Так, я думаю, він ворог народу. Надія Савченко відверто відповідає на питання про Порошенка, Медведчука та Тимошенко

1 лютого 2017, 14:57
Надія Савченко розповідає, що пов'язує її з Віктором Медведчуком і навіщо вона вела переговори з терористами, а також пояснює, чому вважає Петра Порошенко ворогом народу

Військова льотчиця Надія Савченко вийшла із російської тюрми у травні 2016-го. Тоді її зустрічали як народну героїню та навіть пророкували пост президента. За 10 місяців на свободі Савченко стільки разів епатувала публіку заявами та поведінкою, як жоден політик досі: приходила босою у парламент, називала колег-нардепів баранами, літала у Москву на судове засідання по справі ув’язнених там українців, дала провокаційне інтерв’ю відверто проросійському журналісту Анатолію Шарію.

Відео дня

У грудні Савченко літала у Мінськ, де йшли переговори в Мінському форматі, і зустрічалась там з лідерами сепаратистів. В Україні це спричинило скандал, оскільки Савченко не є офіційним представником, і не має повноважень озвучувати позицію України.

Від неї неодноразово лунали заяви про те, що з лідерами терористичних організацій можна і треба вести переговори. Це також викликає обурення в суспільстві. Депутатку почали звинувачувати у співпраці з олігархом Віктором Медведчуком, який є кумом президента РФ Володимира Путіна і виступає як один із учасників тристоронньої контактної групі на Мінських перемовинах.

Згодом новим скандалом стало оприлюднення нею списків полонених та зниклих на Донбасі. А зовсім нещодавно, у січні, Савченко зробила гучну заяву про те, що повернути Україні Донбас мирним шляхом можна, лише "здавши" Росії Крим.

У листопаді Савченко вийшла з партії Батьківщина, першим номером якої стала, сидячи в російській тюрмі, та заявила про створення власного проекту – громадської платформи Руна.

НВ зустрілося з Савченко у її майбутньому офісі – це приміщення у центрі столиці, на вулиці Олеся Гончара, неподалік від Золотих Воріт. Тут поки що голі стіни та двері, проте хороший ремонт. Цей офіс, за словами депутатки, їй надали у користування друзі, які зараз є її помічниками на громадських засадах. У інтерв’ю Савченко спробувала пояснити свої неоднозначні вчинки та заяви та розказала про свої політичні амбіції і плани.

- Яким ви бачите майбутнє Руни? Це буде політичним проектом?

- Руна показує, яким повинно бути розділення гілок влади: не має бути централізації і замикання тільки на одному президенті. Не треба підпорядковуватися йому. Коли буде більше повноважень на місцях, все можна буде вирішити у межах коротшого терміну.

Ідею, як буде функціонувати Україна, якщо розбити чинну систему влади, розуміють всі. Усіх це влаштовує, це – найголовніше. Тому до Руни доєднується дуже багато людей: наприклад, науковці, які не один рік пропонували власні законопроекти і хочуть внести їх у Верховну Раду, але там це нікому не потрібно. Платформа рухається і розвивається. Добре, що люди розуміють: все в їхніх руках.

Я ніколи не гримуюся перед ефірами. Вважаю, що людина повинна бути красива всередині, а не зовні

Стосовно переходу Руни в політичну платформу. Так, це буде. Але вона повинна почати свій старт не з того, як починають всі. Політична партія – це просто механізми. Ними користуються всі, їх вміють створювати. Але всі вони – абсолютно однакові, популістичні, всі вкладають на старті дуже великі гроші, розкручуються, швидко приходять до влади, вкоріняються і нічого не роблять. Я думаю, мають з’явитися нові лідери – природні. Якщо вони побачать, що можуть працювати в одному напрямку, знаходити компроміс між собою, тоді це вийде природня політична сила, яка має бути у владі.

poster
Дайджест головних новин
Безкоштовна email-розсилка лише відбірних матеріалів від редакторів НВ
Розсилка відправляється з понеділка по п'ятницю

- Ви будете її лідером?

- Вона повинна належати до багатолідерного типу. Я не вважаю, що потрібно робити ставку на одного лідера.

Можливо, деякий час, поки в країні ще хаос, нам і потрібна якась жорстка дисципліна. І, мабуть, певний час потрібен буде якийсь один лідер, який буде наводити цей порядок. Але надалі, якщо це залишити, все призведе до тоталітарного режиму, який був у Радянському Союзі. До імперського, який зараз є у Росії. А ми так не хочемо жити. Українці не можуть по природі своїй. Тому якраз лідер і повинен знати, що він має зробити все, аби люди змогли самі керувати своєю країною. Має віддати їм це кермо, врешті-решт.

- Партія – це складна система. На її функціонування потрібні мільйони доларів. Звідки ви будете брати гроші?

- Руна самофінансується. Тобто в неї є люди, які вже мають якийсь бізнес, також вкладають у власні громадські організації. Це буде самофінансування: вирішили щось зробити, склалися на це, зробили. Стосовно якихось додаткових коштів, я якось говорила, що в 90-ті бандити награбувалися і пішли будувати церкви, щоб замолити гріхи. Якщо зараз олігархи усвідомлять, що у них немає іншого вибору, як тільки віддати владу народу, то зрозуміють, що їм потрібно швидко стрибати на цей потяг, який вже рушив, і рушив правильною дорогою. Бо інакше він їх просто змете. Треба зрозуміти, що не мати Україну взагалі – гірше, ніж мати її розвиненою. І все ж таки, якщо хочете жити тут або мати щось з цього куска, треба сюди вкладати.

- Тобто ви розраховуєте на великий бізнес?

- Я розраховую на здоровий глузд і на совість людей. Вона все ж таки просинається час від часу.

Поки що у нас немає бюджету. Ось, у помічників був офіс. Це люди, які мають свій бізнес, але зараз працюють в мене помічниками на громадських засадах. Вони віддали його. Тобто, це більше не грошова допомога, а гуманітарна.

Я не можу сказати, що мені не роблять пропозицій грошей або політичних партій. Роблять. Але я не продаюся, Україна не продається.

- А Медведчук? Чи ви із ним співпрацюєте?

- Він гроші як раз не пропонував. Я з ним ще й досі не знайома. Здається, він навіть колись пробував себе у політиці, напевно, гроші на партію були. Не знаю, які в нього можуть бути зараз гроші для партії чи чогось іншого. Але я не є ні спільним проектом із ним, ані його проектом. Це все брехня.

- З вами працює політтехнолог? Вам розказують, як треба себе поводити?

- Коли я повернулася, всіх здивувало, що я вмію говорити. Значить, точно зі мною працював політтехнолог, точно в Кремлі, точно я – проект звідти. Мені іноді це смішно слухати, тому що я в третьому класі твори писала кращі, ніж зараз політики виступають у Верховній Раді. Просто комусь це дано, комусь – ні. Я – готовий матеріал сама по собі, людина самодостатня і цілісна.

Я відмовилася в своєму житті від деяких речей, які вважаю зайвими. Переживши в російському полоні голод і все, що я пережила, я зрозуміла, що людині не треба багато для того, щоб жити. Тому можна не їсти, не пити, не кажучи вже про те, що не одягати якийсь одяг популярний чи брендовий. Можна одягнутися просто. І коли мені почали пропонувати політтехнологів, я відмовилася, щоб не витрачати час. Це перше.

Я ніколи не гримуюся перед ефірами. Вважаю, що людина повинна бути красива всередині, а не зовні. А зовні яка є – така є. Я не на конкурсі краси, не на подіумі крокую. Друге, від чого я відмовилася – від політтехнологів, експертів, стилістів. Від людей, які мені будуть робити мозок. Якщо в мене є час постригтися, то я пострижуся. Як вийшла стрижка, так і вийшла, нічого страшного. Це не найголовніше в людині.

- У вас високий антирейтинг – це пов’язано із тим, що люди втратили довіру до вас.

- Якщо говорити у політичному плані, то мене вже навчили, що антирейтинг – це теж рейтинг. У політиків найголовніше – це щоб не забували. Якщо про мене говорять – добре або погано – то це вже добре.

Стосовно простих людей. Не я їх розчарувала, а те, що в нас люди вміють зачаровуватися і розчаровуватися, як сказав Ярош. Це якраз проблема українців. Я ще у в'язниці тисячу разів писала листи людям, які відписували мені, що не треба собі створювати кумира, тому що в кожній людині можна розчаруватися. Потрібен тільки час. Це не означає, що я змінилася. Я така ж і залишилася.

Не я їх розчарувала, а те, що в нас люди вміють зачаровуватися і розчаровуватися, як сказав Ярош

Але ви дуже правильно сказали: люди від мене очікували риторики. Але якби я вела ту риторику, яку вони хочуть, мій би рейтинг протримався, можливо, трошки довше, ніж зараз. А потім люди би все одно розчарувалися. Тому що за риторикою повинні слідувати дії. Якщо дій, вчинків немає, немає зрушень, результату, то та риторика, якою користуються всі, і далі би залишалася риторикою. І що далі?

Живий герой – це як прокляття. Герої повинні помирати, тоді всім стає легше. Вони залишаються в віках, людям є, на кого рівнятися. Якщо герой виживає – це такий хрест, який він повинен нести. І ти ніколи в житті героєм не будеш до кінця. Ти можеш падати, підніматися, можеш знов бути героєм, потім знову падати, знову підніматися. Тому це абсолютно нормальна реакція людей.

- Тобто ви вважаєте, що люди просто були зачаровані самі собою?

- Люди були мною очаровані, так. Вони були очаровані риторикою. Можна і надалі кричати патріотичні лозунги, але падає рівень життя, падає економіка, люди бачать, що з них беруть податок і далі по 5 гривень на армію, чи по скільки там відсотків, зараз 1,2%. А в армії чомусь розвивається корупція, ходить контрабанда. І якщо людям просто хочеться вірити в казку, то нехай тоді найдуть собі казкаря. Я казкарем не буду.

- Навіщо ви пішли у політику?

- Для мене це просто обов'язок. Мене сюди вкинуло випадково, люди так в політику не проходять, хіба що тільки цього разу після Майдану багато хто потрапив так. Я військова людина, і звикла, що обов'язок потрібно виповнити. В мене є 4 роки обов'язку. Закінчиться цей термін, будемо бачити далі, чи буду я займатися політикою. На сьогодні це просто робота, яку я повинна виконати.

Мене не лякають рейтинги або антирейтинг. Я не повинна на них орієнтуватися. Якщо ви маєте на увазі, що це почне якось змінювати мою думку, то ні.

Я – те, що людям доведеться рано чи пізно прийняти. «Ми не здамо Крим!», але Крим вже два роки тому здали. Вони ж здали. Крим – наш. Тобто де-юре він завжди буде залишатися українським, будуть тримати санкції, писати петиції. Але де-факто ми живемо так, як живемо. Тому давайте відкривати людям очі: якщо ми хочемо забрати назад наші землі та території, нам потрібно для початку зняти рожеві окуляри, сказати, що є така проблема і ми починаємо її вирішувати.

- Ви сказали, що вам пропонували гроші. Скільки?

- Про конкретні суми не говорилося. Йшлося про те, що у мене поганий рейтинг, а тому треба почати робити отак, «відкривати рота тоді, коли ми тобі скажемо, ми тебе підчистимо, підмарафетимо, змінимо образ, от тобі партія, от тобі друга, от тобі все, ти лідер». Їм головне – вкласти гроші. Я вже впізнавана. Це дуже важливо для політика. І все, на мені можна заробляти їхніми технологіями, грошима. Не знаю, скільки би вони вклали в мене, я не запитувала про суми.

- А вони – це хто?

- Посередники.

- Представники яких політичних сил?

- Чому я говорю, що партійну систему потрібно валити. Тому що це просто суцільна брехня для людей. Влада тримається тоді, коли в неї є більшість, є коаліція. На даний час її у Верховній Раді немає. Тому що жодна із партій, які зараз прийшли, не була ідеологічною партією. Вони були склепані для того, щоб дорватися до влади.

Ви кажете – які партії? Та всі. Всі ті, що мене хотіли купити у в'язниці, можуть зараз хотіти купити мене далі.

- Але хто – влада, опозиція?

- В нас немає ні опозиції, ні влади. Вам це теж потрібно давно зрозуміти. У нас навіть те, що називається позапарламентською опозицією, збудоване на такій самій брехні. І вони так само радо б дійшли до влади. Вони, в принципі, там і були, але дійшли би ще раз.

- У політиці важко бути самостійним. Рано чи пізно гравці об’єднуються. З ким би об’єдналися? З чинних політиків або з тих, хто лише збирається до влади.

- По-перше, самостійним можна бути. До цього треба звикати. Кожна людина індивідуаліст. Дайте жити їй добре, і вона зробить, щоб добре жила держава.

По-друге, стосовно того, з ким об'єднуватися. Є фронт, я би їх назвала, фронт безсмертних, який заходить в Верховну Раду. У кожному скликанні є така собі більшість. Є фронт інший, який час від часу туди потрапляє. І ще є фронт молодих порядних людей, або ж тих, хто були колись при владі, але зрозуміли, що саме зробили не так, і за це каються, і хотіли б щось змінювати. Не будемо його ділити зараз на опозицію і коаліцію – немає там цього, є одна згуртована, куплена, проплачена, пропалена система. І проти неї треба виступити таким же фронтом.

- Як ви ставитеся до Стокгольмського синдрому? Деякі люди вважають, що він у вас є.

- А хто вважає? Що ці люди в житті пережили? Вони прочитали визначення «стокгольмський синдром»? Вони – це люди, які проходили полон? Це люди, які були на війні? Чи це просто люди, які читають якісь розумні книжки?

Всі ті, що мене хотіли купити у в'язниці, можуть зараз хотіти купити мене далі

Якщо я не показую ненависті або агресії, це означає, що я людина здорова глуздом і вмію себе контролювати. Бо є ще, крім цього синдрому, інший. Синдром паніки, синдром стада. І якби я сиділа у в'язниці, жила тільки ненавистю, я би не вижила. Тобто, в принципі, будь-яке почуття добре, якщо воно допомагає вижити. І ненавистю я там теж жила. Але при всьому в житті треба зберігати здоровий глузд.

Якщо ви подивитеся на полонених, які повернулися, то ви побачите, що будь-яка людина, яка здорова глуздом, якщо витримала цей полон, то залишається таким нейтралітетом. Не можна говорити, що треба вбити весь світ тільки через те, що мені було погано.

В мене нещодавно запитали: «Чи вбила би ти тих, хто тримав тебе в полоні?». Я сказала, що звичайно, убила би, коли був би час і місце. Але це не означає, що я повинна покласти все своє життя на те, щоб цього досягти. Життя для іншого людині дається. Будь-яка релігійна, віруюча людина скаже, що для любові, а не для ненависті.

- З приводу Медведчука. Ви сказали, ви не знаєте його. Все ж таки ви спілкувалися з Володимиром Рубаном – людиною з його оточення.

- А ви запитайте в Рубана, чи він його знає. Тому що мені також говорять, що я знаходжусь в його оточенні, а я не знаю його. Моя сестра чесно сказала, що вона його [Медведчука] знає, бо вона, борючись за мене, говорила і з Медведчуком теж. І він є перемовником, офіційним, призначеним президентом України в Мінських домовленостях. В принципі, всі батьки, які хочуть витягнути своїх дітей з полону, так чи інакше з ним спілкуються. Я не бачу в цьому нічого поганого.

Я казала, що за святу ідею можна і з чортом спілкуватися, головне – обдурити чорта. Тому я спілкуюсь з Рубаном, ще з п'ятьма перемовниками, які працюють на тій стороні, їздять туди-сюди, привозять інформацію. Ми робимо це негласно. Цеглинка до цеглинки – і будується будинок. І мені байдуже, чиї потім будуть лаври і слава.

- Вас шантажували в тюрмі?

- Звичайно. По-перше, говорили, що Україна мене забуде. Ну, забуде, так не проблема. Кожна людина сприймає страх по-своєму. Мені здавалося, що я нічого не боюся. Може, хтось інший реагував би на це інакше.

Страшно мені було більше за те, що я знала – вони можуть щось зробити з моєю сестрою. Вона дуже смілива людина, відчайдушно кидалася мене захищати, завжди вела себе дуже агресивно. В неї зовсім інша реакція. Але якби зробили боляче моїй дорогій людині, я би теж їх ненавиділа більше, ніж якщо вони просто зробили боляче мені. Вони говорили, що сестру посадять у в'язницю, або, наприклад, що розглядають сухопутний шлях до Криму за те, щоб мене повернути. Це завжди були дуже лояльні перемовники, які приходили і красиво все подавали. Я сказала, що вони в гробу мене віддадуть Україні, й на цьому їхні хотілки закінчаться.

- Коли ви вийшли на свободу, одразу поїхали до Верховної Ради, тоді ще кудись. Але люди звернули увагу, що як людина, яка була у ворожій тюрмі, голодувала, пережила стрес, ви мали би у першу чергу бути оглянуті лікарем. Чи ви проходили обстеження?

- Я чула багато маразму на рахунок цієї теми. Що я і не голодувала, і в тюрмі не сиділа, і колір обличчя в мене був не той, бо вони бачили людей, які мало не померли, і виглядали вони не так, як я.

По-перше, все залежить від здоров'я, яке заклала природа. Мого здоров'я вистачало для того, щоб не угробити себе до кінця. По-друге, багато залежить від того, який у голодування термін. Там було добре видно у в'язниці, якщо хтось відстежував, то можна було подивитися, який був результат у 80 днів. І суха голодовка, звичайно, навіть якщо дуже важка і більш смертельна, не дає такої худоби тіла за короткий термін. Навпаки, дає набряклість. Тому те, що там дуже великі експерти, аналітики і решта придурків розказували – то їхні фантазії, бажання мене очорнити.

Я поїхала до лікарів, обстежилася. Мені не треба було робити з себе нещасну людину і вимагати до себе більше жалю. Сказали, що нічого катастрофічного немає. Все добре.

Я чула багато маразму. Що я і не голодувала, і в тюрмі не сиділа, і колір обличчя в мене був не той

- Ви казали про владу, про систему. Порошенко – це відображення влади. Він ваш ворог?

- Мій ворог той, хто ворог моєму народові, хто робить гірше жити кожній людині. Коли прості люди кажуть, що ми живемо гірше з кожним днем. Так, я думаю, він – ворог народу.

- І як ви будете з ним боротися?

- Всіма доступними законними методами і шляхами. В тому числі, політично.

- Ви спілкуєтеся із Юлією Тимошенко?

- Звичайно. Ми зустрічаємося в Верховній Раді, ми депутати одного парламенту, одного скликання, підтримуємо всі робочі стосунки у тому, що стосується обговорення законопроектів.

- З партії Батьківщина пішли через власний проект, чи були інші причини?

- Я ніколи не була партійною людиною, я навіть не знала, що буду партійною, коли я підписувала [документ про вступ до партії], то не дуже усвідомлювала, що саме підписала. Тому я просто вирішила, що нечесно, коли я кажу одні речі, а залишаюся при цьому в партії, бо це кормушка.

- Кажете, що не дуже усвідомлювали, що підписуєте. Чи не боялися ви, що вас використають?

- Я тоді не знала, чи буду я жити завтра, яка мені була різниця, як мене використають. Там було так сумно в одиночці… Мені було байдуже. Вже потім, коли стало ясно, що я виживу і повернуся, я зрозуміла, що на мені – велика відповідальність.

- Багато хто називає вас «бомбою сповільненої дії», жінкою-катастрофою. Ви постійно робите гучні заяви, які неоднозначно сприймаються. Ви робите це заплановано чи спонтанно?

- Я не планую дивувати. Це само собою виходить. Я по життю живу так, що я і до того, як попала в політику, багатьом людям була незрозумілою. Я 10 років служила в армії, робила все не так, як всі. Я ходила, шукала роботу, а не косила від неї, як прийнято говорити в армії. Я була жінкою, яка не казала, що їй важко, але говорила, що все зробить сама. І це завжди дивувало людей. Надалі, напевно, так і буде. Я нічого не планую. Я роблю те, що вважаю за потрібне, і чомусь воно людьми сприймається завжди неоднозначно.

- Коли ви були у в'язниці, то російські ЗМІ використовували вас як елемент своєї пропаганди, акцентували увагу на тому, що «от, ви вбиваєте наших хлопчиків». А тепер, коли ви вийшли із в'язниці, риторика російських ЗМІ також змінилася. Вас вже не критикують, ніби забули, що ви були звинувачені у вбивстві.

- Коли ще була в Росії та сиділа у полоні, уже тоді пом'якшили риторику – перед тим, як мали мене повертати. Це все також технології, які залежать від вказівки зверху. А яка зараз риторика, я не знаю. Можу собі дозволити не дивитися російські канали. Навіть якщо би я нічого не говорила, а сказала просто: «Доброго дня», ці б слова нарізали по буквах, і кожен раз – у нове речення.

- Речі, про які ви говорите, для багатьох неприйнятні. Наприклад, вести переговори з ватажками бойовиків Захарченко і Плотницьким. З ними не можна вести перемовини. Інтерв’ю з Шарієм – теж. Це не ті люди, з якими треба вести діалог.

- Я хочу, щоб зрозуміли ви і всі, хто цього не розуміє. Перше: влада бреше. Так робить влада - вона насправді веде ті самі перемовини з тими ж самими терористами, в тій самій Мінській групі, де є їхні підписи.

- Так, але вони – не головні гравці.

- Коли я вела переговори, це був теж тристоронній формат, навіть чотирьохсторонній: Україна, Білорусь, Росія. Тому все залежить від того, як це подати.

Насправді ж продовжують брехати: ми цього не робимо; ми не торгуємо – і, при цьому, торгувати з-під поли. Це теж реалії. Але я говорю правду, зразу рубаю її, одразу роблю і показую. І це людей лякає.

Стосовно Шарія та всього іншого. Україну можна виводити двома шляхами – шляхом Індіри Ганді або шляхом Сталіна. Тобто лідер такого типу та іншого. Для Індіри Ганді, для Ісуса Христа – для таких людей не було поганих або хороших. Вони вважали, що говорити треба з кожною людиною, щоб вона зрозуміла. І, може, вона виправиться.

Люди у владі говорять, що ми Донбас повернемо мирним шляхом, а я говорю, що це буде ціною здачі Криму

- Вони вас просто використовують.

- Ні. Я роблю свої вчинки так, як вважаю за потрібне. Я вважала, що з Шарієм треба поговорити – поговорила. Можливо, ще раз поговорю колись. Він вирізав, звичайно, саме основне, коли я розказувала, що якщо вишиванку для тебе вишиває руками мати, то для тебе це зовсім інша річ.

Стосовно того, чи вести перемовини з терористами, ще з кимось. Покажіть мені дії влади за три роки? Те, як діяла влада. Де результат? Вас влаштовує результат? Якщо так, я закрию рота, нехай влада далі гробить Україну до кінця. Якщо не влаштовує, давайте робити інші вчинки.

- Чи є у вас конкретний покроковий план щодо Донбасу? Як його повернути?

- Так, і не один. Але у мене немає можливостей, недостатньо влади. Всі свої плани я доносила до наших політиків, до наших силовиків, силових структур, до європейських політиків, пропонувала ними скористатися. Пропонувала багато виходів із ситуації. Мої слова скільки разів перекручувалися: ніби я сказала, що нам треба здати Крим. Ні. Люди у владі говорять, що ми Донбас повернемо мирним шляхом, а я говорю, що це буде ціною здачі Криму. І скільки би вони не кричали, так і буде.

- Ви казали про Крим, що де-юре він український, але де-факто живемо, як живемо, поки що він окупований. Що робити?

- По Криму в мене також є покроковий план, але це я буду розголошувати після того, як хоча б з Донбасом в нас вийде.

- Якщо, хоча б, говорити в часовій перспективі – це питання року, п'яти, десяти?

- Ніколи не вгадаєш. Це можуть бути і місяці, і роки. Залежить від того, скільки ми можемо пожертвувати.

- Вас розкритикували за опубліковані списки полонених. Чи були якісь конкретні кроки по цій історії?

- Були, є і будуть. Я сподіваюся, що вони дадуть результат, але розголошувати заздалегідь нічого не буду.

- А який результат принесли перемовини із Захарченко, Плотницьким, розмови із Шарієм?

- Принесли. Наприклад, відпустили двох жінок тоді з полону. Ну, це намагалася не помітити преса, намагалися сказати, що і люди, яких відпустили, не ті. Тобто очорнити завжди намагаються всіх і вся. А результати були і будуть.

- Ви сприймаєте ватажків так званих ДНР та ЛНР як самостійні фігури, чи це – російська сторона?

- Не буває нічого однозначного. І те, що ви звикли називати штампами, те, що приїлося людям в голови за всі три роки – я ще в тюрмі написала, що таке війна, скільки в ній є дійових осіб, як їх треба розрізняти.

Я ніколи в житті не скажу, що з поганою людиною не треба говорити

Є збройні сили. Є люди, які піддалися на якусь ідею, є найманці, є зброя. Це все є політика. Це все – одна війна. Просто не можна на неї дивитися як на одне ціле. Людина, яка знається на війні, дивиться на тонкощі. Я бачу ці тонкощі. Також я зараз бачу, які люди «за», які «проти», як думають, чому. Не можна говорити одним штампом. І не можна розрізнити, на жаль, чи давати пенсію чи не давати? А яка бабуся за Україну, яка за Росію?

Наведу одну історію. Коли збиралася у Ірак, був хлопець, який мене дуже не любив, ніколи зі мною не розмовляв. А я билася із системою. Спочатку я всім подобалася, мною зачаровувалися, потім розчаровувалися. І в той момент, коли мене зрадили всі, хто називався друзями, коли відвернулися, він – єдиний, хто вказав на помилку. Негласно, тихо, і цим, в принципі, врятував мене. Я не очікувала такого. Тому я ніколи в житті не скажу, що з поганою людиною не треба говорити.

- Тобто ви вірите, що вони спроможні на якісь хороші вчинки?

- Вірю.

Показати ще новини
Радіо НВ
X