Втрачене царство

Археологи шукають і знаходять підтвердження того, що все або майже все, описане в Біблії, — реальні факти. Серед свіжих доказів — знахідка в Аравійській пустелі легендарного біблійного царства Едом, з якого походить сам Ірод Великий

Олексій Бондарєв

Найвідоміша книга в історії людства — Біблія — досі є яблуком розбрату. І річ тут не тільки в релігійних диспутах — насправді вони останніми століттями значно ослабли під тиском науково-технічного прогресу.

У наукових колах досі ведуть епічно баталії щодо того, хто й коли написав Біблію або, принаймні, різні її частини. А також чи можна вважати Старий Заповіт, який буквально переповнений життєписами великих діячів та історіями держав, історичним документом.

Фактично в сучасній історичній науці є такий напрям, як "біблійна археологія", у межах якого вчені намагаються довести (а дехто і спростувати) достовірність Біблії.

Цієї осені біблійна археологія отримала потужний імпульс, коли група дослідників з Ізраїлю за підтримки колег зі США довела існування знаменитого царства Едом, яке також відоме як Ідумея.

Ваді-аль-Араба, або Арава, — невелика за площею, але дуже примітна пустеля, якою сьогодні проходить кордон між Ізраїлем і Йорданією.

Геологи називають це місце Йорданською западиною. Довжина цього поглиблення — 166 км із заходу, де розташовані нагір'я Негева, на схід, де пролягають Едомські гори. Колись тут було море, стверджують вчені, звідси і хвилястий рельєф пустелі, що нагадує морське дно.

Унікальність Ваді-аль-Араба в тому, що це пустеля, яка щільно заселена рослинністю. На відміну від "сусідніх" Сінайської й Аравійської пустель, тут безліч видів трав, чагарників і навіть пальм. Зокрема, саме тут росте знаменита ієрихонська троянда, яку також називають перекотиполе.

Незважаючи на всі ці розваги для ботаніків, складно уявити собі, що в пустелі Ваді-аль-Араба було комфортно жити людям. Проте вони тут колись жили. Ба більше, процвітали і переживали воістину шекспірівські пристрасті, якщо вірити професору Ерезу Бен-Йосефу та його колегам з університету Тель-Авіва.

Складно уявити, що в пустелі Ваді-аль-Араба колись жили люди. Проте вони тут жили і переживали воістину шекспірівські пристрасті

Бен-Йосеф стверджує, що саме тут приблизно в XII–XI століттях до н. е. знаходилося легендарне біблійне царство едомітян, а зовсім не кілька диких племен, як вважали дотепер. Підставою для такої гучної заяви стала експертиза зразків металу, знайдених під час розкопок у місцях, які, ймовірно, були мідними копальнями. У деяких місцях археологам довелося розкопувати завали глибиною до 6 м, аби дістатися до стародавніх виробництв.

Бен-Йосеф залучив до експертизи заокеанських колег, зокрема Тома Леві з Каліфорнійського університету в Сан-Дієго. Разом вони дійшли висновку, що знайдені зразки доводять: колись у пустелі Арава знаходилося успішне суспільство із високотехнологічним на ті часи виробництвом міді.

Бен-Йосеф переконаний, що таким чином отримано докази існування одного з легендарних біблійних царств. У Книзі Буття 36:31 описано царство едомітян: "...царі, що царювали в краю Едома перед царюванням царя у синів Ізраїлевих". Іншої кандидатури на роль царства Едому, яке мало розташовуватися неподалік від гірського масиву, що досі зберіг цю назву, немає, стверджують дослідники. Мідь є тому прямим і вагомим свідченням.

Бен-Йосеф і його колеги проаналізували сотні знахідок стародавніх мідних копалень у Йорданії та Ізраїлі, щоб реконструювати еволюцію та вдосконалення мідної промисловості.

За словами вченого, мідь є ключем до розуміння того, що відбувалося у давнину на Близькому Сході. Це був єдиний дуже поширений метал, який використовували для виробництва інструментів і зброї. А виробництво міді було досить складним на ті часи процесом, який потребував безлічі різних етапів і великої вправності. Тому розвинена інфраструктура з видобування й оброблення міді є свідченням того, що нею займалася розвинена соціальна група.

"Використовуючи технологічну еволюцію виробництва міді як маркер для соціальних процесів, ми змогли ідентифікувати й охарактеризувати виникнення біблійного царства Едом", — пояснює професор Бен-Йосеф. Успішну мідну промисловість в Араві можна віднести тільки до централізованої й ієрархічної держави, підсумовує він.

Також, за його словами, результати дослідження доводять, що царство Едом виникло раніше, ніж припускали нечисленні історики, які вірили в його існування. І, що найцікавіше, розвиток царства відбувся відповідно до біблійного опису, наголошує Бен-Йосеф.

Сам факт доказу існування біблійного царства — це ще не всі підсумки роботи ізраїльського історика та його колег. У своїй роботі вони вказують на цікаву деталь. Аналізуючи склад мідного шлаку, який утворюється у процесі виплавлення, вони дійшли висновку, що згодом кількість міді в ньому знижувалася. Це вказує на те, що виробництво оптимізували для підвищення ефективності.

На думку авторів дослідження, це раптове і нічим не з'ясовне поліпшення може бути пов'язано із зовнішніми факторами, а саме з єгипетською навалою на Ізраїльське царство. У Біблії фараон, який здійснив цей "подвиг", відомий під ім'ям Шишак. Сучасні історики звуть його Шошенком. Вважають, що в X столітті до н. е. фараон підкорив Єрусалим і повністю розграбував його.

Ця теорії має вагомі підтвердження у вигляді зображень фараона-завойовника на стіні Карнакського храму, який сьогодні часто відвідують туристи в Єгипті.

Шошенк успадкував владу в Єгипті після багатьох років смути. Його діяльність була спрямована на те, щоб відновити колишній статус Єгипту як наддержави. Тому похід у багате Ізраїльське царство було спричинено не стільки бажанням наживи, скільки прагненням розставити політичні акценти, вважають історики.

Захопивши Едомське царство, яке лежало у нього на шляху, Шошенк, цілком ймовірно, не став руйнувати його. Натомість єгиптяни допомогли едомітам із технологіями, навчивши їх виробляти мідь ефективнішим способом, припускають дослідники.

Не виключено, що Шошенк залучив пустелю Арава у свої глобальні економічні плани. Перш історики вважали, що експорт міді з місцевих копалень здійснювали переважно в напрямку Сирії та Месопотамії. Однак Шошенк міг налагодити вивезення міді на захід — до Єгипту.

ГУЧНА ЗАЯВА: Професор Ерез Бен-Йосеф з університету Тель-Авіва стверджує, що в пустелі Ваді-аль-Араба приблизно в XII–XI століттях до н. е. розташовувалося легендарне біблійне царство едомітян

Бен-Йосеф має вагомий аргумент на користь цієї теорії. "Наш аналіз показує раптову" стандартизацію "методів виробництва міді (з огляду на аналіз мідного шлаку) на величезній території від рудників Файнані (сучасна Йорданія) до Тімни (сучасний Ізраїль)", — розповідає професор.

За його словами, за допомогою єгиптян едоміти навчилися виробляти мідь досконалішим способом, зокрема витрачаючи для цього менше енергії.

Однак, за словами Бен-Йосефа, Шошенку не вдалося повністю залучити Едом в орбіту єгипетського впливу. Царство продовжувало існувати і далі.

Відповідно до загальноприйнятих уявлень, основним джерелом для яких є Біблія, Едом, що також іноді називають Ідумея, відіграло не останню роль у багатьох відомих подіях давнини.

Зокрема, його жителі відмовили Мойсеєві у праві пройти через їхні землі, коли він вів євреїв з Ізраїлю. Надалі едоміти тривалий час ворогували з євреями. Вони допомагали вавилонянам захопити і спалити Єрусалим. І навіть на якийсь час захопили частину ізраїльських територій. Потім Едом став частиною Набатейського царства, а потім його поневолили юдеї, а його населення навернули в іудаїзм.

За біблійними переказами, з роду едомітів походив іудейський цар Ірод Великий, якого називали найбільшим будівничим у єврейській історії і який відомий будь-якій людині, котра хоча б поверхово знайома з Новим Заповітом.

Саме Ірод влаштував знамените "вбивство немовлят". Нібито, дізнавшись від волхвів про народження у Вифлеємі майбутнього Царя Юдейського, Ірод наказав своїм солдатам вбити немовля. А вони, не знаючи, хто з новонароджених є маленьким Ісусом, знищили всіх вифлеємських дітей віком до двох років.

Історичних підтверджень багатьох фактів із пізньої історії Едома і тим паче про особу Ірода Великого сучасна наука не має. Однак донедавна й давнішу історію царства вважали туманною.

Завдяки дослідженню Бен-Йосефа частина цього туману розвіялась. Можливо, майбутні дослідження в галузі біблійної археології висвітлять й інші фрагменти історії едомітів.

ІНШОПЛАНЕТЯНАМ ТУТ НЕ МІСЦЕ: Вчені спростували причетність іншопланетян до будівництва Мачу-Пікчу і пояснили чудеса стародавнього зодчества сусідніми з містом скельними розломами з камінням різних розмірів

Царство Едома — не єдина велика археологічна знахідка останніх місяців.

Виявлене у 1911 році на території сучасного Перу стародавнє місто Мачу-Пікчу донедавна вважали однією з неймовірних загадок історії. Частину кам'яної кладки, з якої складаються храми й інші споруди Мачу-Пікчу, викладено так майстерно, що в сполуках між камінням немає навіть щілин, у яких був би будівельний розчин. Деякі дослідники цілком серйозно припускали, що людям така кладка не до снаги, тому таємниче місто буцімто збудували іншопланетяни.

Насправді це не так. Місто збудували люди, просто на їхньому боці була неймовірна вдача, стверджує бразильський геолог Руальд Менегат. Разом із колегами він опублікував результати дослідження, в якому доводить, що місце для будівництва Мачу-Пікчу обрали невипадково. Розломи в скельних породах у цій місцевості полегшили роботу будівельників — вони мали під рукою каміння різних розмірів, які не потрібно було добувати надзусиллями.

Давнім жителям на території нинішньої Іспанії, безумовно, було трохи складніше діставати камені для своєї споруди. Тієї самої, яка сім тисяч років тому була чи то гробницею, чи то місцем проведення релігійних ритуалів. Ученим належить детально дослідити це місце, адже його виявили тільки у вересні цьогоріч, коли супутник NASA зробив знімки ділянок великого водосховища, рівень води в якому впав через сильну посуху. Таким чином глобальне потепління сприяло знахідці, яку вже охрестили іспанським Стоунхенджем.

Ще однією знахідкою останнього часу став легендарний Indevour — корабель, на якому капітан Джеймс Кук здійснив першу навколосвітню подорож у 1768–1771 роках.

Судно використовували як транспорт для британських військ, а потім і тюремне судно під час війни за незалежність США. І ось групі американських археологів вдалося знайти залишки легендарного корабля Кука на дні біля узбережжя штату Род-Айленд. Саме тут його затопили англійці насамкінець програної ними війни.