Виборча Рибка

Ми живемо в умовах всесвітнього інформаційного потопу — з фейками, напівправдою і різними реальностями. Як не потонути в ньому, особливо перед виборами?

Дмитро Кулеба,
постійний представник
України у Раді Європи

"Пам'ять, як в акваріумної рибки" — модний жарт у соцмережах, коли потрібно підкреслити нездатність сучасної людини запам'ятовувати отриману інформацію.

Інформації й справді багато. Її дійсно вкрай складно запам'ятовувати, а значить, і складати слова у сенси, а окремі сенси — в загальну картину. Тому людьми легко маніпулювати.

Ми живемо в умовах всесвітнього інформаційного потопу. Але зовсім не відчуваємо себе в ньому як риба у воді. Нас кинули в цей потоп, ще не навчивши плавати. І ми безпорадно або претензійно борсаємося у хвилях. Амбітні намагаються або сподіваються зберегти здоровий глузд. Решта, і їх більшість, просто пливуть.

А ось перед акваріумними рибками незручно. Крім того, що їх обмовили — пам'ять у рибок дуже навіть непогана, тобто жарт не більший ніж фейк. Так ще й нещодавній експеримент показав, що вони краще за багатьох із нас орієнтуються у реальності.

Вчені взяли звичайну рибку, яка любить ховатися у затишних місцях від загрози. Завдання було зрозуміти, як вона використовує чуття і моторику, аби переконатися, що перебуває в безпечному прихистку. Для цього їй створили доповнену реальність — імітували схованку. Але рибка не повелася: зрозуміла, що цей притулок не гарантує їй безпеки. Вона проявила вибірковість, змогла відрізнити справжню реальність від штучно їй нав'язаної.

У нас рік виборів, а значить, настав час тотального розпродажу різних реальностей. Кожна краща і безпечніша за іншу. Хоча насправді ні. Політикам є чим пишатися — вони набили руку у створенні доповнених і штучних реальностей задовго до того, як це стало трендом у науці, онлайн-іграх, на масовому ринку гаджетів і програмного забезпечення.

Політика є ідеальним простором маніпуляції. Тому що кількість інтерпретацій фактів, явищ і людей тут об'єктивно прагне до нескінченності. Якщо загалом наше життя уявити, як інформаційний потоп, то політика — це та частина потопу, в якій не крапає монотонно з усіх щілин, а бушує ідеальний шторм.

Тому не дивно, що одне з останніх досліджень поширення фейків у Twitter показало: що більше ви цікавитеся політичним контентом, то більше у вас шансів стати споживачем фейкової інформації.

Акваріумна рибка змогла. Будь, як рибка

Тільки не треба тішити себе думкою, що відрізнити правду від вигадки і маніпуляції людині розумній легше, ніж акваріумній рибці. Правда набагато гірша: навіть підготовлена людина купується на штучну реальність, якщо дозволяє системно опрацьовувати себе правильними сигналами.

Чудовий приклад цього прийшов до нас із Facebook. Компанія найняла безліч модераторів, щоб вони відстежували, оцінювали і блокували контент, який суперечить стандартам мережі. Але постійно стикаючись з інформацією, яка стверджує, що Земля пласка, вежі-близнюки у Нью-Йорку підірвали не терористи, а з Голокостом не все так однозначно, деякі модератори самі почали вірити в конспірологічні теорії.

Тепер перенесіться у нашу виборчу реальність. Нас методично заливають контентом, який вселяє в нас певні емоції і переконання. Одні приймають їх на віру, і змінити вже сформовані уявлення про того чи іншого кандидата і реальність, яку він/вона продає, стає вкрай складно.

Хто сумнівається, нескінченно гуглить і гортає стрічки соцмереж, щоб дізнатися більше і перевірити ще раз інформацію. Але онлайн стільки вхідних даних і лідерів думок, що інтернет здатний виправдати все. Легко повірити у що завгодно.

Боротьба за тотальну свободу слова і кришталево чисту правду привела нас у світ словоблудства і безлічі каламутних правд. Проте навчитися спиратися на реальну дійсність все ще можливо. Просто це вимагає від нас постійних зусиль над собою і здатності вчасно зупинитися у пошуку інформації.

Критично мислити, не доводити свободу слова до абсурду, контролювати емоції, вибудовувати баланс у відносинах держави і суспільства, а не розколювати їх на безліч осколків — це щоденна праця. Її буде легше здійснювати, якщо розуміти, що ціна вибору в стані гніву або нестримних веселощів, в які нас занурюють різні кандидати, — це більш ніж помилка, це злочин перед майбутнім країни, яка воює із зовнішнім ворогом і внутрішньої реакцією.

Кожен із нас — це виборча рибка, якій із безлічі запропонованих реальностей потрібно вибрати ту, яка дає не ідеальну, але більшу безпеку, свободу і можливість послідовно рухатися вперед.

Акваріумна рибка змогла. Будь, як рибка.