День журналіста існує в Україні з 1994 року, коли це свято своїм указом започаткував тодішній президент Леонід Кравчук. Він підтримав відповідну ініціативу делегатів I Всеукраїнського з'їзду редакторів газет і журналів.

Датою професійного свята медійників було обрано 6 червня, оскільки в 1992 році саме в цей день Спілку журналістів України прийняли до Міжнародної федерації журналістів.

Однак нині, на тлі повномасштабного вторгнення Росії в України День журналіста є датою, яка підкреслює масштаб російських злочинів проти українських журналістів.

За даними моніторингу Інституту масової інформації, станом на кінець травня 2025 року Росія вчинила 836 злочинів проти журналістів та медіа в Україні за три роки і три місяці вторгнення. Серед них — вбивства, викрадення і тортури журналістів, обстріли телевеж, пошкодження офісів медіа та кібератаки.

Відповідно до переліку, який веде та верифікує Національна спілка журналістів України (НСЖУ) у співпраці з Міжнародною федерацією журналістів, станом на 2 червня 2025 року росіяни вбили в Україні щонайменше 125 медійників від початку вторгнення, включно з випадками загибелі іноземних репортерів.

Серед загиблих:

• 18 цивільних медійників і медійниць, які загинули, виконуючи професійні обов’язки;
• 10 медійників і медійниць, які загинули як цивільні жертви, не під час роботи;
• 97 представників і представниць ЗМІ, які загинули, мобілізувавшись для захисту України у лавах Сил оборони України.

«Якби Росія не розв’язала цю ганебну війну, всі ці наші колеги, журналісти і журналістки, працівники ЗМІ, могли б і далі успішно працювати, створювати для своєї аудиторії якісний інформаційний контент — писати статті, робити репортажі, знімати телесюжети і документальні фільми. Приносити людям користь, робити свій внесок в українську та світову культуру. Але держава-агресор вирішила, що краще їм загинути, залишити сім'ї в тяжкому горі, людей — не поінформованими, обдуреними російською пропагандою і заляканими», — наголосив голова НСЖУ Сергій Томіленко.

У списку 18 цивільних медійників, яких вбила Росія під час виконання ними професійних обов’язків, є такі імена:

• Ігор Гуденко, український фотограф, відеоблогер, зник у Харкові 26 лютого 2022 року під час обстрілу, його тіло знайдено 27 лютого 2022 року.
• Євгеній Сакун, український телеоператор LIVE та кореспондент EFE, загинув у результаті ракетного обстрілу Київської телевежі 1 березня 2022 року.
• Брент Ентоні Рено, американський журналіст, колишній кореспондент The New York Times, репортер Time, документаліст, лауреат премії Пібоді, застрелений російськими солдатами на блокпосту в Ірпені 13 березня 2022 року.
• Максим Левін, український фотожурналіст, кореспондент LB.ua та інших видань, зник безвісти 13 березня 2022 року, знайдений мертвим біля с. Гута-Межигірська Київської області 1 квітня 2022 року. Розслідування Репортерів без кордонів показало, що його катували й стратили.
• П'єр Закжевські, французько-ірландський фотожурналіст Fox News, загинув 14 березня 2022 року разом з Олександрою Кувшиновою, коли їхній автомобіль потрапив під обстріл у селі Горенка Київської області.
• Олександра Кувшинова, українська журналістка, фіксерка, продюсерка Fox News, загинула 14 березня 2022 року разом із П'єром Закжевські, коли їхній автомобіль потрапив під обстріл у селі Горенка Київської області.
• Оксана Бауліна, російська журналістка видання The Insider, активістка Фонду боротьби з корупцією Олексія Навального, загинула 23 березня 2022 року під російським обстрілом Києва.
• Мантас Кведаравічюс, литовський режисер та документаліст, убитий 2 квітня 2022 року під час спроби покинути місто Маріуполь, життя якого він документував упродовж багатьох років.
• Євген Баль, український журналіст, письменник, ветеран радянського підводного флоту, волонтер, помер 2 квітня 2022 року після катувань російських військових у Маріуполі.
• Роман Нежиборець, український медійник, відеоінженер чернігівського каналу Дитинець, убитий в селі Ягідне біля Чернігова на початку квітня 2022 року.
• Зореслав Замойський, український журналіст видань Громада Приірпіння та Інформаційний портал, його тіло з ознаками насильницької смерті знайшли 13 квітня 2022 року в Бучі Київської області.
• Фредерік Леклерк-Імхофф, французький журналіст телеканалу BFMTV, загинув від осколкового поранення 30 травня 2022 року внаслідок російського обстрілу, коли висвітлював евакуацію мирного населення із міста Сєвєродонецьк (Луганщина).
• Богдан Бітік, український фрілансер, загинув 26 квітня 2023 року від російської кулі біля Антонівського мосту в Херсоні, допомагаючи в роботі італійському журналістові Коррадо Зуніно.
• Арман Солдін, французький відеожурналіст AFP, загинув 9 травня 2023 року під ракетним обстрілом поблизу Часового Яру Донецької області під час підготовки телесюжету.
• Вікторія Амеліна, українська письменниця, документаторка воєнних злочинів, померла 1 липня 2023 року внаслідок поранень, отриманих під час ракетного обстрілу росіянами середмістя Краматорська 27 червня 2023 року.
• Володимир Миронюк, український і американський фотожурналіст-фрілансер, загинув, знімаючи фоторепортаж, 25 вересня 2023 року на Донбасі поблизу Курдюмівки.
• Раян Еванс, британець, радник з безпеки агентства Reuters. Працював у складі команди, яка висвітлювала воєнні дії на Донеччині. Загинув 24 серпня 2024 року внаслідок російського ракетного обстрілу готелю «Сапфір» у Краматорську.
• Вікторія Рощина, журналістка Громадськогота позаштатна авторка Української правди, зникла 3 серпня 2023 року під час поїздки на окуповані території для підготовки матеріалів про життя місцевого населення. У квітні 2024 року російська влада визнала, що журналістку затримано. Велися перемовини про її обмін. 2 жовтня 2024-го батько Вікторії отримав лист від російської сторони про те, що 19 вересня його донька померла — без пояснень причин смерті. Припускають, що вона могла загинути під час етапування з Таганрога в Москву для обміну. У березні 2025 року журналісти Слідства.Інфо разом з організацією Репортери без кордонів та колегами з медіа Суспільне і Ґрати з’ясували, що в російському полоні Рощину жорстоко катували. На її тілі були ножові поранення, а вага була менше ніж 30 кг. Пізніше стало відомо, що взимку 2025 року тіло Рощиної повернули в Україну — як «невстановлену особа чоловічої статі» та без деяких внутрішніх органів.

У Парламентській асамблеї Ради Європи (ПАРЄ) вирішили започаткувати День воєнних кореспондентів і свободи журналістики пам’яті Вікторії Рощиної, яка загинула в російському полоні. Він матиме назву Victory for Victoria Day. Уперше його відзначатимуть на осінній сесії ПАРЄ 29 вересня — 3 жовтня 2025 року.

Метою цієї ініціативи є вшанування журналістів, які загинули або зникли, висвітлюючи правду. «Щороку десятки журналістів гинуть, потрапляють у полон чи зникають безвісти під час висвітлення війни проти України… Ці жертви не марні, вони наближають перемогу правди й справедливості», — прокоментувала ініціативу ПАРЄ народна депутатка та заступниця голови Комітету ВР з питань гуманітарної та інформаційної політики Євгенія Кравчук