Втеча з Білого дому

Колишній заступник голови штабу Барака Обами — про роботу з 44-м президентом США і подальше нервове виснаження

Ірина Ілюшина

Alyssa Mastromonaco, Lauren Oyler. Who Thought This Was a Good Idea?
And Other Questions You Should Have Answers to When You Work in the White House, 2018

А лісса Мастромонако, автор книги Хто вирішив, що це була гарна ідея? Та інші питання, на які ви маєте відповідати, коли працюєте в Білому домі, була поруч із Бараком Обамою десять років і завершила співпрацю з ним на позиції заступника начальника штабу Білого дому, перейшовши до списку "найвпливовіших і водночас найменш відомих людей Вашингтона", як писала про неї преса.

Мастромонако любила свою роботу, але шалений темп зрештою підірвав її здоров'я, і ​​в 2014 році вона пішла з Білого дому. Тепер виконавчий директор A&E Networks, Мастромонако написала спогади, які стали бестселером The New York Times.

Назву книги взято з питання, яке часто ставив Обама своїй команді, коли справи йшли не дуже вдало.

Мастромонако згадує, що її перший політ на борту №1. "Немає нічого схожого на той момент гордості, коли ви йдете сходами цього літака", — пише автор. І зразу додає, що президентський літак не завжди був найкращим для подорожей, особливо на нічних рейсах: "На борту №1 немає ліжок, і ми спали на підлозі. А коли ви прокидаєтеся, у вас дві ванні кімнати на всіх".

Я ніколи не могла сказати, що мене немає, ніколи

Мастромонако добре знайома як із привілеями, так і безсонними ночами в Білому домі: "Ви завжди маєте бути доступними. Коли я стала заступником начальника штабу, у мене з'явилася безпечна система зв'язку буквально в моїй спальні. Це робило кімнату дуже теплою, тому що поруч із ліжком стояв справжній сервер. Іноді о третій годині ночі дзвонив червоний телефон, і це означало, що щось сталося... Я ніколи не могла сказати, що мене немає, ніколи".

Одного разу настав момент, коли Мастромонако зрозуміла, що час йти. Коли до кабінету зазирнув політичний стратег Девід Плуфф, вона друкувала й одночасно розмовляла з ним, заявивши співрозмовнику, що спокійно може робити дві справи. У якийсь момент він сказав: "На екрані вашого комп'ютера немає жодного читабельного слова". Вона подивилася, на екран і зрозуміла, що друкувала нісенітницю.

Коли Мастромонако запропонували пройти неврологічний тест, виявилося, що вона функціонувала приблизно на 50% від своїх можливостей. І якщо раніше вона пишалася тим, що була творчою машиною ідей, то зараз перетворилася на людину, яка, коли у когось була ідея, лише казала: "Ми зробили це, це не спрацювало. Ми зробили це в 2011 році".

"Це була ознака того, що я, ймовірно, дійшла до межі", — пише Мастромонако.

Jeremy Heimans, Henry Timms. New Power: How Power Works in Our Hyperconnected World - and How to Make It Work for You - April 3, 2018

Влада змінюється

Традиційні уявлення про владу як про силу і могутність небагатьох похитнулися під тиском людей з інтернету

У світі відбуваються глобальні зміни. І йдеться не тільки про технології: ми спостерігаємо тектонічні зсуви у самій ідеї організації суспільства і влади. Поглиблена політична криза у сфері влади супроводжується посиленням горизонтального впливу — влади мас, а стартапи з новітніми ідеями ведення бізнесу, які виникли нізвідки, витісняють старі успішні підприємства з їхніх традиційних галузей: наприклад, Airbnb зараз коштує більше, ніж імперія Hilton.

Трансформація тільки починається, і значно цікавіша і складніша, ніж ми собі уявляємо. Битва і пошук балансу між старою і новою владою стануть визначальною рисою суспільства і бізнесу в найближчі роки.

Стара влада працює як гроші. Точніше, великі гроші. Нею володіють небагато, а отримавши, ревно оберігають. Нова влада працює по-іншому: вона відкрита, заснована на участі та орієнтована на партнерство. Мета нової влади не накопичувати, а передавати. Вона отримує силу зі все зростальної людської здатності йти далі замість пасивного споживання ідей і благ.

Facebook — класичний приклад нової моделі влади, заснованої на обміні та обробці. Понад 1 млрд осіб поділяють і формують контент мережі, і від цього залежить виживання Facebook. І навіть старі гравці покладаються на подібні методи, щоб посилити свої бренди. Наприклад, ініціатива, коли споживачі стають дизайнерами власного взуття, тепер становить значну частину онлайн-прибутків Nike.

Моделі взаємного доступу, кредитування та інвестицій знижують залежність від традиційних інститутів. Зрозуміло, нові моделі фінансування не позбавлені недоліків: краудфандинг базується на людській слабкості заохочувати емоційні проекти, які можуть не стати успішними.

Відносно того, як нові моделі влади інтегруються у повсякденне життя людей і спільнот, створюється новий набір цінностей і переконань. Влада не просто проявляється по-іншому; люди відчувають її по-іншому. І підліток зі своїм власним каналом YouTube відчуває себе творцем контенту, а не пасивним споживачем чужих ідей.

Lisa Brennan-Jobs. Small Fry, 2018

Яким він хлопцем був

Старша донька засновника Apple змальовує його портрет, далекий від офіційного

Г еніальний візіонер, бізнесмен, засновник легендарної Apple Стів Джобс в особистому сенсі був не надто приємною людиною. Скажімо відверто: у нього був огидний характер, пише його старша донька Ліза Бреннан-Джобс у своїй книзі мемуарів.

Вона народилася у 1978-му, через рік після заснування Apple. Коли її мати, багаторічна пасія Джобса Крісанн Бреннан, завагітніла, той заперечував батьківство і навіть після ДНК-тесту, який підтвердив це, не визнавав доньку. Бреннан подала до суду, і суддя зобов'язав батька виплачувати щомісяця $385 на дитину. Коли ж Джобс став мільйонером, ця сума збільшилася до $500.

Лізі ледь виповнилося дев'ять років, а її матір спіткало зубожіння, і Джобс вирішив забрати доньку до себе. Дівчинка уявляла себе героїнею казки, в якій загублена принцеса повертається до палацу, де на неї чекають обійми батька-короля і доброї мачухи Лорен, яка намагається замінити їй матір. Реальність виявилася іншою казкою — про Попелюшку.

Ліза щовечора миє посуд руками (Джобсу ліньки було ремонтувати зламану посудомийну машину), спить у холодній кімнаті (він також відмовлявся відремонтувати нагрівач — навіщо, це ж південь) і няньчить молодшого брата.

Коли батько і Лорен запрошують її приєднатися до них на весільній церемонії в Напі, Лізу знову чекає розчарування — її звуть як няньку для брата.

Лорен, пише Бреннан-Джобс, любить називати людей невдахами, складаючи букву L великим і вказівним пальцями (looser англійською). Вона і Стів влаштовують імітацію сексуальної сцени перед Лізою, Лорен театрально стогне, а коли Ліза намагається піти, Джобс зауважує, що це сімейна сцена — бо вона ж хотіла стати частиною сім'ї?

Це далеко не єдине знущання зі сексуальним підтекстом із боку батька. Для Джобса було звичним у присутності Лізи і гостей обговорювати, якою жінкою буде його донька, і якого розміру у неї будуть груди.

Справа закінчилася тим, що сусіди Джобса прихистили Лізу, коли батько вигнав її з дому, й оплатили її останній рік навчання у Гарварді.

Вже перед самою смертю вражений раком Джобс кається: обравши день, коли дружини і молодших дітей не буде вдома, він запросить Лізу, щоб вибачитися. "Шкода, що я не можу нічого змінити", — голосив він.

Mike Michalowicz. Clockwork: Design Your Business to Run Itself, 2018

Право на життя

Як мати успішний бізнес і не вмирати на роботі, жертвуючи заради нього сім'єю, дружбою і вільним часом

К ожному підприємцю знайома ситуація, коли 24-х годин у добі не вистачає навіть на завершення робочого порядку денного, не кажучи вже про те, щоб присвятити час собі, друзям чи родині. І йдеться не тільки про початківців — навіть Ілон Маск зізнається, що у нього 100-годинний робочий тиждень, а спить він іноді на килимі під столом у власному офісі.

Все це ненормальна ситуація, стверджує Майк Міхаловіц, успішний підприємець і автор кількох бестселерів, які журнал Businessweek назвав "культовою класикою підприємництва".

"Всі ці емоції насправді засновані на роздутому его, — певен Міхаловіч, — і я маю право стверджувати це, тому що сам був таким бізнесменом. Я думав, що мій бізнес не зможе вижити без мене, поки не зрозумів, що моє его і ця взаємозалежність заважають мені досягти наступного рівня".

Першим кроком до того, щоб не вмирати на роботі та водночас, аби там все працювало як годинник, Міхаловіц називає аналіз тайм-менеджменту, тобто того, на що ви витрачаєте час день за днем. Як власник бізнесу, ви весь час маєте балансувати між власне виконанням роботи, ухваленням рішень, управлінням людьми і вдосконаленням компанії — плануванням.

Скільки часу ви приділяєте кожній категорії? Для того, щоб бізнес дійсно працював сам, ідеальний мікс це 80% робота, 2% — ухвалення рішень, 8% — управління людьми та 10% — планування.

Давайте повноваження команді, щоб забезпечити виконання її цілей. Також необхідно переконатися, що висококваліфіковані головні працівники не розмінюються на рутинну роботу і мають можливість приймати розумні рішення без вас. І нарешті звільніть себе від необхідності завжди бути на роботі. Ідеальний бізнес — це той, що забезпечує послідовні результати, зокрема повсякденні цілі й зростання, без вашої активної участі. А останній крок — створення бізнес-панелі управління, яка дозволить вам залишатися осторонь від бізнесу і водночас мати можливість керувати ним із будь-якої точки світу.