Захистити і допомогти

Пабло Матеу, представник Управління Верховного комісара ООН у справах біженців в Україні

У деяких людей може виникнути питання, чому ми відзначаємо Всесвітній день біженців 20 червня. Багато урядів будують стіни, щоб шукачі притулку та мігранти не могли потрапити до їхніх країн. Деякі з них не дають кораблям зі зневіреними людьми причалити в їхньому порту та розлучають дітей і батьків після того, як ті перетнуть їхній кордон у пошуках притулку. Ситуація складається не на користь людей, вимушених покинути домівки і вирушити в інші країни чи міста власної країни в пошуках безпеки. Схоже, що масштаби нетерпимості, ксенофобії та расизму в світі зростають, а популістські партії й політики з'являються навіть у країнах, які завжди були солідарними в ставленні до біженців.

Незважаючи на негативні тенденції в деяких країнах, Агентство ООН у справах біженців як і раніше докладає максимальних зусиль, допомагаючи урядам і громадянському суспільству надавати захист і допомогу біженцям, шукачам притулку та внутрішньо переміщеним особам. У рамках цього зобов'язання УВКБ ООН відзначає стійкість тих, хто був вимушений покинути свої домівки, друзів і сім'ї через конфлікт, обґрунтовані побоювання стати жертвою переслідувань чи широкомасштабні прояви насильства.

Є безліч прикладів біженців, які працюють на користь країни і суспільства, які надали їм захист і підтримку. Аналогічним чином, починаючи з 2014 року ми стали свідками того, як внутрішньо переміщені особи в Україні легко інтегруються на новому місці і роблять внесок в економіку та соціальну структуру. Їхні приклади мають бути відомими і є однією з причин відзначати Всесвітній день біженців.

ЩОБ ДИТИНСТВО БУЛО ДОБРИМ: Пабло Матеу, представник Управління Верховного комісара ООН у справах біженців в Україні, зустрічається з дітьми — внутрішньо переміщеними особами на Веселка TV у березні 2018-го

20 червня ми також відзначаємо видатну підтримку і солідарність, притаманні громадським організаціям та волонтерам щодо вимушено переміщених осіб. Україна є найкращим прикладом солідарності, що проявляється громадянським суспільством, неурядовими організаціями та волонтерами стосовно переміщених осіб з Криму та Донбасу з 2014 року. У всьому світі такі країни, як Канада, Греція, Мексика та Уганда, продовжують бути прикладом того, як громадянське суспільство і громади першими реагують на потоки біженців. Це необхідно визнати і виділити.

На завершення я хотів би скористатися можливістю, щоб подякувати уряду України за захист, підтримку та можливості, які він надає біженцям, шукачам притулку та внутрішньо переміщеним особам. Окрім того, слід згадати щедре фінансування, що надається донорами: урядами інших держав, приватними компаніями і широкою громадськістю. Без їхньої підтримки проблеми, з якими зустрічаються переміщені особи, виявилися б непереборними для багатьох із них. І давайте не будемо забувати, що, хоча ми бачимо дуже натзненні приклади солідарності з біженцями в різних країнах Європи й Північної Америки, переважна більшість переміщених осіб залишаються в регіонах, близьких до місць їхнього походження, і саме країни, що розвиваються, приймають більшість біженців, діляться з ними своїми обмеженими ресурсами і підтримують їхню безпеку.