Накрила собою дітей. Історія українки, яка внаслідок обстрілу втратила око, щелепу та отримала численні уламкові поранення
Неля протягом 11 років лікується після отриманих поранень (Фото: hromadske)
Неля Леонідова з міста Зугрес на Донеччині. Туди війна прийшла у 2014 році. Прикриваючи собою двох дітей під час обстрілу касетними боєприпасами, жінка отримала важкі поранення, втратила щелепу, око та частину кишківника.
Історію Нелі розповіло hromadske.
За словами жінки, у 2014 році було страшно лишатися на Донеччині, проте можливості виїхати не було. За евакуацію тоді просили 600 доларів, а зарплати працівникам заморозили.
13 серпня Неля забирала 4-річного сина Єлизара та сусідську дівчинку Дашу з садочка. Дорогою додому діти попросили зупинитися на пляжі, щоб трохи погуляти. У цей момент там почали падати касетні боєприпаси.
«Мені приписують геройство, що я накрила собою дітей, а то був просто переляк. У голові дзвеніло: „Діти, діти“. Я в останній момент зловила їх і розпласталася зверху», — пригадує Леонідова.
Даша отримала подряпину ноги, а Єлизар отримав уламкове поранення в плече. Пізніше шматок обережно витягли і зараз хлопець не має жодних проблем з рукою та навіть займається боксом.
Неля ж отримала численні поранення. У жінку влучило 18 уламків, вона втратила око, щелепу, частину кишківника простромило легеню та голову. У декількох лікарнях медики відмовлялися рятувати Нелю, адже вважали, що вона не виживе: «Це труп, ми нічого не зробимо», — казали лікарі.
Жінку привезли у морг та положили до мерців, хоча вона була жива, без свідомості. Там Неля отямилася та почала блювати, це почули працівники лікарні та на каталках вивезли жінку в реанімаційне відділення, де Леонідова впала в кому на декілька місяців. Рідні не знали, що Неля вижила та поминали її на дев’ятий та 40-й дні.
Коли жінка отямилася, її почали оперувати. «Я лежала й чула слова хірурга: «Немає ні обличчя, ні кишок. Якщо вона виживе, я повірю в Бога», — пригадує жінка. І Вона вижила.
Лікується Неля дотепер. У її обличчі 10 титанових пластин та 30 шурупів. «Пекло — це не рани й операції, які мені роблять і досі, пекло — навчитися із цим жити», — ділиться Неля.
У березні 2015 року Неля стала на ноги та виїхала з дітьми до Харкова. Там вони винайняли квартиру за 1600 гривень пенсії та 800 гривень виплат переселенцям. Харчувалися завдяки карткам від Червоного Хреста. Також допомагали небайдужі - приносили одяг та їжу.
«Мені в той час допомагали прості люди: приносили одяг і мені, і дітям, закрутки, техніку, навіть пральну машину якось притарабанили. Давали і картоплю, і сало. Я плакала зворушена», — пригадує жінка.
Після початку повномасштабного вторгнення Неля з родиною виїхала з Харкова у Швецію. На той момент жінка вже стала бабусею, її донька Кароліна вийшла заміж та народила Софійку. Неля мала рятувати родину з-під обстрілів та вивезла їх евакуаційним потягом з міста. Проте вже через місяць повернулися в Україну з-за кордону. «Там добре відпочивати, а медицина така, що доб’ють. Я не могла чекати черги до лікаря місяцями», — ділиться жінка, яка дотепер проходить лікування.
Після повернення в Україну Неля винайняла маленьку квартиру в Коломиї. За словами Леонідової, там спокійніше, проте навіть зараз люди звертають увагу на зовнішність жінки, яка ціною власного здоров’я врятувала двох дітей 11 років тому.
«Я лише людина: скалічена, вигнана, обпльована, розгублена, розбита — і я прийняла себе такою. А з кривдниками навчилася боротися. Не ховатися, а дивитися в очі, вибирати обставини, а не щоб вони обирали мене. Я навчилася відділяти думку людей про мене від себе. І вони відчувають кордони, мою силу. І навіть тягнуться назустріч», — додає Неля.
