КДБ на допитах змушував радянських геїв в деталях розповідати про сексуальні контакти — дослідниця
Будівля КДБ УРСР на вулиці Володимирській у Києві (Фото: hadashot.kiev.ua)
Радянські спецслужби переслідували і репресували людей, яких запідозрювали в одностатевих стосунках, на допитах їх змушували в усіх подробицях переказувати, що відбувалося під час сексуальних контактів. Свідчення про це зберігаються в архівах КДБ УРСР, пише для NV журналістка й дослідниця Валерія Широкова.
Стаття 122 Кримінального кодексу УРСР (мужолозтво) в редакції 1960 року криміналізувала гомосексуальні стосунки між чоловіками, караючи за них позбавленням волі. Її було скасовано тільки в 1991 році.
Дослідниця вивчила справу Петра Алексєєнка, якого засудили на початку 1960-х. Парадокс у тому, що чоловік, юрист за професією, сам був співробітником КДБ, служив у Харківському управлінні.
Спочатку, як свідчать матеріали справи, на Петра скаржилася дружина. Мовляв, чоловік пізно приходить додому, а «подружнього життя» немає.
Згодом Алексєєнко позичив у колег гроші і зник. Його оголосили в розшук. Виявилося, що він у різних містах зупинявся на ночівлю у чоловіків, з якими щойно знайомився.
«Його карна справа налічує шість томів, густо заповнених свідченнями таких знайомих. Чоловік рекомендується вигаданими іменами, приміром, в епізоді з релігійним діячем із Запоріжжя Кирилом Шереметьєвим називав себе Спольником. На одному з допитів Алексєєнко називає Шереметьєва „сектантом“, бо той організовує підпільні молитви і збори пожертв. Для КДБ це — підозріла фігура. Петро складає план: здати Кирила як ворожого агента, щоб повернутися в структуру героєм. Наче він не втікав через борги, а працював під прикриттям», — пише Широкова.
Однак Комітет просто заарештовує усіх, включно з Алексєєнком, за звинуваченням у «мужолозтві» і змушує давати максимально відверті показання. Ось, наприклад, уривок допиту Шереметьєва.
Майже на кожному допиті Алексєєнко повторював: «Ніколи мужолозтвом особисто я не займався», «засуджую». Але інші чоловіки переповідали інтимні подробиці їхніх стосунків.
У підсумку Алексєєнко отримав шість років ув’язнення.
«Це більше, ніж особиста трагедія, — пояснює дослідник ЛГБТ-проблематики в країнах Східної Европи і Центральної Азії Максим Касянчук (PhD). — Такі архіви показують, що у малих і середніх містах УРСР чоловічі гомосексуальні контакти були значно поширеніші, ніж вважалося. Адже до відкриття архівів ішлося про те, що гомо- та бісексуальні люди мешкали у великих містах: Москва, Пітер… А вони були і в Запоріжжі та Нікополі, якось познайомилися, встановили стосунки і почали ночувати разом».
Читайте повністю дослідження Валерії Широкової про життя ЛГБТ-людей в Україні: Розсекречені архіви КДБ, квір Донбас, розповіді очевидців. Великий проєкт про історію ЛГБТ-руху в Україні від радянських часів дотепер.
