Зона тяжіння

Чорнобильська зона повинна була стати покинутим куточком на карті України, а перетворилася на унікальний туристичний об'єкт: за чотири роки потік залучених нею іноземців зріс удесятеро

Максим Бутченко

28 -річний американець Ланс Шуетт на початку цього року зважився на незвичайний крок — він перенісся із віртуального світу в українську реальність.

Спочатку американець захопився створеною в Україні комп'ютерною грою S.T.A.L.K.E.R., дія якої розгортається у Чорнобильській зоні — закритому від решти світу районі радіоактивного зараження, що виникла в 1986 році після аварії на Чорнобильській атомній станції (ЧАЕС) у радіусі 30 км від останньої.

А потім Шуетт захотів побачити знайомий йому з гейм-реальності світ на власні очі. Для цього американець у січні 2019-го приїхав до Києва, з якого з'їздив на екскурсію в ту саму зону.

Реальність приголомшила його. "Чорнобильська зона — дивовижна капсула ленінської Росії. Ми пройшлися багатьма будівлями, всією Прип'яттю [закрите, порожнє і заражене місто атомників, розташоване за кілька кілометрів від ЧАЕС] і навколишніми селами, кожне з яких мало свою унікальну картинку того, на що було схоже життя у СРСР, — спробував описати свої враження Шуетт. І зізнався: — Це не передати словами".

"Дивовижна капсула ленінської Росії", розташована в Україні, повинна була на століття стати порожнім місцем, тому що рівень радіаційного зараження у багатьох її місцях досі високий. Понад тридцять років тому, за радянських часів, із зони відселили мешканців усіх міст і сіл, закрили туди доступ — всередину потрапляли лише працівники ЧАЕС, адміністрації району та правоохоронці.

Але з десяток років тому офіційний Київ дозволив возити в зону, що стала гігантським заповідником дикої природи в центрі Європи, групи туристів. І намацав золоту жилу: за даними Міністерства екології та природних ресурсів, яке є куратором об'єкту, там лише торік побувало 70 тис.осіб. До того ж ще в 2015-му таких гостей було лише 8 тис.

Приблизно 80% від загальної кількості чорнобильських туристів становлять іноземці. У документах цих людей називають "відвідувачами". Така вимога закону: всі туроператори, що працюють із цим гігантським об'єктом, — а їх уже з десяток — співпрацюють із Державним агентством з управління зоною відчуження: воно видає дозволи на відвідування, схвалює маршрути і заробляє.

Відвідування зони платне. І путівки в операторів недешеві: вояж на один день коштує $100 для іноземця та $50 для українця, а дводенний тур обійдеться у $249 і $129 відповідно.

Сумарний річний оборот цього бізнесу експерти оцінюють приблизно в $5,6 млн. Частина грошей потрапляє в держскарбницю: держагентство отримує по 500 грн з кожного іноземця і по 150 грн — зі співвітчизника. Ще по 130 грн на добу відвідувачі платять за обов'язкові дозиметри. Всі ці платежі за торік принесли агентству 35 млн грн.

Не дивно, що туроператори і держава зацікавлені у зростанні популярності зони. "Для західної культури це знакове місце. А для нас — найдинамічніший сегмент туризму в Україні", — говорить Ярослав Ємельяненко, голова Асоціації чорнобильських туроператорів.

Ч орнобильська зона, що починається приблизно за 100 км на північ від Києва, цікава західним туристам одразу кількома своїми особливостями.

Тут є сама станція й укриття над її зруйнуваним у 1986-му енергоблоком, порожнє і закрите з того ж часу місто атомників Прип'ять, немов законсервоване в часі. Також у зоні є занедбані села, кладовища техніки. А ще — і цього в надлишку — буйство дикої природи і майже повна відсутність чинних проявів цивілізації.

І це приблизно за 800 км від Варшави і за 1,3 тис. км від Берліна, за якихось години-двох льоту до Києва і ще години їзди.

Подібними унікальними умовами зона завдячує радіоактивному зараженню. Через нього в гігантському колі діаметром 60 км майже немає постійних жителів, а доступ сюди можливий лише за дозволами від влади, у супроводі представників адміністрації зони і під ретельним контролем.

"Я був вражений тим, як мирна природа повертає свою територію. У тихий день, коли в зоні мало туристів, приємно усвідомлювати себе єдиною людиною в радіусі багатьох кілометрів. Це дуже вражає", — розповідає 38-річний швейцарець Ніка Сонаніні.

Чотири роки тому він побачив у YouTubе короткий сюжет про те, як живе сьогодні місце титанічної техногенної катастрофи, що зачепило Україну, Білорусь, Росію і низку інших країн Європи. Згодом Сонаніні взявся читати статті про ЧАЕС і шукати відгуки людей, які відвідали Прип'ять. А коли йому і цього стало замало, він — відбулося це в 2016-му — поїхав на місце подій.

Торік європеєць провів у зоні два дні. У 2017-му повернувся і затримався вже на шість діб. Тепер Сонаніні планує ще один вояж.

Втім, найсильніше зона манить до себе не швейцарців, а, за словами Ємельяненка, британців. За туристами з Туманного Альбіону в цьому своєрідному рейтинзі розмістилися (у порядку зменшення частоти відвідувань) поляки, голландці, німці та американці.

Сергій Мирний, засновник компанії Чорнобиль-тур — основного туроператора, що працює в зоні, — розповідає: до 2014-го 60% усіх іноземних відвідувачів становили росіяни. З початком війни на сході їх майже не залишилося, але натомість у Прип'ять і на ЧАЕС почали масово приїздити європейці й американці. Їх потік, за оцінками Мирного, щорічно зростав на 200%.

"Високий сезон становить півроку, — каже він. — Здебільшого туристичні автобуси приїжджають у вихідні. І тоді КПП [на в'їзді в зону] на день пропускають по тисячі осіб".

Річ не тільки у зростанні популярності самого місця. Віталій Петрук, голова Держагентства з управління зоною відчуження, пояснює: кілька років тому вони ввели в обіг електронний квиток, замовити який можна онлайн, і туристи почали втрачати помітно менше часу на отримання дозволів та проходження контролю.

Крім того, любителів техногенної екзотики тепер пускають у зону вже не на день, як раніше, а на великі строки. І під відвідувачів у самому Чорнобилі — місті, розташованому в зоні, але не настільки небезпечному, як Прип'ять, — працюють вже два готелі, що пропонують місця для ночівлі. До того ж обидва збудовані в радянські часи, дуже атмосферні, як висловився Мирний, і тому подобаються іноземцям. А держагентство Петрука ще й відкрило тут додатковий хостел.

"Одні виїжджають у гори, щоб насолодитися тишею і краєвидами. Точно так само й іноземці приїжджають до нас, щоб залишитися без зв'язку із зовнішнім світом і наодинці з собою", — каже Мирний.

Саме цей момент захопив 33-річну британку Сем Сергант, котра нещодавно побувала в зоні: "Було неймовірно побачити зовсім занедбане місце".

Віднедавна на місце аварії зачастили ще й студенти західноєвропейських ВНЗ, які вивчають екологію або історію.

У Чорнобиль-турі НВ розповіли, що вони налагодили співпрацю з голландськими університетами. І студенти, побувавши в Прип'яті, складають іспит щодо впливу техногенних катастроф на екологію.

6 травня на телеканалі НВО, що має аудиторію 40 млн осіб у всьому світі, стартував показ серіалу Чорнобиль, який розповідає про аварію на ЧАЕС. Глядачі захоплюються стрічкою, а в Асоціації чорнобильських туроператорів чекають нової хвилі іноземних туристів.

За даними Reuters, у травні кількість туристів, що відвідали Прип'ять і ЧАЕС, зросла на третину. А замовлення турів на літні місяці підскочили на 40%. "Хоча деякі моменти в серіалі неточні, але люди приїжджають до нас, запитують, а ми пояснюємо, як було насправді, — каже Ємельяненко. — Інтерес до теми лише зростає".

Втім, туроператори і самі не сидять склавши руки, розширюючи можливості для клієнтів. Торік вони запустили річковий тур від Сухолуччя — місця неподалік від знаменитого Межигір'я, розташованого на південь від зони. Звідти відвідувачів на катерах відправляють спочатку Дніпром, а потім річкою Прип'ять, що протікає на закритій території: з води можна оглянути природу дельти, затоплені судна — баржі і теплоходи, — і деякі інші об'єкти перших етапів ліквідації аварії. Вартість такої денної екскурсії чимала — $450.

З цього року в агентстві обіцяють запустити схожий рейс, але вже з київського річкового вокзалу — щоб зробити тур доступнішим. А потім планують використовувати судна на 20–50 осіб, щоб здешевити вартість квитків.

"Прип'ять — дивовижне місце. Більше такого ніде немає. Тому його відвідування, ніби висадка на іншій планеті", — говорить американець Шуетт.

А представники турагентств, опитані НВ, рахують майбутніх клієнтів: вони впевнені, що вже цьогоріч кількість відвідувачів зони перетне позначку 100 тис. осіб.