Куди рухається Харків: податки, укриття, ветерани. Radio NV провело у місті велику зустріч-дискусію
З метою дізнатися, чим живуть та до чого готуються великі міста України, команда Radio NV у жовтні зустрілася з представниками влади, бізнесу і громади Харкова. Це була четверта й остання дискусія із серії подій, які редакція ініціювала і провела цього року. Раніше зустрічі відбулися у Львові, Дніпрі та Одесі.
Модерував бесіду головний редактор Radio NV Олексій Тарасов.
З якими наразі викликами стикається Харків? І куди рухається місто?
Письменник, поет і громадський діяч Сергій Жадан вважає, що Харків, як українське місто-фронтир і місто-фортеця, має перетворитися з військового хабу на хаб креативних рішень й інноваційних технологій в економічному, соціальному, культурному й освітньому житті. На його думку, це величезний виклик, але з ним можна впоратися завдяки потужній громадській позиції та великої любові до міста самих харків'ян.
Світлана Горбунова-Рубан, заступниця Харківського міського голови з питань охорони здоровʼя та соціального захисту населення, депутатка міської ради, почесна громадянка Харкова:
Наше місто потерпає трошки більше, ніж інші міста, тому що з одного боку ми знаходимося близько до бойових дій, з іншого — ми прийняли величезну кількість внутрішньо переміщених осіб. На сьогодні у Харкові мешкають 200 516 людей, які мають статус внутрішньо переміщених. Серед них 27 тисяч дітей. Водночас місто покинуло багато молодих людей, людей середнього віку і залишилася велика кількість літніх людей.
У Харкові ми готуємо до відкриття комунальний заклад «Ветеранський простір», де реалізовуватиметься програма «Шлях до мирного життя». Вона містить п’ять напрямків: сімейне коло, підготовка до бізнесу, арт-терапія, психічна реабілітація, ментальна реабілітація. Також працюватиме система помічників ветеранів, які допомагатимуть нашим ветеранам використовувати свої права.
На сьогодні в усіх ЦНАПах і управліннях соціального захисту міста працює вікно ветерана, там надають необхідні консультації нашим захисникам і захисницям. Тобто ми вже живемо з розумінням того, що нам треба зробити зараз і що нам треба буде робити в майбутньому, коли повернення людей з зони бойових дій буде більш масовим.
Вже сьогодні є ветеранські хаби. У громадських організаціях діють реабілітаційні команди, які працюють з ветеранами. Відкриваються приватні медичні заклади. Університетську клініку повністю обладнав Міжнародний Комітет Червоного Хреста. У ній працюють фахівці з різних країн, які займаються протезуванням військових на найвищому міжнародному рівні.
Марина Ніколаєва, членкиня правління ГО Смарт Медіа:
У нас дійсно змінилася громада, можливо, більше, ніж в інших містах. Коли почалися обстріли, був масовий відтік. Дуже багато жінок з дітьми поїхало і досі не повернулися. Частина бізнесу була релокована. І що довше триває війна, то менше надій, що вони повернуться. Але натомість до нас доєднується дуже багато людей з Ізюма, Куп’янська, які тут купують квартири. Тобто, вони вже є частиною Харкова, вони вже харків'яни.
Зараз дуже складно об'єднати громаду для спільних рішень. Чому? Тому що активна громадськість також змінюється. Тому що дуже багато хлопців-активістів у перший же день взяли автомати та пішли добровольцями. Дуже багато жінок також пішли добровольцями. На жаль, хтось вже загинув, хтось поранений і не може наразі займатися активізмом.
Наразі ми у Смарт Медіа намагаємося об'єднати різні ініціативи, щоб люди в окремих «бульбашках» починали спілкуватися одне з одним, щоб долучати ВПО у нашу громаду, щоб долучати людей різних інтересів, з різних експертних груп. Щоб люди, які опікуються екологією, спілкувалися з тими, хто опікується архітектурою. Щоб люди, які опікуються культурою, спілкувалися з містянами, у яких розбиті будинки на Салтівці.
Ми також почали досить велику роботу, якої ще не проводили в Україні. Намагаємось разом з міською радою перевести інструменти прямої демократії в онлайн, щоб громадські слухання у нас надалі проводились онлайн.
Сергій Жадан, письменник, поет, громадський діяч:
Мені здається, це найважливіше питання: як жити в місті, яке не просто знаходиться на фронтирі, а яке, фактично, є форпостом нашої країни? Як у цьому місті вибудовувати політичне, економічне життя, як, власне, будувати бізнес, як будувати освіту, культуру, як все відновлювати, перезапускати, що робити з медициною — і безліч-безліч інших питань.
І тут недостатньо закопатися під землю. Очевидно, що цього буде недостатньо. Очевидно, слід знаходити креативні, інноваційні рішення і для економіки, і для соціального життя, і для освіти, і для культури.
Географію не міняють, і як би не завершилася ця війна, Харків далі буде за 40 кілометрів від кордону з Російською Федерацією. Відповідно, це потрібно враховувати. Зараз ця фронтирність діє проти нас, але було б дуже добре, якби в майбутньому ми перевернули її на свою користь. Щоби Харків став не лише хабом для військових, яким він сьогодні безперечно є і це мені здається дуже важливим, а щоб він перетворився на хаб креативних рішень і інноваційних технологій, які будуть застосовані і в економіці, і в соціальному, і в культурному, і в освітньому житті.
Для мене історія з Харковом за останні два з половиною роки — це історія про велику любов. Щойно з’являлася можливість, харків'яни поверталися сюди, лишаючи десь дітей, лишаючи батьків, тому що вони дуже прив’язані до цього міста. Харків до себе прив’язує, і харків'яни, власне, в цьому сенсі якраз демонструють цей локальний патріотизм, який насправді є великою мірою патріотизмом загалом до нашої країни.
Євген Іванов, заступник голови Харківської обласної військової (державної) адміністрації:
Населення Харкова наразі складає приблизно 1 мільйон 100 тисяч. І маємо 570 тисяч ВПО на всю область. Тобто, безумовно, зараз це інше місто, яке адаптується під умови війни. Маємо інший профіль, інший соціальний запит, інші люди з іншими навичками нині проживають тут і потребують іншого підходу вже зараз.
Вдумайтесь у цю цифру: ми маємо понад 50 тисяч знищених об'єктів житлового та нежитлового фонду. Фактичне житло для людей складає тут понад 40 тисяч будинків, у тому числі багатоповерхівки.
Безумовно, великий бізнес страждає найбільше через кількість руйнувань і з огляду на те, що його неможливо релокувати. Одна справа, коли ми говоримо про кав’ярню, пекарню чи виробництво текстилю, пластикових виробів — те, що можна релокувати. Інша справа — це великі підприємства машинобудування, оборонної галузі, аграрний сектор. Ці заводи й землю перемістити неможливо. І це також великий виклик, бо підприємства вимушені працювати під ракетами, під КАБами.
Харків потребував і потребує окремого підходу, безумовно, як прифронтовий регіон, його економіку і життя не можна порівнювати з Закарпаттям чи Львовом. При всій повазі це так і є, і ми будемо працювати й надалі щодо отримання додаткових преференцій для нашого бізнесу.
Олександр Чумак, президент Асоціації приватних роботодавців:
За 10 років війни три спроби взяти Харків закінчилися нічим. 2014, 2022, 2024 рік. І це показало, що у Харкова є конкретна нова місія. Це місто-фортеця, яке надає безпеку всій лівобережній Україні та Україні в цілому. Агресору дійти до Європи без взяття Харкова неможливо. Саме цю місію ми повинні розуміти, її повинна розуміти й Україна, і Європа. Стійкість Харкова забезпечує саме економіка, тому що без неї ми не могли б обороняти місто.
У нас надзвичайно високі ризики ведення підприємницької діяльності, адже будь-який приліт — це знищення бізнесу. Якщо ви візьмете будь-яке місце прильоту КАБа, на будь-якому перехресті, там помирає від 20 до 60 маленьких підприємств. Кав’ярні, перукарні, центри краси, маленькі магазини. І проблема в тому, що, на жаль, у нас відсутні будь-які державні програми, які компенсують відновлення.
У цих умовах найбільш несправедлива річ — це рівні правила для нерівних. Ми постійно, як one voice харківського бізнесу, про це говоримо на всіх рівнях, в першу чергу на центральному — про те, що не можна одні й ті ж самі підходи застосовувати до Закарпаття і до Харкова. Підняття податків для всіх цих регіонів, на жаль, впливає по-різному. Бо, вибачте, при всій повазі до умовного Буковеля — там війни ніколи не було.
Нам вдалося досягнути разом з місцевими депутатами встановлення нульової ставки податків на землю і на майно. І нульова ставка на майно для населення також. Коли ми зрозуміли, в чому проблема, то розв’язати це питання можливо було тільки за однієї умови — якщо дефіцит у дохідній частині, який з’явиться в міської ради, буде компенсований. Тому що саме за ці гроші все відновлюється. Нам вдалося досягти, щоб на місто була виділена субвенція, і в нас до кінця року є унікальна можливість, якої, до речі, немає ніде в Україні — це звільнення від податку на землю і податку на майно.
Інші проблеми та виклики, які турбують харків'ян у 2024 році:
- працевлаштування, реабілітація та соціалізація ветеранів;
- життєва необхідність особливого оподаткування бізнесу Харкова як прифронтового міста;
- як змінилося населення міста: скільки харків'ян виїхало і ніколи повернеться;
- необхідність офлайн освіти і як її відсутність впливає на економіку міста;
- особливі вимоги до укриттів прифронтового міста.
Цей проєкт реалізується завдяки програмі «Український фонд швидкого реагування»", що втілює IREX за підтримки Державного департаменту США. Вміст є виключною відповідальністю громадської організації «Зе Нью Войс оф Юкрейн» і не обов’язково відображає погляди IREX та Державного департаменту США.
