Знак рівності
Тема гендерного нерівноправ'я з нішевої нарешті стала мейнстрімом
2019 коротко: Всіх, хто в'їжджає на територію ЄС перевірятиме спеціальний робот. Йдеться про комп'ютерну програму із зображенням поліцейського
Тема гендерного нерівноправ'я з нішевої нарешті стала мейнстрімом
Ірина Славінська,
продюсерка радіо Культура,
координаторка кампанії проти сексизму Повага
У країні збільшується інтерес до теми гендерної (не)рівності. Це неминуче хоча б тому, що подолання нерівності та дискримінації — одна з вимог асоціації України з ЄС. Крім того, у нас залишилися незробленими уроки. Наприклад, у парламенті досі не ратифікували Стамбульську конвенцію.
З думкою про вибори 2019-го варто пам'ятати і про потенційне голосування за новий виборний кодекс. Може, там знайдеться місце і для пункту про політичні гендерні квоти з вимогою певного відсотка представників "іншої статі" у списку. Сьогодні в парламенті всього 12% жінок-нардепів, тому розмова назріла давно. У 2018-му тема гендерної нерівності з нишевої стала (нарешті!) мейнстрімом. Слово "гендер" можна було зустріти навіть у тих медіа, які раніше в принципі не писали про проблему нерівності прав жінок і чоловіків. Частково зіграв свою роль глобальний рух #metoo. Голлівудські історії та відверті розповіді зірок змусили багатьох переглянути свої погляди.
До речі, в Україні рух #metoo фактично стартував раніше, ніж у всьому світі: ще влітку 2016-го в нашому інформаційному просторі голосно пролунав рух #янебоюсьсказати, який почався із допису Анастасії Мельниченко про пережите насильство з боку родичів.
Помітною в країні стала і реакція на правозахисний рух. 8 березня 2018 вперше у Києві та інших містах зафіксовані напади на марш за права жінок. 9 листопада 2018-го парламентський комітет із питань охорони збирався на круглий стіл про науково-медичні аспекти гендерної рівності. Широке коло активісток і активістів одразу виступило із заявою проти озвучених тез. Наприклад, про "примусову гомосексуалізацію". Так-так, такі страшилки звучали не на ютуб-каналі, а в рамках події, організованої парламентським комітетом. Це означає, що роботи у нас багато — вистачить не на один рік.