За крок від мрії

Найрейтинговіший кандидат на пост глави держави зі сцени величезного спортивного залу зробила крок у президентську кампанію. На цей шлях Юлію Тимошенко, яка вирішила змінити Конституцію, податки і рівень зарплат у країні, благословили молоді однопартійці, старі соратники, воїни АТО і навіть один український президент

Іван Верстюк, Ольга Духніч

Рано вранці 22 січня із фронтону столичного Палацу спорту на пішоходів, що гуляли площею, споглядала розтяжка зі словами Вірю в Україну. Жовтим на синьому. А з-під цього звернення визирав інший напис — Тото Кутуньйо.

Але не старий італійський поп-співак вирішив повідомити українцям про віру в їхню країну. Це політтехнологи Юлії Тимошенко, лідерки партії Батьківщина і президентських рейтингів, обрали локацією для з'їзду своєї політсили Палац спорту, де планує виступити і Кутуньйо.

Пік слави голосистого італійця залишився у далекому минулому, і шансів повернути час назад у нього немає. А ось для Леді Ю відкрилося вікно прекрасних електоральних можливостей: за даними грудневого опитування КМІС, майбутнім президентом країни її бачить 21% вітчизняних виборців.

Шоумен Володимир Зеленський, який іде другим у соцопитуваннях, відстає на 7%. А рівень підтримки чинного президента (і № 3 у рейтингах) Петра Порошенка ще нижчий: за нього готові віддати голоси тільки 11,6% співвітчизників.

Для Тимошенко вибори в березні цьогоріч стануть вже третьою президентською кампанією. І ніколи раніше вона не опинялася у ролі безумовного фаворита: у 2010-му з нею на рівних конкурував Віктор Янукович, із невеликим відривом і переміг, а в 2014-му Леді Ю майже всуху обіграв Петро Порошенко.

Намагаючись матеріально підтвердити нинішні претензії свого лідера на перемогу, партактив Батьківщини орендував для заходу з нагоди офіційного висунення Тимошенко в кандидати найбільший і найдорожчий критий майданчик країни. Палац спорту вміщує 10 тис. осіб і, за оцінками івент-менеджерів, коштує від 1 млн грн за захід.

"Ми не вжик-вжик-вжик, а серйозна партія. І заходи організовуємо серйозно", — заявив НВ під час з'їзду Григорій Немиря, головний радник Тимошенко з дипломатичних питань.

"Серйозно" по-тимошенківськи — це коли з восьмої ранку до Палацу стали з'їжджатися автобуси з рядовими партійними активістами, які шикувалися на площі перед будівлею, розділені за регіонами.

Непересічні учасники прибували на дорогих іномарках й одразу ж ховалися у будівлі.

Поки обласні активісти тупцяли на вулиці, всередині, у фойє, різношерсті гості з апетитом поїдали безкоштовні пиріжки, запиваючи їх дармовою кавою. А їхній слух тішили безкоштовні ж звуки, які видавали залучений на захід Національний народний хор імені Верьовки.

У загальній масі своїй гучністю виділялася зграйка жінок-делегаток від середніх шкіл, а неординарністю — літній чоловік з іконостасом якихось партійних значків Батьківщини на грудях і ще один пенсіонер, який тримав на грудях ікону Богородиці.

У цьому вирі пісень, значків і пиріжків несподівано виявився і Андрій Павловський, колишній депутат від Батьківщини.

"Не вірю я, що на темі томосу у Петра Порошенка зріс рейтинг на 2%. Не вірю! — вирішив повідомити він НВ. — Вони там на Прямому [телеканал із пропрезидентською риторикою] постійно цифрами маніпулюють".

А далі повідав про те, що команда Тимошенко хоче бачити як основного суперника в другому турі президентських виборів шоумена Зеленського. "У нас є партійні структури в усіх областях, а Зеленський за три місяці кампанії не встигне їх вибудувати, — пояснив Павловський. — До того ж у нього немає такої підтримки в соцмережах, яка є у чинного президента".

У цей момент під жування прихильників Тимошенко повз пройшов загін чоловіків у військовій формі з нашивками Кіборг. Вони вкрай зосереджено рухалися за своїм старшим і відмовлялися спілкуватися із пресою. Виняток зробили лише для партійного продакшена Батьківщини, якому в одному з закутків фойє відвели прес-зону зі зручними кріслами і професійним світлом.

Зала майбутнього з'їзду повільно заповнювалася. Одним із перших там опинився Олексій Мустафін, основний політтехнолог Батьківщини, який багато жартував і сміявся. "А нам не шкода голосів для Зеленського, — веселився він. — Навпаки, він [лідер Кварталу 95] підвищує серед молоді інтерес до політики". І з усмішкою продекламував: "Юля йде крейсерським курсом до перемоги!"

Рівно об 11:00, після наполегливих закликів із динаміків "займіть місця у залі", на сцені Палацу спорту почався пишний неспортивний захід.

Першим на сцену вийшов Філарет, почесний патріарх Православної церкви України. На широких екранах за його спиною одразу з'явилися графічні елементи, що імітують сусальне золото.

Філарет прочитав зі сцени Отче наш, зібравши схвальні вигуки публіки. Але перед цим він сказав дещо, що сподобалося присутнім значно менше: "Багато президентів намагалися отримати автокефалію для православної церкви, але досяг цієї мети тільки Порошенко".

Збентеження публіки допомогла приховати музична пауза. Після цього до мікрофона вийшов Іван Кириленко, один із партлідерів. Відчитавши скоромовкою процедурні моменти про кількість делегатів і повноваження з'їзду, він провів кілька миттєвих голосувань і, не особливо вдивляючись у зал, резюмував, що всі рішення підтримані одноголосно.

З партеру за діями Кириленко стежили численні священнослужителі різних релігій і конфесій — від мусульман до греко-католиків.

Сусідами релігійних діячів виявилися не тільки чинні депутати фракції Батьківщина — Альона Шкрум, Олексій Рябчин та інші, — але і злегка забуті люди з минулого. Наприклад, Іван Плачков, міністр енергетики в одному з урядів Тимошенко, багаторічний голова наглядової ради Київенерго. Й Олексій Кучеренко, екс-міністр ЖКГ. А також Юрій Продан, колишній глава Мінпаливенерго.

Траплялися у залі і справжні мастодонти, той же Володимир Семиноженко, який працював в уряді ще за президента Леоніда Кучми (і за президента Віктора Януковича).

Услід за Кириленком на сцені з'явився перший президент Леонід Кравчук. І почав: "Юлія Володимирівна — майстер людинознавства", "Ці вибори будуть не виборами президента, а виборами Нового курсу". І навіть процитував Івана Котляревського: "Любов к отчизні де героїть, там сила вража не устоїть, там грудь сильніша од гармат".

Наступна година з гаком пішла на виступи соратників і просто друзів лідера Батьківщини.

Екс-генсек НАТО Андерс Фог Расмуссен і колишній губернатор Одеської області Міхеіл Саакашвілі відбулися відеозверненнями.

"Треба прибирати Порошенка і цю його банду!" — влучив у резонанс із настроєм залу віддалений Саакашвілі.

А доповідачі від команди Тимошенко зосередилися на захисті слабких і незрозумілих місць у кампанії кандидата. "Всіх бентежить жінка-головнокомандувач. Але якби ще в 2010 році Юлія Тимошенко стала головнокомандувачем, президентом країни, хіба Росія напала б на Україну? "— патетично цікавився в аудиторії одягнений у камуфляж Валерій Лесков, ветеран АТО і депутат Хмельницької міськради. Й у відповідь отримав переконане: "Ні!"

Одним із наступних ораторів стала Євгенія Тимошенко, донька лідера Батьківщини. Саме до неї з дверей, що раптово відчинилися в екрані з державним прапором, у темно-червоному строгому костюмі вийшла сама Тимошенко.

На відміну від презентації Нового курсу влітку минулого року, Леді Ю відмовилася від круглої хіпстерскої оправи окулярів, надавши перевагу класичній формі.

Втім, відмовилася вона не тільки від молодіжної оправи, але і від молодіжної риторики. Тимошенко не розмірковувала про блокчейн і 3D-принтери, як це було з Новим курсом, а взялася за звичне: "Україна вступила в епоху руїни, кризи та бідності".

Публіка голосно аплодувала, чітко підкоряючись не словам Тимошенко, а помахом прапорців координаторів у залі, одягнених у жовті футболки.

Подальша промова лідерки будувалася за класичною схемою: на старті — сповідь, потім — проповідь.

Але якщо сповідь кандидата в президенти зайняла скромних 15 хвилин і не несла в собі помітних одкровень, то проповідь зайняла добрих півтори години і була неймовірно емоційною.

"80% людей в Україні живуть за межею бідності, — суворо повідомила залу Тимошенко. — Середній клас зачистили".

Відчувши, що публіка злегка зажурилася від отриманої інформації, лідер Батьківщини поспішила заспокоїти: "Все в наших руках".

"Все", яке опинилося "у наших руках", означало, що спочатку Тимошенко переможе на виборах, потім своїм указом призначить референдум, який змінить Конституцію. Саме нинішня версія Основного Закону, за словами першого номера президентських перегонів, "винна" у більшості проблем країни.

Досягти перших яскравих змін Тимошенко пообіцяла всього за 100 днів свого президентства. Або піти.

А за п'ять років каденції Леді Ю пообіцяла наздогнати (поки не переганяючи) Польщу: мовляв, зарплати і пенсії українців під її мудрим керівництвом виростуть у 3,5 рази, підтягнувшись до польського рівня.

МОЛОДА ГВАРДІЯ: Депутати Батьківщини Олексій Рябчин (говорить по телефону) і Альона Шкрум (праворуч від нього) уособлюють собою нове покоління соратників Юлії Тимошенко

Втім, однією Польщею справа не обмежилася: Тимошенко виявилася готова наздогнати і всю Європу, нехай поки всього лише за одним показником. "Нинішній рівень інфляції викликаний штучно, через фінансові піраміди, — переконувала вона присутніх. — У разі моєї перемоги українці отримають довгострокові кредити під 3–5%, як у Європі".

Ще країна забере назад Крим і Донбас, а крім того введе податок на виведений капітал і єдиний аграрний податок на землю.

"Ми не будемо міняти вже заявлені ідеї Нового курсу в процесі кампанії", — пояснив НВ у кулуарах з'їзду Мустафін. На його думку, головний виклик, що стоїть зараз перед Тимошенко, — не стільки виробити якісь нові ідеї на додаток до вже проголошених, скільки залучити в Батьківщину нові обличчя і об'єднати під червоно-серцевими партійними прапорами якомога більше громадських організацій.

Основною подією зборів стала поява на сцені ветеранів АТО — тих самих, що раніше суворо промарширували у фойє. Тимошенко, приміряючи образ головнокомандувача і поминаючи добрим словом перемоги княгині Ольги, назвала їх важливою опорою свого майбутнього президентства.

ХЛІБА ПЕРЕД ВИДОВИЩЕМ: У фойє Палацу спорту гостей і делегатів з'їзду щедро годували

Емоційна і символічна передача лідеру Батьківщини "оберега з війни" та групове фото з воїнами стали апогеєм звернення кандидата в президенти до партії.

Але цим справа не закінчилася.

Щулячись від холоду, Тимошенко, що вже розжилася оберегом, продовжила формувати порядок денний п'яти років свого президентства: пообіцяла закріпити 100% податку на доходи фізосіб за територіальними громадами, скасувати будь-які види політичного імунітету в країні та привести Україну в НАТО.

Гучні заяви зала зустрічала не менш гучним, але дедалі менш палким схваленням: хтось втомився схвалювати, а частина слухачів просто втомилися і почали залишати свої місця.

Тим часом ветеран Батьківщини, екс-депутат Володимир Яворівський протляв НВ: "Юлі слід якомога раніше заявити публіці про те, хто у неї буде прем'єр-міністром, хто — міністром фінансів і так далі. Люди дуже не люблять невизначеності".

Закінчувалася друга година загального схвалення, коли Тимошенко згадала гасло Помаранчевої революції Схід і Захід разом! і поступилася мікрофоном Кириленку.

Той провів ще один раунд незрозуміло ким підраховуваного голосування, підсумком якого стало одностайне висунення лідера Батьківщини в президенти.

На сцені з'явився немолодий поп-ідол Олександр Пономарьов, який почав виконувати один зі своїх хітів. Але Тимошенко все ще залишалася поруч, чим і зіпсувала пісню — до неї із залу повалили натовпу делегатів, які прагнуть заселфитися з кандидатом.

За свою довгу кар'єру Пономарьов бачив і не таке, тому продовжив співати, навіть опинившись у натовпі несвоїх прихильниць. А завершивши справу, покинув поле чужої слави, встигнувши коротко пояснити НВ: "Я за Юлю з 2004 року!"

Делегати ж іще довго не відпускали Тимошенко.

Але мирська слава завжди проходить, як і час оренди Палацу спорту. І коли день перевалив за свій екватор, всі учасники заходу, перейнятого любов'ю до однієї жінки, почали залишати будівлю.

Однак навіть потрапивши в морозну реальність буденного Києва, вони намагалися привнести в нього частинку отриманого на з'їзді тепла, вступаючи в запеклі політичні дебати з випадковими перехожими.

Перехожі сахалися вбік, потрапляли в обійми нових груп Юліних фанатів і, остаточно осоромлені за свої неоформлені політичні погляди, ховалися в ранніх сутінках розміреного робочого дня.

Сама Тимошенко на той час вже зникла, але кожен делегат знав: це тимчасово, це до завтра.

І дійсно, на наступний день Леді Ю матеріалізувалася в Центрвиборчкомі, де в натовпі прихильників і шанувальників подала документи на реєстрацію в кандидати.