.
— Міноборони РФ повідомило про створення у Курській області окремих угруповань військ: Бєлгород, Брянськ, Курськ. Раніше в них це було угруповання Север, яке підпорядковувалося Ленінградському військовому округу. Окремі військові угруповання їм щось дадуть? Чи це просто визнання того, що там треба буде тримати більші сили? Вважалося до нашого наступу, що для перекриття Курської області в росіян має бути задіяно приблизно 10 тисяч особового складу. Зараз вони будуть насичувати цю область військами?
— Тут треба сказати, чому це все відбулося. По-перше, [російський диктатор Володимир] Путін робить реверанс чеченській фракції, я це так називаю. Ви знаєте, що зараз головний ньюзмейкер із боку Росії - це Алаудінов, командир спецпідрозділу Ахмат. Путін відвідав Чечню, Грозний, вклонився могилі Кадирова-старшого. І вони призначили генерал-полковника Юнусбека Євкурова відповідальним за охорону прикордонних територій і дали йому цю посаду. Він фактично буде відповідати та координувати дії. А це колишній керівник армії Інгушетії.
Для чого це робиться? Аби зацементувати систему, яка склалася. Якщо вже там Алаудінов, якщо вже там Ахмат усім керує, він уже розповідає про те, скільки строковиків необхідно з Росії звезти, значить вони вже там командують. Відповідно, треба було це питання вирішити і роздати посади.
Щодо ситуації. Можу сказати, що це просто рокіровка, вона по суті нічого не змінює. Бо, з погляду присутності російських військ, у різний час у цих трьох областях сумарно було присутньо від 20 до 30 тисяч російських військових. З минулого року, коли Путін дав доручення посилити [цю територію], — після рейдів РДК, легіону Свобода Росії і батальйону Сибір, російських добровольців, вони там були.
Я вам більше скажу, наступальне угруповання військ, яке створювалось у Суджі і мало висуватися на Сумщину наприкінці квітня, називалося Курськ, якщо я не помиляюся.
Треба розуміти, що загалом це рішення мало що змінює. Для чого воно зроблено — я розумію. Перше — це віддати посади та вшанувати тих, хто там тримає оборону, представників Чечні. Друге — відволікти від головного — від того, що Росія не може зупинити український наступ на Курщині. Нехай усі говорять про те, що створили угруповання військ, це ж нормально, значить «уже зараз зупинять точно».
Але ж питання інше — а наповнення, а яка буде кількість, звідки будуть які угруповання? Як вони ділитимуть зону відповідальності?
Якщо ми говоримо про угруповання, це мають бути певні групи військ, щонайменше від 10 тисяч кожна, яка буде відповідати за якусь ділянку. Щоби зараз зібрати щонайменше 10 тисяч, не обійтися без того, аби знімати сили або з Донеччини, або відправляти строковиків, як закликає робити Алаудінов.
