Діти мають відчути, що вони потрібні. Марта Левченко створила у Чернівцях центр Місто добра, де допомагають жінкам, дітям та стареньким
Про Міжнарожний центр Місто Добра добре знають не тільки в Чернівцях, а й в інших регіонах країни (Фото: NV)
У 20 хвилинах їзди від центру Чернівців розташовується міжнародний центр Місто Добра, який допомагає жінкам із дітьми розпочати нове життя. А ще тут створений хоспіс для маленьких пацієнтів та притулок для собак. Яким чином він функціонує?
«Пригощайтесь какао. І круасан візьміть». Уже перший ковток на хвилину повертає у дитинство, у час, коли шоколадний напій приносить найбільше задоволення. Думки про рідних з’являються не просто так — гостей святково зустрічає міжнародний центр Місто Добра у Чернівцях.
На дворі - 1 червня, саме сьогодні святкують Міжнародний день захисту дітей. Навкруги — кульки, багато щасливої малечі, а на сцені виступають гості з різних куточків країни, ведучі проводять конкурси та щедро роздають подарунки. З динаміків раз за разом лунає запальна пісня Місто Добра, яку спеціально для центру написала та виконала відома українська співачка Світлана Тарабарова.
Жінки потребують допомоги
Ще п’ять років тому на цій доглянутій території не було нічого — стара хатинка, поля пшениці та кукурудзи посеред приватного сектору в 20 хвилинах їзди від самого центру Чернівців. Засновниці Міста Добра Марті Левченко вдалося, здавалося, неможливе — побудувати 6 корпусів з 39 кімнатами для мам, три бомбосховища, хоспіс та реабілітаційний центр для дітей, притулок для собак, дитячий садок, ігрові простори, столові, швейну майстерню та багато іншого. Центр розбудовується коштами благодійників, вони й допомагають утримувати близько 300 людей, які перебувають тут зараз. Ними опікується близько 100 співробітників, які нагодують, підтримають у складних життєвих ситуаціях і допоможуть отримати нову професію.
Важко навіть оцінити, наскільки це важливо, адже більшості жителів центру нема куди піти. Нерідко буває, що саме в Місті Добра жінки з дітьми, які наважились піти із сім'ї, де їх постійно принижували та били, вперше відчувають добре ставлення та підтримку. У великих містах в Україні успішно борються із домашнім насиллям, але Марта Левченко пропонує звернути увагу на село. «Там жінок ніхто не підтримує, навіть рідні», — визнає співрозмовниця.
У цей момент вона згадує про випадки, коли о другій ночі співробітники Міста Добра виїжджали в поле та забирали босу жінку з дитиною. Вона бігла подалі від дому, де сильно б’ють і принижують. Марта Левченко каже, що перед повномасштабною війною вони навіть відкрили два кризові кімнати у різних селах Чернівецької області, куди постраждалі можуть звернутись за допомогою. Благодійниця планує повернутись до цього проєкту після завершення війни та хоче відкрити більше таких кабінетів.
Марта Левченко говорить і про іншу проблему — з першого разу вийти з аб’юзивних стосунків жінці дуже важко. Це виглядає парадоксально, але багато з них повертаються до чоловіка-тирана вже після першого вибачення чи букету квітів. «А потім вони знову приходять до нас — ми ніколи не відмовляємо та завжди допомагаємо відновитись, із жінкою весь час працюють психологи, їм допомагають отримати нову професію», — каже Марта Левченко. За її спостереженнями, а це підтверджують і психологи, жінки повертаються в такі сім'ї чотири-п'ять разів і лише після цього остаточно йдуть. Вийти із співзалежних стосунків — одна із найскладніших задач для будь-якої людини. І в Місті Добра їм у цьому допомагають.
У середньому жінки з дітьми перебувають у центрі три місяці — але цей час дуже залежить від конкретної ситуації. Перебування тут — безкоштовне. Маленькі діти відвідують місцевий дитячий садок, більш дорослих на авто возять на уроки до місцевих шкіл. Тим часом їхні матусі опановують нову спеціальність — у Місті Добра працює велика швейна майстерня, яка ще й виготовляє одяг для дітей у важких станах. Жінки можуть навчатись й інших спеціальностей, і їх будуть возити на курси, наприклад, кухарів чи навіть грумерів для тварин.
Марта Левченко каже, що їх центр — не готель, а місце, яке допомагає кардинально змінити життя на краще, знайти підтримку та опанувати нову професію. Але лише їх ініціативи недостатньо — цих змін має прагнути і жінка. «Я зустрічаюсь із кожною, хто хоче потрапити до нашого центру. На території Міста Добра заборонено вживати алкоголь та наркотики. — каже співрозмовниця. — Ми пробували допомагати жінкам із залежностями, але зрозуміли — їхні проблеми можуть вирішити лише спеціалізовані центри».
Нова якість життя
Кілька років тому до Міста Добра потрапила Анастасія Халявка з окупованої нині Дніпровки, а це під Енергодаром, що на Донеччині. «Я в 16 років почала жити зі своїм чоловіком, народила двох діток. Стосунки були аб’юзивними з домашнім насильством. Але мені здавалося, що можна потерпіти. Це зараз багато говорять про цю проблему, а раніше ніхто не знав», — занурюється у свої спогади співрозмовниця. Сім'я пів року прожила в окупації та змогла виїхати в Яремче, але і цей, здавалося, невеликий період життя під обстрілами зробив свою справу — молода жінка і досі чутлива до гучного шуму.
Рішення поїхати подалі від лінії фронту Анастасія прийняла після того, як її п’ятирічний син поставив страшне запитання: «Мама, а ми сьогодні помремо?». Техніка окупантів стояла буквально впритул до паркану сім'ї і звідти вони обстрілювали Нікополь. Щоб сім'я змогла безпечно виїхати — потрібні значні кошти, знайома змогла назбирати на ці цілі 27 тисяч гривень. Четверо дорослих та двоє з чотирьох собак змогли безпечно дістатись Яремче. «У мене почалися проблеми зі звуками, панічні атаки, дезорієнтація. Я два місяці не виходила на вулицю і почала займатися на благодійній основі з психологом. І зрозуміла, що я так жити не хочу. Я хочу, щоб до мене нормально ставилися», — згадує Анастасія та каже, що знайшла інформацію про Місто Добра у фейсбуці.
У центрі їй надали юридичну, медичну та психологічну допомогу. Анастасія — професійний собачий психолог, і після завершення реабілітації орендувала квартиру у Чернівцях та отримала роботу — вона працює у притулку для тварин на території Міста Добра. «А ще ми забрали песика звідси», — каже Анастасія.
Марта Левченко може годинами розповідати про жінок, яким вдалось допомогти. Наприклад, про 16-літню Аліну з дитячого будинку, у якої забирали хлопчика Макара через неналежне ставлення. Як це часто буває, батько зник та не допомагав сім'ї. Місто Добра надало Аліні прихисток, а юристи допомогли залишити дитину із мамою.
Або 14-літня мати — дуже дбайлива, але вона не вміла читати та не розумілась на цифрах. І в неї забрали дитину. «Бо вона не знала, коли потрібно годувати дитину та як за нею доглядати — адже не могла цього прочитати у рекомендаціях від пологового будинку», — каже співрозмовниця. У цей момент вона поринає у спогади та згадує, як навчали її читати та рахувати. А згодом допомогли влаштуватись на роботу та повернути дитину.
Як виглядає Місто Добра
Кожен новий день — перемога
На території Міста Добра є унікальне місце — терапевтичний сад, де багато корисних рослин, фігура бегемота та зручні місця для відпочинку. А ще тут знаходиться найбільший в країні хоспіс для дітей-сиріт та тих, то постраждав через війну. Тут також допомагають пройти реабілітацію усім діткам, які цього потребують.
Співробітники медичного центру його називають Дім метеликів, неквапливо прогулюються із своїми пацієнтами по саду — вивозять навіть тих, хто лежить та не рухається. «Але вони усе розуміють, відчувають», — з особливою посмішкою каже Марта Левченко. Вона хоч і не медик за освітою, але добре знає історію хвороби кожної дитини, вилікувати яких вже неможливо. Головна задача лікарів — зняти біль, покращити стан та подбати. «Кожній дитині треба знати, що її люблять, вона потрібна і на неї дуже чекають. Ми завжди їм про це кажемо, і вони борються за своє життя», — розповідає Марта Левченко.
Медичний центр має ліцензію МОЗ, її оформлювали два роки. Тут проводять операції, з дітками працюють кваліфіковані медичні співробітники під керівництвом Дениса Колюбакіна. Зараз у Будинку метеликів — 46 важких дітей, життя більшості з них залежить від підтримки обладнання. У центра є власні машини швидкої допомоги, лікарі часто самостійно евакуюють діточок у складних станах з прифронтової території або з далеких сіл. Місто Добра співпрацює із найкращими українськими лікарнями. Наприклад, Дім метеликів відвідував відомий у світі кардіохірург та генеральний директор Інституту Серця Борис Тодуров, який готує одну із пацієнток — маленьку однорічну дівчинку до пересадки серця. Вона отримає шанс на життя.
У кожної дитини тут своя історія, і розповідаючи про них, лікарі часто не стримують сліз. Наприклад, сироті Златі усього чотири роки, у неї проблеми із дихальними шляхами — їй потрібна підтримка апаратури. Маленька дівчинка впізнає Марту Левченко по голосу та навіть посміхається — і від цього крається серце. А поряд лежить Мишко з Кривого Рогу — йому 2,5 роки. Маленький хлопчик паралізований, у нього гідроцефалія — надлишкова вода потрапляє в мозок.
Володька, хлопчик 14 років, потрапив сюди з прифронтової Сумщини. Його будинок обстріляли російські агресори — уламки снарядів уразили мозок хлопчика, а мати втратила обидві ноги. Батько, який пішов захищати Україну у лавах ЗСУ, на жаль, загинув. З 2022 року Володька у комі. Російські агресори зруйнували щасливу родину. Горе вони принесли і в сім'ю Єгора з Бучі, який із мамою намагався виїхати з окупованого на той час передмістя столиці. Хлопчик злякався та заплакав, російські агресори почали бити маму з дитиною — від надсильного стресу у Єгора почались дегенеративні зміни в мозку, він весь час відчував шалений біль. Денис Колюбакін каже, що медики допомогли дитині впоратись із цією проблемою. Але повернути хлопчика до нормального життя вже неможливо.
Кілька тижнів тому у Місті Добра з’явилось ще троє хлопчиків з прифронтового Покровська. Мати до останнього відмовлялась віддавати братів, двоє з яких мають ДЦП, але врешті погодилась на вмовляння. Сама вона залишилась вдома. Денис Колюбакін каже, що один із братів ховався під столом та довго не міг повірити — можна спати у власному ліжку, ще й поряд із вікном. «У дитини дуже сильний стрес, агресивна поведінка і потрібно багато часу, щоб покращити його стан. Це можливо і ми зробимо для цього усе», — розповідає він. Стан братів Клементія та Максима, яким вже виповнилось 11 та 13 років, іще гірший. Вони зовсім маленькі, у них неправильно зрослись переламані кістки.
У Домі метеликів усе створене, щоб діткам було комфортно. Наприклад, ванни створені таким чином, що маленькі пацієнти, навіть у складних станах, можуть приймати їх щодня. Над коляскою, де возять на прогулянку, встановлена парасолька. У кожної дитини — власна баночка із сухою сумішшю. А для тих, хто перебуває в кращому стані та може їсти самостійно, готують супчики з вермішеллю чи овочеві, стейки з червоної риби, шоколадні суфле та печуть вафлі.
Тут пам’ятають і тих, хто пішов у засвіти. Наприклад, чарівна Марічка із невиліковним онкологічним захворюванням дуже любила метеликів — ними прикрашено усе навкруги, їхні зображення для маленької дівчинки передавали люди з усіх країн світу. Маленька Соня дуже любила єдиноріжок, каже Марта Левченко. Вона нічого не бачила, проте робила неймовірні фото людей, яких любила. На пам’ять про неї в Місті Добра створили оглядову вежу, яка зустрічає усіх гостей.
А ще на території центру працює притулок для тварин — їх тут зараз 30, і майже всі вони приїхали з прифронтових територій та потребують реабілітації. У кожної собаки є власна зубна щітка, якою діти чистять зуби своїм улюбленцям. А ще тут окрема територія для прогулянок та навіть власний басейн, а на свята дітки готують для себе та свого друга однаковий одяг. Щовечора діти та тварини ходять на прогулянку. Деякі чотирилапі працюють як собаки емоційної підтримки разом з професійним каністерапевтом — допомагають людям впоратись із своїми травмами. «Жодна дитина, яку ми виховуємо, ніколи не зробить шкоду тварині. Ми навчаємо їх турботи та піклування», — каже Марта Левченко.
Допомога чарівників
Місто Добра займає площу 2,5 га, і тут іще є можливість розвиватись. Марта Левченко планує побудувати відкритий басейн, який пристосований для людей з обмеженими фізичними можливостями. Як і решту проєктів центру — цей також підтримують чарівники. Так тут називають благодійників. Хтось виділяє кошти, хтось допомагає із будівельними матеріалами, хтось — фінансує будівництво окремої кімнати, де живуть жінки із дітьми, хтось — купує продукти. «Ми говоримо, що нам потрібна підтримка, і люди відгукуються», — каже Марта Левченко. На святі 1 червня можна було побачити велику кількість бізнесменів, які опікуються центром і привезли дітям подарунки. Хлопчик із Покровська, наприклад, отримав велосипед і довго не міг повірити у те, що це відбувається насправді, — настільки неочікуваним та бажаним був подарунок.
А ще 1 червня компанія Huawei разом із партнерами — ДімТек та Фотомейт Україна передали та встановили у Місті Добра обладнання для резервного живлення. «Для Huawei допомога — це не тільки про технології, це про цінності. Наша глобальна місія полягає в тому, щоб донести цифрові технології до кожної людини, дому та організації — побудувати повністю зв’язаний, розумний світ, — сказав на офіційній церемонії передачі директор компанії Хуавей Україна Тоні Цао. — Але найголовніше, світ, де є місце для людяності, тепла і турботи. Місто Добра дарує надію, а діти знову посміхаються. Ми подарували наше енергетичне рішення, щоб навіть у найважчі часи тут завжди було світло, підключення, тепло та відчуття безпеки». Тоні Цао сказав, що Huawei і надалі підтримуватиме роботу центру.
Місто Добра отримало акумуляторні системи потужністю 400 кВт, які накопичують електроенергію. Та за допомогою інверторів вони перетворюють постійний струм в перемінний, і таким чином живлять споживачів. В першу чергу — медичний корпус центру, де життєво важливо підтримувати роботу обладнання. Марта Левченко каже, що цей проєкт для них надважливий, оскільки в період блекауту світло для Міста Добра вимикали по 17 годин на добу. І їм доводилось працювати на генераторах та шукати паливо.
«Ми щиро вдячні чарівникам за енергетичне обладнання, яке дозволить без перебоїв продовжувати лікувати наших підопічних. У випадку збоїв у роботі систем життєзабезпечення маленьких пацієнтів наших хоспісу та реабілітаційного центру — це дійсно необхідний ресурс», — каже Марта Левченко.
Співробітники Міста Добра не зупиняються — вони шукають можливості, щоб розвиватись і надалі допомагати людям змінити своє життя на краще. «Все починається із серця», — каже медичний директор Денис Колюбакін. І, схоже, цю філософію розділяють усі співробітники цього надзвичайного місця.
