Одна з найбагатших країн світу, Норвегія спирається на ідеї гендерної рівності як на фундамент із розбудови успішного суспільства. 12-місячна декретна відпустка з догляду за дитиною надається обом батькам, і для тат зарезервовано 10 тижнів цієї відпустки. Близько 70% норвезьких жінок — працюють, і чимало з них — на керівних посадах, адже законодавство Норвегії передбачає, що частка жінок у радах директорів та правліннях державних та приватних компаній має становити не менше 40%.

У США саме жінки складають майже чверть членів — учасників голосування 116-го Конгресу — такі цифри є найвищим відсотком в історії США. В січні 2019 року в Україні стартувала Програма із розвитку жіночого партнерства та лідерства Україна-США. Її мета — вивчення досвіду американських жінок, які займають високі посади у сфері державного управління, публічної політики тощо. Того ж року українських жінок запросили до обміну досвідом та навчання також і у рамках Академії Жіночого Лідерства, яка відбулася у партнерстві з американським Національним Демократичним Інститутом Міжнародних Відносин.

В чому найголовніший секрет ефективного впровадження ідей гендерної рівності на різних рівнях і в різних сферах у Європі, Америці та Скандинавії, та які успішні кейси може перейняти Україна для розбудови рівного, толерантного суспільства без стереотипів і упереджень, розповідають посли Німеччини, Норвегії, та тимчасова повірена у справах США в Україні.

Анка Фельдгузен, Посол Федеративної Республіки Німеччина

З 2014 року Україна досягла вражаючого прогресу щодо гендерної рівності, а приєднання до Партнерства Біарріц минуло року є чіткою ознакою того, що країна має намір рухатися далі на цьому шляху. Тут ми можемо навчатися один в одного, бо виклики, що залишилися, стосуються України та Німеччини в однаковій мірі — чи то гендерний розрив в оплаті праці, чи то невелика частка жінок серед керівного персоналу підприємств.

Анка Фельдгузен під час IV Українського Жіночого Конгресу / Фото: Костянтин Поліщук

Пандемія коронавірусу — це новий виклик для гендерної рівності. Не лише у Німеччині існують побоювання, що, наприклад, потреба навчати дітей вдома знову витіснила багато жінок з професійного життя. Ми також стурбовані зростанням домашнього насильства. Поки що не маємо остаточних показників за 2020 рік у Німеччини, але є тривожні ознаки: як на початку першого загальнодержавного локдауну в березні 2020 року, так і під час другої хвилі восени, телефонні лінії допомоги в Німеччині були повністю перевантажені. І сюди потрапляють лише ті випадки, коли жертви домашнього насильства заявляють про себе.

Ключовою проблемою залишається те, що за підрахунками три чверті випадків ніколи не стають відомими. Для того, щоб зменшити труднощі, які необхідно подолати жертвам для того, щоб повідомити про напади, у Німеччині діє правило: «Хто б'є, той іде». Таким чином, жертви домашнього насильства ніколи не повинні боятися того, що поліція змусить їх покинути своє житло.

Важливо, щоб ми знаходили спільні рішення проти домашнього насильства. Адже я думаю, що ми маємо спільне розуміння: неприйняття насильства не є ідеологією, воно є спільним для всіх культур та релігій. Стамбульська конвенція Ради Європи є важливим інструментом боротьби зі злом домашнього насильства. Вона зобов’язує своїх членів до прийняття єдиних правових норм, і в рамках спільного механізму вони вчаться один в одного «найкращих практик» у боротьбі з цим злом.

Для мене Стамбульська конвенція є віхою в архітектурі прав людини та європейським досягненням. Україна підписала її в 2011 році, але досі не ратифікувала. Чи може бути кращий час для цього, ніж зараз, в умовах глобальної «пандемії» домашнього насильства?

Ерік Сведел, Надзвичайний і Повноважний Посол Королівства Норвегія в Україні

Думаю, головний секрет Норвегії полягає в тому, що ми почали рано. Соціальні та культурні зміни вимагають часу. Інше пояснення успішності Норвегії полягає в тому, що, як і інші північні країни, Норвегія створила суспільство, яке базується на сильних рівноправних цінностях. Більшість норвежців вірять у рівний розподіл багатства і в те, що всі повинні мати рівні можливості.

Ми також маємо високий рівень загальної довіри до уряду і віримо в соціальну державу. Розвиток соціальної держави прискорився після Другої світової війни, зі встановленням національної системи страхування в 1967 році як важливої віхи. Розбудова дитячих садків та установ соціального обслуговування посилилася, коли жінки стали все більше залучатися до оплачуваної роботи, особливо з 1970-х років. Це надало Норвегії велику робочу силу, а також підвищило показники гендерної рівності.

Сприяння гендерній рівності — це не тільки правильна справа, а ще й розумна. Участь жінок є опорою для соціальної держави Норвегія. Це зіграло ключову роль у нашому економічному зростанні. Це результат обґрунтованої та цілеспрямованої політики та політичних пріоритетів, таких як фінансований державою догляд за дітьми та гендерні квоти для управлінських посад в компаніях.

Норвегія — багата країна. Багато хто припускає, що це пов’язано з нашою нафтогазовою промисловістю. Однак, не менш важливим фактором є значення участі жінок у робочій силі. Усі факти свідчать, що економічна та політична участь жінок є основою економічного зростання та мирного суспільства. Якщо ми нехтуємо необхідністю розширювати можливості жінок і дівчат, ми платимо за це, послаблюючи результати діяльності нашої країни. Це означає, що економічне розширення можливостей жінок має бути на вершині кожної внутрішньої стратегії економічного зростання.

Набір жінок на керівні посади є надзвичайно важливим для залучення найкращих талантів. Не залучення жінок до роботи навпаки позбавляє компанії, організації та країни половини наявного фонду талантів. Норвегія і надалі залишатиметься лідером у галузі гендерної рівності та розширення прав і можливостей жінок, оскільки це просто розумна справа. Варто зазначити, що досвід Норвегії не можна просто скопіювати іншими країнам. Але досвід нашої країни може надихнути інші країни на впровадження власних рішень.

У 2020 році ПРООН та Норвегія об'єднали зусилля в Україні для підтримки жінок у місцевому самоврядуванні. Загалом же Норвегія має давню і горду традицію співпраці з ООН для сприяння гендерній рівності. У серпні 2020-го посольство Норвегії у Києві вирішило підтримати ПРООН в Україні в їх зусиллях щодо сприяння участі та представництву жінок на місцевому рівні. Проект має форму розвитку потенціалу та наставництва для жінок, обраних місцевими радами в Херсонській, Миколаївській, Закарпатській та Хмельницькій областях.

Проект триватиме до липня 2021 року, тому результати та досягнення доведеться оцінювати пізніше. Нас мотивує той факт, що залучення більшої кількості жінок до місцевої політики не просто робить місцевий уряд більш репрезентативним, а і більш чутливим до потреб всієї громади, забезпечуючи кращий процес прийняття рішень і, зрештою, кращу якість управління.

Гендерна рівність — це не лише жіноче питання. Тобто його мають обговорювати не лише жінки. Це системне питання, яке потребує обговорення в колі політичних лідерів та активістів, будь то чоловіки чи жінки. Але іноді чоловіків та хлопців потрібно активно залучати для пропаганди гендерної рівності. Наприклад, через проведення кампаній та формування системи знань щодо того, які переваги має гендерна рівність, як саме вона може змінити усталені гендерні ролі та патріархальні норми.

Коли ми говоримо про гендерно зумовлене насильство, кривдниками є переважно чоловіки, а суб'єкти цих форм насильства — переважно жінки. Домашнє насильство, зґвалтування, секс-робота та торгівля людьми і надалі залишаються основними перешкодами на шляху до гендерної рівності.

Крістіна Квін, тимчасова повірена у справах США

Я пишаюся здобутками прав жінок в Америці. Зараз я очолюю одну з найбільших дипломатичних місій своєї країни. І це — завдяки жінкам, які були переді мною та боролися за рівні права. Все це стало можливим зараз завдяки їхнім досягненням.

Крістіна Квін під час IV Українського Жіночого Конгресу / Фото: Костянтин Поліщук

У дипломатичній службі до 1970-х років від жінок очікували, що вони мають подати у відставку одразу після того, як вийдуть заміж. Проте були жінки, які з цим не погоджувалися. Наприклад, Елісон Палмер, яка, зіткнувшись з гендерною дискримінацією, яка тривала роками, вирішила протистояти урядові. Вона подала судовий позов від імені всіх жінок, що працювали на дипломатичній службі. У багатьох галузях та в різних частинах суспільства сміливі та рішучі жінки прокладали шлях і докладали великих зусиль для створення більш рівних умов, які ми бачимо сьогодні в Сполучених Штатах.

В більшості випадків люди, які зараз при владі, мають можливості якось змінити систему. Та якщо чоловіки не залучені до діалогу про гендерну рівність, просунутись у цій справі далеко не вийде. Чоловіків варто залучати, тому що це також покращує і їхнє життя. Численні дослідження показали, що команди, які складаються з людей різної статі, приймають кращі рішення. Суспільства, які вважають жінок і чоловіків рівними, більш безпечні та здорові.

Крім того, зменшення гендерних розривів у оплаті праці може додати до світового ВВП трильйони доларів на рік — про це свідчить дослідження, проведене консалтинговою компанією McKinsey. Тож це погана ідея — стримувати жінок, тобто половину або більш ніж половину населення, від того, щоб вони зробили максимально можливий внесок у суспільство.

Питання просування жінок по службі досі актуальні й у Сполучених Штатах. Як і в Україні, гендерний розрив у оплаті праці в США складає близько 20%. Ми зараз, після двох десятиліть ХХІ століття, обрали першу жінку на посаду віцепрезидента. Я зрозуміла, коли молоді дівчата бачать жінок на найвищих посадах у суспільстві, вони з більшою ймовірністю ростимуть та уявлятимуть себе в цих ролях. Нам потрібно вийти за межі уявлень про те, що існують нібито «чоловічі» та «жіночі» роботи. Жінки можуть бути лікарями, науковцями та політиками, як і чоловіки можуть бути вчителями та медбратами.

Ми все ще стикаємося з системою, де можливості жінок щодо працевлаштування, підвищення по службі та просування на керівні посади частково обмежуються. Навіть якщо ці жінки настільки ж кваліфіковані, як і чоловіки, з якими вони конкурують. Це не завжди робиться навмисно — часто працює несвідоме упередження. Ось чому так важливо навчити людей розпізнавати ці упередження, часто — несвідомі. Ви ніколи не зможете остаточно позбутися упереджень, але ви можете навчитися пом’якшувати їх наслідки у прийнятті рішень.

Коронавірусна пандемія призвела до зростання домашнього насильства — не лише в Україні, але і в світі загалом. Ці речі розбивають серце. Економічні труднощі та соціальний стрес є відомими рушіями домашнього насильства. Пандемія без сумніву посилила ці обидва фактори, і, на жаль, це вказує на збільшення рівня домашнього насильства. Це буде одним із багатьох викликів, з якими ми стикнемося, коли ми виходитимемо з пандемії. Ціна психологічного здоров’я та добробуту жінок і чоловіків — величезна.

Пандемія значно ускладнила життя багатьох людей. На жаль, для жінок також багато в чому це був вимушений крок назад. Адже безробіття та інші наслідки розповсюдження коронавірусу непропорційно впливають на жінок. Ми також бачимо — як у США, так і в усьому світі — що деяким здобуткам жінок за попередні десятиліття загрожує повернення до попереднього рівня.

Одним з яскравих прикладів у підходах є введення гендерно сліпих прослуховувань для оркестрів класичної музики. Ми виявили, що коли музикант грає за завісою, роботу отримує більша кількість жінок, також більше жінок виграють конкурси. Нам потрібно знайти способи втілити це в інших професіях. Гендерно сліпе оцінювання в університетах або процеси найму та просування по службі можуть допомогти у створенні рівних умов для всіх.

Сполучені Штати ставлять гендерну рівність та розширення прав і можливостей жінок на перший план нашої зовнішньої політики — у будь-якому куточку світу — піднімаючи ці питання в розмовах з іншими урядами, а також слухаючи, навчаючись і працюючи з активістами громадянського суспільства для сприяння розвитку більш рівноправних та справедливих суспільств.