Втрачені покоління

За 27 років незалежності в країні так і не з'явився музей сучасного мистецтва

Олександр Ройтбурд,
художник, директор Одеського художнього музею

Н инішній Україні з її ставленням до власної культури він і не потрібен. Тій Україні, якою вона має бути, — необхідний.

Культура — головний фактор розвитку суспільства. Культурні цінності створюють обличчя країни. Ми можемо вирушити до Центру Помпіду та побачити обличчя сучасної Франції. Україна ж в цьому сенсі вважає за краще залишатися безсуб'єктною — про нас знають тільки те, що у нас війна, корупція, Чорнобиль і боксери Клички.

В Україні не музеєфіковані три десятиліття. Остання планова закупівля у музейні фонди відбулася у 1989-му. І сьогодні ми не можемо скласти уявлення про те, що відбувалося в мистецтві у 90-ті, в нульові, і десяті теж збережуться лише у форматі усного переказу.

Нещодавно між українськими художниками розгорівся конфлікт поколінь. Але ті, хто вважає, що старі вже все отримали і мають поступитися молодим, не враховують одну обставину: починаючи з 55-річних метрів і закінчуючи 25-річним юнаком — ми всі в одному човні. Ми — маргінали. Ми не посіли свого місця у культурній свідомості країни.

Музей потрібно збудувати. У буквальному сенсі: сучасне мистецтво з його підходами до простору неможливо вмістити в палацову садибу першої чверті XIX століття.

Музей має бути мультидисциплінарним

Цей музей має бути мультидисциплінарним. У Штатах музеєфікують моду, музейні фонди купують комп'ютерні ігри. Сучасне мистецтво сприймає багато з того, що ігнорувало традиційне мистецтвознавство.

Крім того, музей має стати живим форумом, хабом — існувати і як майданчик для діалогу, і як дозвільний центр. Керувати ним має повновладний диктатор-куратор. Лідер із баченням і програмою, що визначає політику та ідеологію, але лише поки не закінчиться термін договору і не буде обрано наступника: важлива конкуренція.

Пейзаж Анатолій Криволап

Щоб музей зміг повноцінно працювати, варто переглянути системи адміністрування і фінансування. Автономність врятує від задушливих бюрократичних процедур, а можливість поєднувати різні форми власності дозволить акумулювати і державні, і місцеві, і приватні ресурси.

Чи буде такий музей популярним? У питаннях культури чим більша пропозиція, тим вищий попит. Після появи ПінчукАртЦентру та Мистецького арсеналу людей, що підозрюють про існування мистецтва і відчувають у ньому потребу, стало значно більше. До того ж ані ПінчукАртЦентр, ані Мистецький арсенал не виконують функцію, з якою впорався б музей, — зібрати тіло сучасного українського мистецтва і представити його як культурологічну цілісність.