«Не знала, чи він виживе». Дружина ветерана, який став на ноги попри відмову лівих кінцівок, розповіла про реабілітацію коханого
28-річна дружина українського ветерана Тетяна Гекалюк пройшла разом з чоловіком важкий шлях реабілітації після поранення та допомогла йому стати на ноги.
Історію подружжя розповіло медіа ҐРУНТ.
Тетяна та Артем познайомилися задовго до початку великої війни. Чоловік написав жінці у соцмережі, після чого вони почали стосунки. Невдовзі після цього Артем відправився в АТО.
24 лютого 2022 року чоловік перебував на фронті, а у вересні того ж року отримав перше поранення — уламками посікло ноги. Проте тоді Артем продовжив службу та захищав Україну до листопада, поки не отримав друге поранення, після якого міг не вижити.
Тоді захисника та його побратимів ворог накрив мінами. Уламок потрапив Артему в голову. Коли чоловіка діставали з ями, ліва рука та нога захисника не працювали. Про поранення коханого Тетяна дізналася через 8 днів. Саме тоді і поїхала у лікарню, де Артем перебував в реанімації.
Тетяна — лікар, тому коли вона поговорила з колегами, які лікували захисника, зрозуміла, що його стан критичний. «Мені продиктували діагноз, і я не знала, чи він виживе. Там така „амба“ була, не передати. Артем був повністю лежачим, з набряком головного мозку», — пригадує жінка.
Протягом усього шляху лікування та реабілітації, Тетяна була поруч з коханим, вона жила разом з ним у лікарнях. Жінка розповідає, що реабілітолог приходив на годину в день, весь інший час вона з сестрою доглядали Артема: садили, мили, допомагали з туалетом.
Лікарі переконували, що ветеран більше ніколи не стане на ноги, проте Тетяна робила все для того, щоб чоловік знову зміг ходити.
Під час лікування, у січні 2023 року пара вирішила одружитися. Артему потрібно було піднятися на 24 сходинки в РАЦСі і він зміг це зробити. У жовтні того ж року у закоханих народився син.
«Прогресом Артема пишаються всі. Ліва рука не працює, але він самостійно ходить, пилососить, я залишаю його з дитиною. Може приготувати макарони чи пельмені. Я прибила цвяхи до дошки, тож чоловік нарізає ковбасу і овочі. Я допомагаю йому вилізти з ванної, висушитися рушником, обрізати нігті, взимку — одягнути куртку. Але ми зуміли адаптувати побут», — розповіла Тетяна про успіхи захисника.
Великою проблемою в українському суспільстві жінка вважає невміння спілкуватися з ветеранами. Вона зазначає, що чоловік часто стикається з некоректними питаннями від людей, з якими стикається у цивільному житті.
«Пропаганда має велику силу. Але щось сталося, і у нас тепер тренд на ухилянтські жарти, але немає тренду на людей, яким ми маємо бути вдячні. Подяка Силам Оборони має бути на глобальному державному рівні. Це повинно транслюватися в метро, потягах, автобусах замість рекламних роликів. У школах мають вчити дітей спілкуватися з ветеранами. На всіх фронтах, де можна просунути — просувати», — зазначила Тетяна Гекалюк.
