Знищення друкарні, загроза наступу та уроки в метро: як живе зараз Харків — репортаж NV
Напередодні російського прориву на півночі області харків'яни хоч і були стурбовані, але в успіх ворога не дуже вірили. Люди заспокоюють себе тим, що Харків надто великий, аби його захопити, росіянам знадобиться для цього багато ресурсів та часу, тож те, що відбувається на кордоні, скоріше, розраховане на відволікання українських сил. Між тим обстріли обласного центру почастішали і стали більш жорстокими.
Від Харкова до кордону з Росією лише 40 кілометрів, тут, за даними мерії, зараз живе близько 1,3 млн осіб. Кореспондентка NV Ілона Македон досліджувала настрої у прифронтовому місті.
Знищити українську культуру
В результаті удару по друкарні Фактор-Друк 23 травня згоріло понад 50 тис. книжок. Цех із дорогим обладнанням, де випускались книжки більш як десяти українських видавництв, цілковито зруйнований.
«Державі потрібні книжки, підручники. Зі знищенням друкарні в країні утворюється брак поліграфічних можливостей. Росія, на мою думку, намагається знищити наш культурний і освітній світ, знищити нашу культуру і взагалі зупинити розвиток української нації. Це дуже болючий момент», — говорить Юлія Орлова, CEO видавництва Vivat.
Семеро загинули, дев’ятеро залишаються в реанімації, ще тринадцять людей були легко поранені, але мали гостру реакцію на стрес. Чотирьох працівників, які знаходились в епіцентрі удару, буквально збирали по шматках, встановлювали особу за допомогою ДНК-тесту, додала Орлова.
Vivat у ці дні в Харкові друкував книги до головної видавничої події України — Книжкового Арсеналу.
«На жаль, тепер ми не зможемо бути гідно представлені на Арсеналі. Представимо те, що є», — пояснює CEO видавництва.
Удар по спортивному майданчику
8 травня у багатостраждальному Салтівському району Харкова ракета впала на спортивний майданчик школи. Уроків не було — в Харкові навчальні заклади працюють лише онлайн. Але цей розташовано посеред спального районі, між багатоквартирними будинками, тож на майданчику грали діти.
Троє підлітків були сильно поранені.
«В мене є передня частина ракети С-300, яка майже ніколи не „виживає“. А ще якось, пам’ятаю, витягнув голими руками касетну бомбу. Але це не найстрашніше, страшно було, коли ми в Циркунах (село в п’яти кілометрах від північно-східної околиці міста — ред.) волонтерили. Їжу роздавали, копали, де потрібно було військовим… Багато моїх [старших] знайомих, з ким ми займались волонтерством на початку війни, пішли до армії і вже загинули», — говорить 14-літній Денис (ім'я змінено) поблизу спортивного майданчика, куди влучив ворожий снаряд.
Після того, як правоохоронні органи закінчили роботу на місці прильоту, жителі сусідніх будинків принесли воду, віники та почали прибирати. Вони змивали кров дітей.
З початку 2024 року по Харківській області було завдано близько 1500 ударів. Крім дронів та ракет, росіяни застосовують системи С-300, Іскандери. Керовані авіаційні бомби до Харкова ще донедавна не долітали — падали на території області. Але ворог почав застосовувати УМПБ Д-30, модернізовані бомби з дальністю польоту до 100 кілометрів, що вражають й обласний центр, розповів Олег Синєгубов, голова Харківської обласної військової адміністрації.
Загроза наступу
Віднедавна харків'янам доводиться мати справу не тільки з обстрілами, але й з намірами росіян захопити місто — і реальними, і психологічними атаками.
«Харків — дуже велике місто. Якщо росіянам потрібно пів року, щоб захопити маленьке містечко, то для захоплення Харкова їм знадобиться кілька років. Це не відбудеться за одну секунду. Їм потрібно буде зайняти Куп’янськ й інші міста, перш ніж спробувати зайти в Харків», — говорить Альона, бізнес-аналітикиня, яка живе в Харкові з чоловіком і двома доньками.
Прорив росіян на півночі області, втім, заставив родину понервувати. Вони знають: якщо ворог зможе просунутись далі на південь, то почне обстрілювати Харків з артилерії.
«Ми завжди маємо план евакуації, зібрані речі та постійно моніторимо ситуацію. Виїжджати не хотілося б, як і більшості наших родичів. Новини про зупинку наступу нас заспокоїли. Але все одно є таке поняття як „туман війни“, тому не можна розслаблятися. Якщо Росія буде діставати до міста артилерією — виїдемо», — каже Альона.
Коли стало відомо про прорив російських військ на півночі Харківщини, мер обласного центру Ігор Терехов не демонстрував сильного занепокоєння: «Буде прорив — будемо їх локалізовувати. У нас були уже прориви. Уже вони заходили, потім виходили».
Раціонально дивитись на ситуацію й не піддаватись паніці — такий настрій домінує в Харкові.
«Я проглядав різні матеріали про те, як відбувалась окупація Харкова в роки Другої світової війни. Його не так просто окупувати, як здається. Для цього треба задіяти великі ресурси, і людські, і техніки. Коли німці намагались атакувати місто напряму, з Києва та Полтави, у них нічого не вийшло. Вони два рази намагались це зробити, поклали багато своїх людей, але так нічого їм не вдалося. Це було тоді, а зараз плани ворога ще більш очевидні», — розмірковує водій таксі Євген.
За його словами, люди, які надовго виїжджали з Харкова і лише нещодавно повернулись, важче переносять обстріли, ніж ті хто залишався весь час.
У Харківській ОВА не фіксують великого відтоку людей у зв’язку з поточним наступом росіян на півночі області.
Зелені парки, світло за графіком й уроки в метро
Після руйнування Зміївської ГЕС та ТЕЦ-5 Харківська область не тільки втратила усю власну електрогенерацію, але й має обмежені можливості, щоб приймати електроенергію з інших регіонів, бо пошкоджені й мережі постачання, пояснює Олег Синєгубов. Промисловість працює переважно вночі. Місцева влада робить ставку на децентралізацію електро-, водо- та теплопостачання. Серед іншого, йдеться про буріння водних скважин, встановлення електрогенераторів, накопичувачів енергії, газопоршневих мініТЕЦ, модульних котелень тощо. Дедлайн — зима.
На вулицях Харкова багато комунальників. Сміттєвози гуркотять з раннього ранку і до пізнього вечора. Постійно щось фарбується, прибирається, ремонтується.
На білбордах — нові гасла: «Харків незламний», «Харків — місто-герой» чи «Харків — місто героїв».
Громадський транспорт в обласному центрі — метро, трамваї, тролейбуси, частина автобусів — працює безкоштовно. В кожному районі міста є пункт, де будь-хто може щоденно отримати безкоштовний обід.
«Щодня ми безкоштовно годуємо 41 тис. людей», — розповідає мер Ігор Терехов.
На п’яти станціях метро, в переобладнаних під шкільні аудиторії підземних переходах, навчаються 2200 дітей. Крім того, в місті запустили дві підземні школи на базі протирадіаційного укриття.
У Харкові міські служби оперативно усувають наслідки обстрілів, консервують пошкоджені будинки. Коли ресурсів не вистачає, на допомогу приходять волонтери. Утім, типовий для міста краєвид — тисячі забитих фанерою вікон.
