Видалити не можна додати

Нерідко з віком у нас стає дедалі менше друзів. Звичайні виправдання: немає часу спілкуватися, погляди розійшлися. Але що відбувається насправді?

Катерина Гольцберг,
психологиня

"Я втрачаю друзів. Ні-ні, вони живі, здорові й навіть успішні, але стали чужими. Мені дуже сумно від цього".

Останнім часом у моєму кабінеті все частіше звучать гіркі сповіді про втрачену дружбу. Багато тривоги, багато запитань, пов'язаних із тим, що більшість людей просто не знаходять часу і сил для дружби, невимушеного спілкування. Найчастіше на втрату подруг скаржаться жінки, але й у чоловіків у цій галузі окреслилися певні проблеми, чого раніше практично не спостерігалося.

Як на зло, невгамовні герої популярних серіалів чомусь завжди встигають випити разом кави, поговорити ні про що, пройтися магазинами і навіть посидіти з дитиною друзів, яка виявляється наймилішим і найслухнянішим малюком. Повне взаєморозуміння і підтримка впродовж довгих років. Чи реально це? Або серіали зіпсували нас? Бо в реальному житті чужі діти і чужий успіх нерідко дратують.

Ймовірно, проблема криється у тому, що в основі дружби лежить абсолютно суб'єктивне відчуття схожості та близькості інтересів, хоча на ділі це може не відповідати реальному стану речей. Тобто дружба в деякому сенсі — ілюзорне поняття. Перших друзів ми знаходимо в садку, школі, у дворі. Й об'єктивно значно більше пов'язані з ними спільним місцем проживання, спільною пісочницею, ніж інтересами. Звісно, в процесі взаємодії може виникнути й спільність поглядів, і спорідненість душ, і емоційний відгук, але все-таки в дитинстві звання товариша дається занадто легко і для продовження відносин достатньо лише того, що нам просто весело й цікаво разом. А от далі, щоб дружити, все-таки доведеться напружитися.

У такій дружбі може не вистачати інтимності та довіри

Із віком ми починаємо ставитися до дружби вдумливіше і раціональніше, намагаючись відсканувати почуття на відповідність соціальним стандартам. Нам, наприклад, приємно і втішно дружити з тими, хто досяг успіху, хто здатен підтримати не тільки словом, а й грошима, й авторитетом. Однак у такій дружбі може не вистачати інтимності й довіри, які є, мабуть, найважливішими складовими довгих і міцних стосунків.

І виникає відчуття, що ось із цими людьми нам дійсно хочеться бачитися і спілкуватися, а ось із цими життя розвело. В реальності наші думки і вподобання відрізнялися завжди, але очевидним це стає лише тоді, коли нас роз'єднують соціальні умови, коли навіть ресторан для зустрічі ми обираємо за різними критеріями. Тут раптом спливають і різні переконання, і політичні погляди, які теж детерміновані діловими інтересами, а значить, і грошима.

Жінки, на відміну від чоловіків, інвестують у дружбу більше особистого — почуттів, думок, роздумів про життя. Чоловіки частіше інвестують спільні ідеї, спільні плани, захоплення і гроші. Ймовірно, це і робить чоловічу дружбу в очах суспільства надійнішою, але, на мій погляд, що може бути надійнішим, ніж володіння чужою таємницею? Тільки володіння чужими грошима. І в підсумку виникає відчуття нерівності — нам завжди здається, що ми точно інвестували у стосунки більше.

Так і накопичуються взаємні образи й уявні розчарування, які ховаються за бажанням віддалитися і не демонструвати свою образу. Дистанція допомагає позбутися від негайного з'ясування стосунків, до якого ми зараз не готові, уникнувши водночас непотрібного стресу, розчарувань і занепокоєння за репутацію.

І спочатку здається, що ми от-от наберемося сміливості й обов'язково зателефонуємо, знайдемо час для пояснень, і тоді все знову піде звичним шляхом. Але час спливає й прірва стає непереборною. За низкою справ і планів ми втрачаємо суть того, що сталося у стосунках, і не вносимо в наші плани тих, із ким відчуваємо напруження. Ми легко виправдовуємо себе: мовляв, у нас є свої межі, унікальний погляд і своя зона комфорту. Й одного чудового або сумного дня вона раптом стає набагато ціннішою за дружбу.

І все-таки найбільшою цінністю дружби, на мій погляд, є саме можливість відрефлексувати свої почуття, отримавши підтримку і розуміння. І коли ми не маємо такої реальної можливості, до нас і приходить відчуття самотності. Тому для збереження теплих стосунків нам потрібен час, який ми готові не витрачати, а спеціально знаходити навіть у найщільнішому робочому графіку. Оскільки дружба — поняття цілодобове.