Володимир Віссаріонович

Після закінчення нового президентського терміну Володимиру Путіну залишиться усього п'ять років, щоб наздогнати за тривалістю правління Йосипа Сталіна. Втім, цей термін цілком може виявитися для нього останнім

Іван Яковина

Cтарий новий президент РФ Володимир Путін 7 травня у Кремлі вже вчетверте склав присягу глави держави. Якщо він зуміє досидіти до кінця свого президентського терміну, то з результатом у 25 років стане одним із найбільш "довгограйних" російських лідерів. Для порівняння: Леонід Брежнєв керував СРСР 18 років, Йосип Сталін — 29 років. Довше країною правили тільки царі і, схоже, що Путін бачить себе радше в їх числі, ніж серед найнятих менеджерів.

За останні 20 років Росія, залишаючись формально республікою, за суттю перетворилася на абсолютну монархію з головною її особливістю: воля правителя важливіша за будь-які закони та інститути. Там немає суду вищого за царський. Це правило навіть формалізовано у вигляді відмови РФ від пріоритету рішень міжнародних судів над національними.

Володимир Путін домігся абсолютної влади. Зараз він один обирає, якими будуть відносини РФ із зовнішнім світом і внутрішня політика. Він особисто вибирає країни для вторгнень, керуючись дуже екзотичними уявленнями про світову історію та політику. Він же призначає собі спаринг-партнерів на президентських "виборах" і визначає, які партії будуть засідати в парламенті. Він навіть вирішує, кому з несистемних опозиціонерів жити, а кому померти від пострілу в спину під стінами Кремля.

Зараз Путін мимоволі майже підштовхує еліти до перевороту

І вже тим паче тільки Путін зараз може вибрати наступника — людину, яка керуватиме РФ після нього. Відразу після інавгурації 8 травня на посаду кронпринца (формально — прем'єр-міністра) було перепризначено Дмитро Медведєва.

Путін нескінченно довіряє людині, яка чотири роки гріла йому трон, навіть не спробувавши взяти реальну владу в свої руки. Саме тому Медведєв залишиться офіційним спадкоємцем, хоча чутки про його "швидку відставку" ходять Москвою постійно. Люди, які поширюють ці чутки, просто не розуміють: це прем'єра можна звільнити за погану роботу, але кронпринца — ні. Він може потрапити в опалу тільки в одному випадку: якщо почне до назначеного терміну облизуватися на царський трон. Ось тоді так: не лише посади, а й голови позбудеться.

Але поки нічого такого не відбувається, ділові та професійні якості прем'єр-міністра жодного значення не мають. Головна його функція — бути легітимним спадкоємцем престолу. Якщо водночас він ще щось розуміє, добре. Якщо ні, то й біс із ним. Знайдуться бояри з головою, щоб думати замість нього.

Отже, до третього десятку правління Путіна в РФ сформована цілком розвинена феодально-монархічна система — з царем, боярами й народом. Як показує російський досвід, вона могла б існувати століттями, проте саме зараз цю систему пробують на міцність зовнішній світ і власне час.

Термін, що настав, буде, за суттю, п'ятим, формально — четвертим, а юридично — другим поспіль. Фактично ж, мабуть, він стане для Путіна останнім. За конституцією, через шість років правління він повинен буде поступитися Кремлем іншій людині ще на шість років. У 2030 році Путіну буде 77 років. Балотуватися у президенти, щоб працювати до 83, — це досить складно.

Звісно, Путін завжди може змінити конституцію, щоб уникнути шестирічної перерви в правлінні. Але тут є дві проблеми. По-перше, він — легаліст, тобто прихильник формального дотримання закону. Сам він міняти конституцію не захоче. Торік зміни пройшли якраз за президента Медведєва.

Путін вирішує, кому з несистемних опозиціонерів жити, а кому померти від пострілу в спину під стінами Кремля

По-друге, втома бояр від Путіна швидко наростає. І це, мабуть, головний ризик. У Росії влада досить часто змінюється в результаті палацових переворотів. У XX столітті соратники позбулися Миколи II, Микити Хрущова і Михайла Горбачова (конспірологи додадуть до переліку Володимира Леніна та Йосипа Сталіна).

Зараз Путін мимоволі майже підштовхує еліти до перевороту. Він руйнує життєві стратегії своїх наближених, відрізаючи їм шлях на Захід. Він лякає їх невизначеністю, почавши репресії-лайт всередині Росії. Він розгубив активну підтримку в суспільстві, тому і влаштував на останніх виборах жахливі фальсифікації.

Але головне — Путін своїми руками підготував собі абсолютно легітимного, порівняно молодого, але вже досвідченого, відомого всій країні та світу наступника, який влаштував би еліти набагато більше, ніж сам чинний цар. Мова про вищезгаданого Дмитра Медведєва. У Москві з ностальгією згадують ті часи, коли він дружив із Бараком Обамою, їздив до США по новий iPhone і не захоплював Донбас, а грав у бадмінтон.

Крім того, його особистої участі в перевороті проти Путіна не знадобиться. Ба більше, Медведєв міг би перешкодити змовникам, оскільки мав би розповісти про все своєму політичному батькові. Завдання Медведєва при путчі буде простим: стати керівником країни і повернути нормальні відносини із Заходом. Для цієї мети він підходить найкраще, а більше від нього нічого й не треба.

Якщо міжнародні санкції стануть для російських еліт зовсім нестерпними, якщо суспільству цар набридне так само, як свого часу набрид Микола II, якщо Путін здійснить одну-дві серйозні помилки, то його останній президентський термін, напевно, закінчиться завчасно. У Росії до цього майже все вже готово.