«Величезний стрибок». Уже за пів року можемо побачити, як дрони працюватимуть за новими алгоритмами — розмова з СЕО компанії Skyeton
СЕО компанії Skyeton Роман Княженко в інтерв'ю Radio NV — про далекобійні удари українськими дронами по РФ, перспективи використання штучного інтелекту й задачі, які стоять перед виробниками БПЛА.
— Говорячи про далекобійні удари по території Росії, зокрема, коли був приліт по аеродрому базування стратегічної авіації Дягілево, наші удари далекобійними дронами — це насамперед що? Це медійний ефект, аби впливати на росіян, показувати наші спроможності і можливості, щоби навіть заспокоїти українців, мовляв, подивіться, ми завдаємо цих ударів, що це реально може бути загроза з практичним ефектом? Чому я так узагалі запитую? Тому що ми розуміємо, що дрон — це не той засіб, який здатен розвалити аеродром, чи знищити там усе в нуль, стерти. На це здатні важкі, серйозні ракети. У дронів, вочевидь, вибухові можливості менші, м’яко кажучи. Чи це, може, якесь практичне тренування?
— Не можна говорити, що такі удари не мають ніякого ефекту з військового погляду. Дуже простий приклад, якщо ви зайдете за ЛБЗ кілометрів на 60, ви вже зрозумієте, що більшість ворожої сили почуває себе на тих дистанціях доволі спокійно. А якщо ми говоримо про дистанції, коли це сотні кілометрів або тисячі кілометрів, то, звісно, ніхто ніколи не очікує, що можуть чимось влучити. І дуже часто це приносить прямий ефект.
Треба розуміти, що там можуть бути якісь дуже важливі [люди з високими] посадами на тому місці. Це може бути дуже важлива інфраструктура, виробництво якесь тощо.
Не треба, наприклад, розвалювати весь завод для того, щоб він зупинився на кілька місяців. І якщо ви можете пошкодити цей завод, це вже проблема для них і вони не будуть працювати кілька місяців, а це означає збій у постачанні і послаблення фронту з їхнього боку.
Ці удари мають сенс, але не треба забувати, що насамперед удари повинні бути по ЛБЗ і ближче до ЛБЗ. Нам потрібно насамперед думати про те, як підтримувати напряму наших військових на їхніх позиціях. Але це теж дуже важлива тема — далекобійне застосування [дронів].
— Ви говорите, можна розвалити щось якісно, вдало, успішно, але якщо влучити. Питання, яким чином можна влучити. Мені здається, дуже активна задача для наших виробників на найближче майбутнє - 2025 рік — яким чином цього можна досягнути. Чи йдеться про впровадження ШІ, технологій, завдяки яким змогли би завдавати точкових ударів дронами? Чи ми, об'єктивно, до цього не зможемо дійти і це буде тільки турбуючий вогонь у розрахунку на вдачу, кудись вліпити і зупинити виробництво?
— Коли говорять, що ми не зможемо дійти, я завжди нагадую 2022 рік. Чи міг хтось із нас уявити, що ми будемо збивати повітряні цілі в таких масштабах, самі відповідати в таких масштабах? Це була мрія, кожен українець благав, аби це відбулося.
На сьогодні для нас це буденність. Треба дуже чітко для себе усвідомлювати, що за ці майже три роки стрибок, який ми зробили, реально величезний. Наступні кроки стосуватимуться того, що техніка ставатиме технологічнішою, більше і більше ми отримуємо реального досвіду застосування.
Так, із далекобійною зброєю трошечки тяжче, бо ви її не контролюєте на таких дистанціях, не вся інформація повертається до розробника і тих, хто застосовує, тут складніше. Але загалом, я думаю, може, ще пів року і ми побачимо нову технологічну історію, коли всі ці дрони працюватимуть за новими алгоритмами і реально влучатимуть.