«Вимагали, щоб прапор з могили висів в офісі Тіхановської». Партнерка загиблої в бою за Україну білоруски розповіла про скандал на похованні
Анна Гончарова на могилі Марії Зайцевої. Київ, Лук’янівське кладовище, вересень 2025 року (Фото: Валерія Широкова)
Похорон у Києві 24-річної Марії Зайцевої, снайперки з Білорусі, яка воювала в лавах ЗСУ, супроводжували непорозуміння між її друзями та «контактною особою» — діячкою білоруської опозиції. Про це партнерка загиблої Анна Гончарова розповіла NV, наголосивши на відсутності у ЛГБТ-пар в Україні прав на прийняття важливих рішень у разі смерті коханої людини.
За військовою традицією, перед виносом труни до катафалка її накривають державним прапором. Після поховання прапор урочисто передають родині загиблого. На труні уродженки Гомеля Марії Зайцевої було два полотнища — українське та білоруське. Анна Гончарова тримала їх у руках як представниця родини загиблої.
Водночас «контактна особа», білоруська політична діячка, яку Зайцева вимушено уповноважила діяти від свого імені, мала свої плани щодо прапорів.
«Контактна особа наполягала: білоруський прапор має висіти в офісі [білоруської опозиціонерки] Світлани Тіхановської в Празі і я маю віддати його негайно, — каже Анна. — Це відбувалося просто під час прощання».
Також, за словами Анни, на похороні з’явилися релігійні символи, хоча Марія була атеїсткою і просила цього уникати.
Похороном не обмежилося. Коли Марію посмертно нагородили орденом Мужності, нагороду отримала «контактна особа», а партнерку загиблої захисниці не попередили.
Загалом, стверджує Гончарова, «контактна особа» намагаласья діяти так, як просили батьки Марії, з якими вона після 2020 року — протестів проти режиму Олександра Лукашенка в Мінську — не спілкувалася.
Марія починала свій шлях у ЗСУ у 2023 році бойовою медикинею, пізніше перекваліфікувалася у снайперку. Вона не зізнавалася у війську, що лесбійка.
«Вона не хотіла, щоб до неї змінювалося ставлення, не хотіла зайвих запитань і пояснень. Не хотіла, щоб усе це відволікало її від боротьби», — розповідає Гончарова.
Тому в особовій справі у графі «контактна особа на випадок смерті» Марія не вказала Анну. Коли Зайцеву поранили, її кохана удавала сестру, щоб потрапити до неї у шпиталь. Навіть про загибель Марії 17 січня 2025 року Анна дізналася набагато пізніше, ніж номінальна «контактна особа».
«Я впевнена, що мають бути цивільні партнерства. Неможливість потрапити до лікарні або навіть до моргу — величезна проблема, — розповідає NV Анна. — Я змогла побачити тіло Марії лише тому, що її побратим домовився щодо мене».
Читайте повністю дослідження Валерії Широкової про життя ЛГБТ-людей в Україні: Розсекречені архіви КДБ, квір Донбас, розповіді очевидців. Великий проєкт про історію ЛГБТ-руху в Україні від радянських часів дотепер.
