Зайві люди

Вам важко вирішити, за кого голосувати на виборах? Адже партії орієнтовані на очікування більшості, їм нема чого вам запропонувати. Ви зайва людина, як і сотні тисяч інших.

І це проблема всієї країни

Валерій Пекар,
підприємець, викладач
Києво-Могилянської бізнес-школи,
співзасновник проекту Нова країна

В ізьміть аркуш паперу й олівець. Проведіть вертикальну лінію: праворуч від неї будуть праві, тобто ті, хто за капіталізм, винагороду пропорційну до результатів, менше державне регулювання і невидиму руку ринку. Ліворуч будуть ліві, тобто прихильники соціалізму, патерналізму, рівності, державного втручання та перерозподілу. Найближче до правого краю аркуша будуть крайні праві радикальні прихильники капіталізму, найближче до лівого — переконані комуністи, в центрі — помірні. Ця шкала відображає економічні погляди.

Тепер проведіть горизонтальну лінію. Знизу від неї будуть ліберали, захисники громадянських свобод і прав людини, а зверху — прихильники авторитаризму, для яких вище цінність держави. Найближче до верхнього краю аркуша опиняться відверті фашисти, біля нижнього — послідовні анархісти. В центрі, як ви здогадалися, помірні. Ця шкала відображає політичні погляди.

Тепер визначте своє положення на аркуші.

Я не здивуюся, якщо ви потрапили до правого нижнього квадранту (ближче до центру або далі від нього, це вже як вийде). Журнал Новое Время зазвичай читають ті, хто ненавидить соціалізм у всіх його різновидах (хоча, можливо, вважає правильним захистити громадян від дикого капіталізму), а також вважає права людини і громадянські свободи великою цінністю. Переважна більшість активних людей країни — підприємців, громадських активістів, волонтерів і так далі — виступають за свободу і зменшення державного втручання в економіку.

У мене для вас погана новина: практично всі українські політики потрапляють до верхнього лівого квадранту. Це не випадково, оскільки саме там знаходяться очікування більшості населення. Більшість населення хоче більш-менш сильну руку (тільки, щоб вона не торкалася особисто його) і, безумовно, підтримує соціалізм у всіх його формах.

Якщо ви у правому нижньому квадранті, можливо, саме тому вам так важко вирішити, за кого голосувати на виборах? Політичні партії та політичні лідери скупчилися у протилежному кутку, їм нема чого вам запропонувати. Ви зайва людина в цій країні — так само, як і сотні тисяч інших.

Саме ці "зайві люди" є основним активом України

З одного боку, це ваша проблема. Відсутність політичної організації лібералів — недоопрацювання самих лібералів: потрібно багато спільно працювати, а не боротися за нюанси переконань. Це змушує їх відчувати себе сиротами на кожних виборах, президентських чи парламентських.

З іншого боку, це проблема політиків. За моїми оцінками, частка суто ліберально налаштованих громадян сягає 15%. Їх мобілізація гарантує перемогу на президентських виборах і солідну фракцію в парламенті. Правда, це складно: ліберали не ведуться на гасла, хочуть конкретних відповідей. Яка стратегія економічного зростання? Як поліпшити бізнес-клімат? Як обмежити вплив монополій? Що скажете про податкову реформу, приватизацію, ринок землі, валютну лібералізацію, пенсійну систему, субсидії, трудове законодавство, державне регулювання, силові структури в економіці?

З третього боку, це проблема цілої країни. Тому що саме ці "зайві люди" є основним активом України. Саме вони підтримали армію в найважчий рік і витягли початок економічного відновлення. Саме на них надія в тому, щоб вирватися із пут сировинної економіки, зі створюваної нею пастки бідності. У сучасному світі найбільше цінуються ті, хто готовий взяти відповідальність за себе, місто та країну, вміє створювати додану вартість.

Від патерналістської більшості користь лише одна — своїми голосами вони віддають владу в руки тих, хто більше пообіцяє. А далі вони напружено чекають негайного поліпшення добробуту і готові скинути з п'єдесталу того, хто це не забезпечив. Вони не вірять у реформи, тому що не розуміють їх суті. Вони невдячні, тому що сприймають подачки як належне. Вони не бачать навколо себе поліпшень, тому що не є їх частиною. Вони не цінують зусилля інших зі зміни країни, бо не докладають власних.

Не дивно, що раптово так гостро постала проблема еміграції. Це не наслідок безвізу — для сусідніх країн, які раптово усвідомили, що їм у руки падає головне багатство України, не проблема відкрити мільйон робочих віз. Емігранти скажуть вам про низькі зарплати, про захист прав власності, і це буде правда. Але ця правда була завжди, вона не нова. Раптова хвиля еміграції — це наслідок втрати надії. Зайві люди в нижньому правому квадранті, ті, хто може зробити країну багатою і знаменитою, сьогодні нікому не потрібні, крім самих себе.