Донька Наталії Ворожбит Параскева вступила на гуманітарний факультет Українського католицького університету у Львові, проте за 12 днів до початку навчального року вона отримала повідомлення, що їй відмовляють у місці в колегіумі (гуртожитку) університету. Пізніше вона дізналася, що причиною відмови стало емодзі з прапором ЛГБТ в Instagram.

Наталка Ворожбит опублікувала в соцмережах емоційний пост.

«Я подзвонила в УКУ, щоб дізнатися причину відмови, вони спитали прізвище і після напруженої паузи відповіли, що не можуть мені надати інформацію і рекомендують знімати квартиру. М’яко кажучи, я була заінтригована. Я знаю, як вона заповнювала анкету, як відповідала на співбесіді. Ніщо не протирічило заявленим на сайті цінностям УКУ, слово «католицький» у назві університету було нами осмислене і ми були готові і відкриті до особливостей і правил.

Завдяки неформальним зв’язкам я дізналася причину відмови: на сторінці в інстаграмі Параски (якою вона востаннє користувалася у 2024 році і на яку підписані всі її родичі), вони знайшли емодзі — прапорець лгбт. Ще там є прапор України і чотири фото — два з котом і два селфі. Отже, цей прапорець, який для неї означає толерантність і людяність, демократичність, прийняття світу в його різних фарбах, став причиною відмови в проживанні в колегіумі, який не є монастирем чи сектою, а належить до навчального закладу", — розповідає у пості Наталія Ворожбит.

За словами Ворожбит, після того, як вона написала на адресу університету емоційного листа, їй передзвонили і підтвердили причину відмови — емодзі з прапорцем ЛГБТ, показавши скрін з інстаграму. Комунікаційниця університету у розмові прирівняла емодзі з прапором ЛГБТ з вивішенням російського прапора на аватарку і запропонувала доньці драматургині проживання у квартирі для педагогів за умови, що дівчина прибере емодзі зі свого Instagram і «пообіцяє не пропагувати лгбт в УКУ».

«Ущипніть мене, може, я й досі сплю?», — пише Наталка Ворожбит.

«Я віддавала свою доньку під їхній [УКУ] захист, а виявилося, що там захищаються від неї і не сумніваються у своїй правоті. Я, звісно, сумнівалася, чи треба виносити це на загал у першу чергу через доньку, але вона сама вирішила написати про це у своєму інстаграмі. Для її покоління, для дітей моїх друзів і колег підтримка лгбт спільноти є дуже природною і входить до переліку європейських цінностей, за які воює Україна, з чим у них асоціюється Незалежність. Це також протест проти гомофобної росії. Вони мислять ширше нажаханих „відбірників“ з їхніми вузькими змістами. Тому ці діти не підчищатимуть соцмережі і не брехатимуть на співбесідах, як і моя Параска. І я пишаюся нею, ними, знаю, які в них цінності. Вони справжні патріоти і наше майбутнє. А які цінності в УКУ? Чи підуть ці діти до вас навчатися після цієї інформації?», — запитує Наталка Ворожбит.

У результаті Наталка Ворожбит та її донька розірвали контракт з УКУ. Вона повідомила, що вони не отримали жодних вибачень від представників університету «за моральну шкоду, зруйновану мрію і змінений вектор життя». Донька Наталки Ворожбит розпочала навчання у Києво-Могилянській Академії, куди її миттєво зарахували.

Український Католицький Університет поширив заяву, у якій пояснив відмову доньці Наталії Ворожбит високою конкуренцією та конкурсним відбором.

Пост набув широкого розголосу у Мережі. Дописувачі закликають представників університету до толерантності та змін у ставленні до ЛГБТ-спільноти.

«УКУ виявився святішим за Папу Римського, який іще у 2023 році дозволив благословляти нетрадиційні партнерства. Шлюби поки що не визнав, так, але це справа еволюції думок у церкві. Навіть уже в самому католицизмі позиції щодо ЛГБТ дуже різняться, не кажучи вже про багато інших християнських деномінацій, які давно визнали право на віру людей будь-яких сексуальних орієнтацій та гендерних конфігурацій», — написала арткураторка, докторантка з історії мистецтва в Університеті Оксфорда Олена Олександра Червоник.

«Для УКУ от просто зараз настає момент істини. Думаю, там іще не усвідомили масштаб виклику, але він неймовірний. Якщо ви ще не читали цей пост, фрагмент якого я заскрінив, — то лишу його у коментарях. Сумно визнавати, але у цій історії Український католицький університет UCuniversity обрав підтримку шляху Росії. І я не бачу тут перебільшення. Бо йдеться про шлях, який суперечить європейським цінностям та європейському вибору моєї держави. Обрав шлях, де студентам не теологічних напрямів забороняють ДУМАТИ. Про це і про печерність цього вибору авторка посту цілком чітко написала… А те, що представниця УКУ, що комунікувала від імені університету — якщо це правда — прирівняла веселковий прапор до прапора Росії — це, зізнаюся, особисто мене порвало. Разом із вимогою про „пообіцяє не пропагувати лгбт“», — зазначив редактор Європейської правди Сергій Сидоренко.

«У великій і строкатій спільноті університету є група радикалів, яким ідея спалити „содоміта“ здається завжди чудовою, навіть якщо разом із ним згорить їхня хата. Група ця маленька, але дошкульна, і керівництво в усі часи мусило на неї зважати. Думаю, зважає і зараз. Рівень свободи в різних частинах університету неоднаковий, і я давно там не працюю, тому не знаю, як зараз; але як і в мої часи, так і зараз тригером є не особиста належність до ЛГБТ (такі люди були і, думаю, є серед студентів і викладачів), а саме публічна підтримка прав ЛГБТ. Коли навколоуніверситетський талібан свого часу атакував нашу команду Школи журналістики УКУ і мене зокрема, приводом стала саме моя публічна позиція на підтримку ЛГБТ, яку я не те щоб на кожному кроці, але час від часу висловлюю. Так, на жаль, необхідний для навчання/роботи в цьому закладі рівень конформізму може бути неприйнятним для людей, які публічно підтримують ЛГБТ і не хочуть мовчати про свою позицію. Мені через це все дуже сумно, бо я свого часу, працюючи в УКУ, сподівався на еволюцію цього середовища саме у світський/ліберальний бік. Але див. пункт про фінансову модель — воно так не працює, бо багаті американські традиціоналісти, які дають гроші на католицький університет, хочуть бачити його саме християнським. Як пояснював це нам колишній ректор, „маємо євангелізувати щодня“. Ну, мають право, зрештою — їхні ж гроші», — пояснив журналіст Отар Довженко.