«Росія перетворює Харків на Алеппо». Евакуювати місто-мільйонник — це піти по сценарію Кремля. Який вихід — інтерв'ю NV
Президент Центру глобалістики Стратегія ХХІ Михайло Гончар в інтерв'ю Radio NV — про те, як Росія перетворює Харків на сирійське Алеппо, та чому евакуювати мільйонне місто — це піти по сценарію Кремля.
— У Американському інституті вивчення війни кажуть, що атаками на Харків Росія примушує місцевих жителів покинути місто. Два тижні тому аналогічне повідомляло видання Bloomberg. Скажіть, будь ласка, що в такому випадку мала би робити влада, Україна? З одного боку, місто нещадно обстрілюють КАБами, проти яких немає зараз якихось засобів в Україні. З іншого боку, очевидно, це є метою Росії, щоб місцеві жителі звідти поїхали, евакуювалися. Чи існує тут правильне рішення, якщо ми говоримо про безпеку людей?
— Правильне рішення існує, і воно відоме давно. Це зняття обмежень на використання західної ракетної зброї, яка нам надається, зокрема якомога швидше надання її і в додаткових кількостях; а також авіаційних засобів для того, щоби наші Збройні сили, Повітряні сили в цьому випадку, могли знищити, завдати ударів по тих аеродромах, з яких працює російська тактична авіація.
Те, що Росія здійснює сценарій Алеппо проти Харкова, це вже зрозуміло цілком, абсолютно. Тобто мета цього терору полягає в тому, щоб змусити мешканців Харкова покинути місто, це так.
З іншого боку, тут простежуються і цілком зрозумілі політичні цілі, тому що Харків — це не якесь районного чи обласного масштабу місто, як були Авдіївка, Бахмут чи інші міста, які знищувалися росіянами в ході бойових дій. Це друге за величиною місто, мільйонник.
Стратегічна мета Росії являється незмінною з 2014 року, коли за сценарієм, який був розроблений в Москві, в Харкові теж була спроба створити «Харківську народну республіку» відтворити, так би мовити, Харків як столицю «правильної», з точки зору Кремля, України. Це не вдалося. У 2022 році теж не вдалося захопити Харків. Тому зараз просто вже спрацьовує сценарій знищення міста.
І активізація саме в останні місяці і тижні ударів по Харкову здійснюється з огляду на те, що наші західні партнери зволікають з наданням відповідного озброєння і зняттям абсурдного, з військової точки зору, обмеження на використання [далекобійних ракет] для нанесення ударів по ворогу за межами території України. Тому це повністю розв’язало руки Москві. І всі оці червоні лінії Заходу, США для України сяють потужним зеленим світлом для Кремля. І вони цим користуються.
— Поки цього дозволу немає, чи є якесь рішення для України? Чи варто евакуювати Харків?
— Я думаю, що відповідь на це питання так чи інакше залежить від низки чинників, пов’язаних із нашою здатністю захистити місто. Йдеться про те, що це важкі рішення. Уявіть собі, там менше мільйона чи трохи більше мільйона [жителів]. Ми розуміємо, що Харків став ще й містом прихистку для багатьох, хто виїхав із окупованих територій. Тому питання тут стоїть, як і в чисельності населення, яке підлягає евакуації, так і в спроможності забезпечити цю евакуацію за таких обставин.
Крім того, я думаю, що за цих обставин містяни все ж таки воліють залишатися на місці. Хто мав бажання, той евакуювався. Звісно, що удари будуть продовжуватися, і влада не може ігнорувати, жертвувати життям людей. Але з іншого боку, дати зелене світло евакуації, зробити організовану евакуацію, це означає посіяти також панічні настрої і додаткову невпевненість в тому, що місто буде захищене. На це ворог і розраховує. І це ще більше інтенсифікує його удари по Харкову і прилеглій зоні.
Тому я думаю, що в цьому випадку, напевне, кожен ухвалюватиме своє рішення.
— Я розумію, що вибір стоїть між поганим і дуже поганим. Ми неодноразово спілкуємося з представниками місцевої влади Харкова. Вони кажуть, що харків'яни — це відважні і хоробрі люди, «ми ще не таке бачили в 2022 році», «коли російські війська впритул наблизилися до міста, ми це пережили, ми і інші виклики переживемо»; «Харків — місто-герой, Харків буде стояти, Харків витримає» і так далі. З ідеологічної точки зору, дуже правильні речі. Водночас мені здається, що публічно принаймні влада відмовляється визнавати, що ситуація кардинально змінилася з 2022 року. Місто не стирали КАБами. Як на мене, цієї відвертої і дорослої розмови бракує. Чи це моє хибне припущення?
— Дивіться, в кожного своя система координат. І одна справа, коли десь за межами України дивляться на цю ситуацію, для них це просто кадри на екрані телевізора. Інша справа, коли на цю ситуацію дивляться, знаходячись там, в Харкові.
Але коли ми візьмемо загальноукраїнську систему координат, то ми не можемо дозволити собі зробити в цьому випадку хибний крок, себто піти по сценарію ворога. А оголосити масову евакуацію мільйонного міста — це і є сценарій, який диктує Кремль, здійснюючи удари по Харкову, намагаючись перетворити його на сирійське Алеппо.
Йдеться про те, щоб, всупереч сценарію ворога, діяти асиметрично. І тому звідси йде прохання, вимога навіть, я би сказав, і з боку влади, і з боку громадянського суспільства. У перші дні березня 2022 року була масштабна ініціатива, яка була міжнародною, — не тільки українці, українські організації, відомі особистості підписували, але й з-за кордону, — звернення до НАТО, щоб закрити небо України, здійснити гуманітарну місію. І зараз ця вимога поновлюється на тлі того, що робить Росія.
А отже йдеться про необхідність якогось швидшого посилення захисту міста. Тому що це не просто захист Харкова, це просто утримання загалом тієї лінії оборони, тієї лінії фронту; і про те, щоб не дати шансу агресору реалізувати свій сценарій.
Отже, яким би не було це важке рішення — не організовувати масову евакуацію з Харкова, — Харків має стояти. На особистому рівні кожен харків'янин має ухвалити своє рішення.
