«Глуха колія до насильства». Як 11 років тому Росії вдалося «оголосити» в Донецьку про створення квазіформування «ДНР»
Такий вигляд мала захоплена Донецька ОДА вранці 7 квітня 2014 року, у день проголошення «ДНР» (Фото: Денис Казанський / vlada.io)
Одинадцять років тому, 7 квітня 2014-го, проросійські бойовики, агенти РФ та підтримувані ними сепаратисти оголосили про створення т.зв. «Донецької народної республіки». Це юридично нікчемне оголошення пролунало у захопленій ними будівлі Донецької облдержадміністрації.
Заяві про створення «ДНР» 7 квітня 2014-го передував місяць вуличних протестів у Донецьку. Чисельність антиукраїнських виступів, розпалюваних Росією, знижувалася протягом усього березня, мітинги фактично зійшли нанівець до початку квітня 2014 року — що зрештою змусило Кремль змінити тактику та інспірувати майже одночасне «проголошення республік» у кількох регіонах. Організовані Москвою групи стали фактично захоплювати традиційні мітинги «антимайданівців» -бюджетників у містах південного сходу України.
На початку квітня протести біля Донецької ОДА почав очолювати Денис Пушилін, майбутній «голова ДНР». Тоді він назвався «заступником народного губернатора Павла Губарєва» — ще одного ставленика Москви, якого ще в березні 2014-го затримала СБУ.
Попри падіння чисельності, мітинги сепаратистів з кожним разом ставали «все більш агресивними та божевільними», згадував згодом журналіст Денис Казанський. За його словами, проросійські організатори таких протестів старанно стежили за тим, щоб напруга не спадала.
«Мітинги сепаратистів за своєю суттю були такими собі „марафонами ненависті“. Донецькі люмпени сипали прокльонами на адресу Європи, США, України та інших країн. Ніколи раніше Донецьк не бачив таких нападів масової злоби. Від перших днів заворушень весни 2014-го було очевидно, що протест рухається деструктивною, глухою колією до насильства, яке неминуче спалахне в кінці», — розповідав Казанський.
Такий спалах загострили події 5−7 квітня 2014 року (у ці ж дні проросійські групи перейшли до одночасного захоплення будівель СБУ в Донецьку і Луганську). На мітингу 5 квітня, очолюваному Пушиліним, було озвучено вимогу провести аналогічний кримському фіктивний «референдум» — щодо можливості відокремлення регіону від України.
6 квітня з аналогічною вимогою сепаратисти зібрали близько 2 тис. осіб на донецькій площі Леніна. Після закінчення мітингу вони пройшли вулицею Артема до будівлі ОДА, яка на той момент перебувала під охороною міліції. Після нетривалих зіткнень з силовиками Донецьку ОДА було остаточно захоплено, а прокремлівські сепаратисти висунули місцевій владі ультиматум.
Вони заявили, що організують «народну обласну раду» і «розпустять» облдержадміністрацію, якщо ОДА не збереться на позачергову сесію протягом декількох годин.
Кадри відеохроніки свідчать, що вже вдень 6 квітня на захопленій Донецькій ОДА вивісили «прапор ДНР» (ще не «проголошеної» на той момент). Сепаратисти також закликали донеччан приходити до ОДА, розбити біля її стін наметове містечко та збудувати барикади.
«На ці заклики відгукнулося відносно небагато людей. Ніч біля будівлі провели лише близько сотні прихильників Росії, але ніхто не став застосовувати до них силу. […] Вночі з 6 на 7 квітня до будівлі ОДА звозили вантажівками покришки для барикад. Ніхто не зупиняв машини, у місті не було ніяких посилених постів ДАІ. Складалося враження, ніби абсолютно всім наплювати на те, що відбувається. Характерно, що водночас схожі події відбувалися і в Луганську, де озброєні люди захопили будівлю СБУ», — описував ситуацію Казанський.
Депутати Донецької ОДА проводити позачергове засідання не стали, і вдень 7 квітня натовп, який захопив будівлю, заявив про створення «Донецької народної республіки» в межах Донецької області. Замість депутатів підняттям рук за таке юридично нікчемне рішення «голосували» випадкові люди і кістяк проросійських угруповань Донецька, оголошені т.зв. «народною обласною радою». Вона ж прийняла рішення провести «референдум» про визнання «ДНР» — він мав відбутися не пізніше 11 травня. «Сталося це в захопленій залі засідань, куди люди увійшли прямо з вулиці. Хто перший встиг зайняти крісла обласних депутатів, той зрештою і голосував за «суверенітет», — писав Казанський. Вів засідання Володимир Макович, ще один з лідерів проросійських весняних протестів у Донецьку (згодом був усунений соратниками, помер у 2017 році).
У такий спосіб було нібито «прийнято» і рішення звернутися до Росії з проханням ввести «миротворчий контингент», якщо Київ спробує перешкодити проведенню фіктивного «референдуму». Відповідне звернення до Володимира Путіна затвердили та зачитали вголос.
Аналогічні події відбулися в той же день у Харкові, а «ЛНР» «проголосили» через 20 днів, 27 квітня 2014 року — після інспірованих Росією подій у Луганську за сценарієм, який був ідентичним донецькому.
Однак на відміну від створеної того ж дня у Харкові «ХНР», яка проіснувала лише добу, нелегітимну «ДНР» Кремль використав як інструмент контролю українських територій для розв’язання великої війни проти України та її повномасштабної фази в лютому 2022 року.
