Всі з'їхали з глузду

Країну охопила істерія — у віртуальній битві зійшлися прихильники Петра Порошенка і Володимира Зеленського, наповнюючи інформпростір гнівом і негативом. За загостренням пристрастей нинішня кампанія переплюнула всі попередні, тому що масове проникнення соцмереж породило у людей ілюзію всемогутності й потребу коментувати все підряд

Крістіна Бердинських

Ще напередодні першого туру президентських виборів соціологи точно спрогнозували, що в другій вийдуть шоумен Володимир Зеленський і президент Петро Порошенко. До того ж перший матиме солідний гандикап. Схоже, самі кандидати, як і представники їхніх штабів, були до цього готові. Але тільки не прихильники обох кандидатів.

Не минуло й кількох годин від моменту оголошення даних офіційних екзитполів, як соцмережі захлиснула хвиля взаємного неприйняття.

"Головний і найнеприємніший висновок дня голосування для країни: більше половини жителів України не відчувають себе її громадянами. Це не громадяни, а населення", — висловився у Фейсбуці в ніч із 31 березня на 1 квітня Тарас Березовець, лояльний до президента політтехнолог, який співпрацює з телеканалом Прямий.

"А всенародне голосування у Німеччині 1933 року, внаслідок якого Гітлер став канцлером, я також можу вважати торжеством демократії? А обрання маріонетки жадібного й безпринципного олігарха, яка має намір зупинити навіть рух до ЄС і НАТО, значить, зобов'язаний, інакше я не демократ? Тоді прошу вважати мене недемократом", — написав 2 квітня у ФБ відомий провладний блогер Карл Волох.

Опоненти голови держави у боргу не залишилися. От як описав у соцмережах свої враження від появи Петра Порошенка в студії телеканалу 1+1, що належить опальному мільярдерові Ігореві Коломойському, журналіст і ведучий цієї "кнопки" Олександр Дубінський: «[Порошенко] вбив собі ще один цвях у кришку політичної домовини. Тому що вчергове продемонстрував своє ставлення до людей, як до бидла".

І це лише верхівка айсберга: вже два тижні поспіль прихильники обох кандидатів люто сперечаються і лаються на віртуальних майданчиках і поширюють найглузливіші чутки і картинки, присвячені опонентам.

"Що мене дуже здивувало під час цих виборів — це кількість ненависті", — розповідає волонтер Юрій Кубрушко. Його самого переважно оточують люди, які разом були на Майдані, підтримували одне одного в складні дні, потім займалися волонтерством, їздили на передову з вантажами. Вони завжди були готові за першим покликом кинути все і приїхати на допомогу.

Але через нинішні виборів багато товаришів Кубрушка перестали між собою спілкуватися. "Крім того, у цих людей, безсумнівно, єдине бачення України, як вільної європейської країни", — з сумом наголошує волонтер.

У нестабільних країнах люди легко втягуються у подібного штибу напружені дискусії, пояснює психолог Іда Антонян. У суспільства немає впевненості в завтрашньому дні, через що з'являється високий рівень тривожності.

В українців, що мають прямо біля воріт реальних ворогів — сепаратистів і росіян, цей рівень і без того високий. А в період гострих політичних ситуацій він стає ще вищим. "Коли людині страшно, їй потрібно шукати винних", — пояснює Антонян.

До того ж претенденти на президентську посаду лише нагнітають ситуацію, звинувачуючи одне одного чи не у всіх смертних гріхах. "Вони гасять вогонь бензином", — каже психолог Маріанна Ткалич. Підсумок, за словами експерта, страхітливий: "Якщо зайти у Фейсбук, можна здуріти".

Психологи попереджають: якщо виснажити себе емоційно і психологічно вже зараз, сил на те, щоб прийняти ситуацію і результати виборів не залишиться. Оскільки життя після походу до виборчих урн все одно продовжиться, хто б не очолив країну.

33-річний Костянтин Кременчуцький, який працює у сфері IT, після першого туру спробував вести діалог зі знайомими в соціальних мережах. Він схиляється до того, щоб підтримати Порошенка. Але хотів почути альтернативні думки.

Справа заглухла одразу ж — дискусії переходили на обмін "люб'язностями". І Кременчуцький вирішив менше спілкуватися з іншими. "Поки ця істерія не закінчиться", — пояснює він. Айтішник навіть "відфрендив" (видалив із друзів у Фейсбуці) деяких своїх родичів.

А от антикорупційний експерт Олена Трегуб мала необережність написати загальнодоступний допис у ФБ — мовляв, у разі переобрання Порошенка у нього, як і колись, не буде мотивації проводити реформи. І відгребла сповна: у коментарях прихильники голови держави одразу обізвали її дурепою. І це ще найм'якше з того, що експерт дізналася про себе. Але ж вона в жодній мірі не агітувала за молодого опонента президента.

"Зараз будь-яке критичне слово відносно Порошенка сприймається так, немов це підтримка Зеленського", — каже Трегуб, яка не бачить нічого поганого в тому, щоб обговорювати помилки глави держави. Для особистого спокою експерт вирішила не відповідати на образливі коментарі. Тим більше, що нині, за її словами, навіть представники інтелігенції дозволяють собі висловлювання, що за Зеленського голосує "малоосвічена чернь".

"Черню" нещодавно відчула себе столичний візажист Даша Калініна, коли прийшла на звичне тренування у давно обжитий спортзал. Там якраз обговорювали вибори. Калініна мала необережність сказати, що бачила новий ролик Зеленського, і що той професійно знятий, і грим там теж професійний. "Адміністратор почула, подумала, що я підтримую Зе, і все... Тепер я залишилася без склянки води після тренування і милої посмішки Наталії Петрівни [адміністратора спортклубу]», — розповідає Калініна.

Але найчастіше взаємна агресія залишається усередині соцмереж. І це не випадково. Олександр Смірнов, креативний директор і партнер агентства Tabasco, нинішній стрес через вибори пояснює природою соцмереж, які нині грають серед суспільства величезну роль.

Раніше люди, за його словами, отримували інформацію з радіо і ТБ і після обговорювали її між собою в особистому спілкуванні. Соцмережі ж не просто прискорили обмін новинами, а й відкрили доступ до їхніх джерел. Тепер будь-яка людина може зайти на особисту сторінку політика або журналіста і написати там все, що думає з того чи іншого питання. "Це створює ілюзію всемогутності й потребу коментувати все підряд", — розповідає Смірнов.

Подібна ілюзія піднімає градус напруження у суспільстві: зростає кількість інформації, коментарів і дискусій. "Якщо раніше ти підтримував 5-10 дискусій і втомлювався, то зараз можеш вести паралельно 100 діалогів", — пояснює Смірнов. Плюс у людей з'явився високий рівень залученості в процеси завдяки все тій же віртуальній близькості до кого завгодно.

По-своєму оцінив роль соцмереж у нинішній істерії музичний продюсер Олександр Горбенко. Він порадив колегам з індустрії перенести релізи синглів, альбомів та презентацію кліпів на поствиборний час. "Будь-який ваш шедевр розчиниться в аналізах та інших винаходах наших політиків. Усі топи, тренди YouTube, Facebook, Instagram за годину заповнюються черговим передвиборчим трешем", — написав він.

К ризові ситуації — а вибори в Україні до таких, безумовно, належать — загострюють, за словами психолога Володимира Миколенка, негативні емоції. А саме ті, які накопичилися у людини за довгі роки життя. Їх-то люди і виплескують одне на одного, не маючи іншого блискавичника.

Антонян зазначає: чим вища травмованість кожного окремого громадянина, чим вищий рівень особистих розчарувань, невдач і дискомфорту, тим легше така людина втягується в агресивні суперечки.

Роксолана Авраменко, фахівець із комунікацій у бізнесі, зараз працює з клієнтами з різних регіонів країни, які дотримуються часом полярних політичних поглядів. І для себе вона виробила чітке правило: нікого не переконувати у своїй правоті. Проговорити позицію — так, але не вимагати обов'язкового згоди.

Авраменко впевнена: якщо вислухати різних людей, можна переконатися, що всі хочуть плюс-мінус однакового — виростити дітей, заробити грошей, розвивати бізнес. "Просто ми асоціюємо це [досягнення своїх цілей] із різними людьми", — пояснює вона. І подібні варто прийняти для себе.

Авраменко має в арсеналі ще один прийом, що оберігає її трудовий колектив від зайвих нервів, — вона радить просто не постити принизливі меми про політиків-кандидатів.

А Наталка Якимович, продюсер Film.ua Group, свідомо вирішила не писати про негатив і політику в соціальних мережах. "Я з сумом спостерігаю суперечки у ФБ, під час яких люди обливають одне одного брудом, витрачаючи на це стільки часу і, головне, енергії", — каже вона.

Якимович виключила обговорення політики і з особистих бесід. "Спробуйте відмовитися від скарг і менше говорити про політику — і вам не вистачить тем для розмов не тільки в таксі, а й з колегами, друзями, рідними і навіть коханими. Хіба це нормально?" — журиться вона.

Свого сина продюсер вчить такому правилу: цікавитися, хто і за кого голосував, — поганий тон. Адже вибори на те і вибори, а кандидатів саме тому так багато, що всі люди різні й мають різні позиції.

З робити країну чистою, прибраною, акуратною і незапльованою можна, навіть якщо переможе не ваш кандидат, певен психолог Геннадій Мустафаєв.

Він радить менше гортати стрічки соцмереж та перестати безперервно дивитися політичні новини і ток-шоу: "Якщо ми бачимо в телевізорі кидання політичними какашками, просто перемикаємо канал або вимикаємо телевізор".

Після 21 квітня, коли відбудеться другий тур виборів, життя все одно продовжиться. Україна багато разів проходила через подібні політичні загострення. І хоча щоразу лунали гучні вигуки "ми всі помремо", нагадує Миколенко, все миналося. Мовляв, якщо вже витрачати енергію на виборах, то лише з метою потренувати свої комунікаційні здібності.

У нинішній гіперактивності виборців є зворотній бік: різкий сплеск емоцій і розчарування — це прямий шлях до депресії, наголошує Антонян. Після того, як у країні з'явиться новий президент, частина людей, яка була дуже залучена в дискусії та засмутилася підсумками, зіткнеться із неминучим занепадом сил.

У такій ситуації реальну допомогу надасть не пристрасно підтримуваний, але далекий політик, а близькі люди. І якщо в запалі передвиборчих пристрастей людина втратить із ними контакт, то в підсумку зі своїми проблемами і невдоволенням вона залишиться віч-на-віч. Завдавши психологічну травму собі, вона перенесе весь накопичений негатив на наступні вибори.

Так це колесо може котитися до нескінченності.