Весна на корейській вулиці

Олімпійські ігри принесли на Корейський півострів безпрецедентне потепління у відносинах Півночі і Півдня. Однак до возз'єднання далеко: за 70 років дві Кореї стали абсолютно різними державами з позиціями, в яких неможливий компроміс

Анна Павленко

З а перші десять днів зимової Олімпіади в Пхенчхані південнокорейські спортсмени завоювали три золоті, дві срібні та дві бронзові медалі. Це дозволило господині Ігор Республіці Корея закріпитися в першій десятці загального медального заліку разом з Норвегією, Німеччиною, Канадою, США та іншими успішними державами.

Тим часом Північна Корея, яка відправила в Пхенчхан своїх атлетів, не завоювала жодної нагороди.

Традиційно високі результати на зимових Олімпіадах демонструють представники економічно розвинених країн, де немає проблем з фінансуванням дорогого устаткування і будівництвом тренувальних комплексів, а зимові види активного відпочинку доступні широкому колу потенційних атлетів.

Свої перші медалі з зимових Ігор південнокорейці привезли у 1992 році. Тоді ж, на початку 90-х, Південна Корея стала на шлях впевненого економічного зростання і за наступні три десятиліття наростила свій ВВП з $280 млрд до $1,4 трлн. У 2016 році її економічний результат виявився у 80 разів вище за північнокорейський.

Тим часом значна частина населення КНДР пережила в 90-х роках масштабний голод та як і раніше живе в злиднях, констатують в Центральному розвідувальному управлінні США. І все ж спорт тут в особливій пошані: щорічно в Пхеньяні проходить міжнародний марафон, а північнокорейський лідер Кім Чен Ин є шанувальником футболу, баскетболу та фігурного катання.

Гірше йде справа з фінансуванням атлетів. Так, витрати на участь у білій Олімпіаді північнокорейської делегації довелося оплачувати південнокорейцям: Рада зі співробітництва з Північчю зобов'язалася виділити $2,6 млн на проживання та харчування більше 420 артистів, тхеквондистів, журналістів та вболівальників з КНДР. Окремо було вирішено профінансувати візит високопоставленої делегації за участю сестри північнокорейського лідера Кім Е Чжон.

Вона прибула до Південної Кореї напередодні відкриття Олімпіади і стала першим представником династії Кімів, який перетнув кордон, що розділяє півострів. За три дні Кім Е Чжон кілька разів зустрілася з південнокорейським президентом Мун Чже Іном і передала йому запрошення від брата відвідати Пхеньян. Візит північнокорейців в сусідню країну виявився в центрі уваги світових ЗМІ, а міжнародні експерти заговорили про безпрецедентне зближення Півночі і Півдня. Втім, в питанні, чи матиме це зближення продовження, думки фахівців розділилися.

Б ілий прапор із синіми обрисами об'єднаного Kорейского півострова став не менш популярним символом Олімпіади в Пхьончхані, ніж традиційне зображення п'яти різнобарвних кілець. Прапор об'єднання пронесли під час урочистої церемонії відкриття атлети з Південної й Північної Кореї. Його маленькими копіями розмахували миловидні дівчата-чирлідери з КНДР під час виступу об'єднаної жіночої хокейної команди. Синхронно пританцьовуючи на трибунах, 230 юних уболівальниць скандували "Корея єдина" і "Вперед, переможемо!"

Однак об'єднана збірна так і не змогла порадувати своїх уболівальників. Вона програла у всіх трьох матчах групового етапу із загальною різницею шайб 1:20 і посіла останнє місце в турнірі. Проте ідея, закладена в створенні цієї команди, знайшла відгук у глядачів. А один з членів Міжнародного олімпійського комітету від США навіть запропонував висунути збірну Корей на Нобелівську премію миру.

Південна Корея доклала чимало зусиль, щоб північнокорейські спортсмени змогли виступити на Олімпіаді. Так, Сеулу після довгих переговорів з американським командуванням вдалося домовитися про перенесення щорічних спільних військово-морських навчань, які Кім Чен Ин розглядає як генеральну репетицію нападу на КНДР. Тепер вони пройдуть після Олімпіади.

Щоб північнокорейська делегація змогла потрапити в Пхьончхан, Південна Корея послабила санкції, які забороняють кораблям КНДР з'являтися у прибережних водах південного сусіда. Також влада країни надала теплий прийом сестрі північнокорейського лідера, яка ще рік тому була внесена до списку санкцій міністерства фінансів США через порушення прав людини на її батьківщині.

За підсумками візиту Кім Йо Йон офіційний Сеул зробив заяву: хоча перший крок у бік миру на півострові зроблений, розбіжності в позиціях щодо північнокорейського ядерного питання все ще залишаються.

Водночас Кім Чен Ин розхвалював прийом, яикй надала Південна Корея його делегації, й зажадав і далі розвивати "теплий клімат примирення".

Спортивна дипломатія — крок у правильному напрямку, вважає доктор Маркус Белл, експерт із Кореї в Школі східноазійських досліджень Шеффілдського університету у Великій Британії. Однак це тільки спорт, а для істотних дипломатичних зрушень потрібно значно більше зусиль і компромісів із Пхеньяном.

"Це не перший випадок, коли Північна і Південна Корея зближуються за рахунок спортивної дипломатії", — нагадує Белл. Так вперше команда південно-і північнокорейських спортсменів підняла прапор об'єднання під час чемпіонату світу з настільного тенісу в 1991 році.

За шість із гаком десятиліть, що минули після закінчення Корейської війни, дипломатичні відлиги у відносинах двох держав траплялися і без спортивного приводу. Так, на півострові відбулися два міжкорейські саміти за участю глав обох держав, Південна Корея переправила північному сусідові гуманітарну допомогу на десятки мільйонів доларів, а Північна Корея навіть встигла заявити про замороження своєї ядерної програми у 2003 році. Однак далі заяви справа не пішла, і через три роки КНДР провела перше ядерне випробування.

Проте саму ідею возз'єднання розділених держав в єдину Південна Корея підтримує. У 2015 році незалежний корейський інститут політичних досліджень Asan Institute опублікував результати опитування, згідно з яким 80% південнокорейців виступають за об'єднання держав і лише 20% вважають, що провести його необхідно негайно. Багато хто бачить у цьому процесі важкий економічний тягар.

Таких побоювань позбавлений 49-річний сеулець Еундо Юнг. "Я хочу, щоб Південна і Північна Корея об'єдналися", — ділиться він із НВ. На його думку, нинішні високі витрати на оборону в обох країнах шкодять їхній економіці. Тоді як об'єднання допоможе Кореї підвищити продуктивність і вижити у висококонкурентному світі.

А ось 23-річний студент Кі Бек Рю з Сеула налаштований скептично. "Я не сподіваюся, що Південна і Північна Корея об'єднаються за моє життя", — говорить він. На думку Кі Бек Рю, для цього буде потрібна зміна поколінь. А об'єдналася б Корея сьогодні, жителям двох країн було б надто складно впоратися із наслідками масштабних змін.

Південнокорейська молодь значно менше, ніж старше покоління, прагне стерти межу на півострові. За даними опитування, опублікованого в грудні 2017-го урядовим Корейським інститутом національного об'єднання, 72% південнокорейців у віці від 20 до 30 років не вважають таке об'єднання необхідним.

Г оловним бар'єром на шляху возз'єднання Кореї стоять суттєві соціально-економічні відмінності, вважає Стефан Хаггард, директор Корейсько-тихоокеанської програми в Школі глобальної політики і стратегії Каліфорнійського університету в Сан-Дієго.

"Ці держави абсолютно різні: одна — розвинена капіталістична демократія; інша — фактично сталінська", — пояснює він.

Після поділу Кореї в 1945-му південна її частина опинилася під протекторатом Вашингтона і з моменту закінчення військового правління у 1987-му взяла курс на формування прозорих інститутів влади і розвиток ринкової економіки. За рахунок державної підтримки бізнесу і обмеження імпорту в країні розцвіла високотехнологічна промисловість. У 2004 році Південна Корея приєдналася до клубу світових економік, що складається з півтора десятка країн із ВВП більше $1 трлн. А розмір ВВП на душу населення тут виріс із $3,6 тис. у 1987 році до $27,5 в 2016-му.

Тим часом кермо влади в Північній Кореї, що потрапила під радянський контроль, узяла в свої руки династія Кімів. Нинішній правитель, 34-річний Кім Чен Ин, продовжує підтримувати колективну економіку і веде ізоляціоністську політику щодо іноземних держав з акцентом на антиамериканській риториці. Правда, невеликі зрушення до капіталістичного укладу в КНДР все ж є.

Ще в 90-х роках після масштабного голоду, що охопив країну, північнокорейський лідер Кім Ір Сен послабив заборону на дрібну торгівлю. А сьогодні, за даними ЗМІ, великі північнокорейські підприємства впроваджують елементи приватно-державного партнерства.

Хоча приватний бізнес в країні офіційно заборонений, і такі підприємства номінально належать державі, їх управління та частково фінансування знаходяться у приватних руках. Правда, фахівці американського дослідницького інституту Heritage Foundation наголошують: менеджерами таких компаній виступає не хто інший, як представники правлячої робітничої партії, Народної армії Кореї і члени уряду.

Останнім часом такі приватно-державні концерни ростуть і розширюються. Так, наприклад, національний авіаперевізник Air Koryo одночасно з транспортними послугами почав займатися виробництвом сигарет, консервів, обзавівся власною мережею заправок і службою таксі.

І все ж КНДР як і раніше займає останнє місце серед 180 країн у рейтингу Індекс економічної свободи, який щорічно публікують американська газета The Wall Street Journal і дослідницький центр Heritage Foundation. Тоді як Південна Корея знаходиться на 27-му рядку, випереджаючи Японію, Австрію та Ізраїль.

Ядро спотикання

На думку Хаггарда, примирливі ініціативи південнокорейського президента Мун Чже Іна у зв'язку з Олімпіадою — це насамперед спроба відкрити канал для діалогу з північним сусідом. Тоді як проявляти тепле ставлення до Півдня північнокорейського лідера змушують санкції, введені Радою Безпеки ООН. У 2017 році вони пережили кілька етапів посилення і стали відчутно "кусатися", відзначають аналітики.

Сьогодні в Північну Корею заборонено ввозити продовольчу та сільськогосподарську продукцію, промислове обладнання, метали, машини і електроприлади, а імпорт палива обмежений з 2 млн до 500 тис. барелів на рік. А з самої КНДР у будь-яку країну світу не можна експортувати вугілля, залізо, морепродукти і текстильну продукцію.

У серпні 2017-го експортні санкції проти Північної Кореї підтримав і Китай — головний торговельний партнер північнокорейців. Пізніше уряд цієї країни ухвалив закрити розсташовані на території КНР північнокорейські компанії і всі спільні підприємства.

З огляду на те, що на Китай припадає до 90% від сукупного обсягу зовнішньої торгівлі КНДР, підтримка ними санкцій здатна серйозно вдарити по економіці закритої держави, вважають експерти.

"Тиск не буде ослаблено, поки вони [північнокорейці] не зроблять те, що, на думку альянсу, буде значущим кроком у бік без'ядерного статусу", — заявив незабаром після початку Олімпіади в Пхьончхані віце-президент США Майкл Пенс.

Від військової політики Північної Кореї залежить не тільки статус санкцій, а й міжкорейські відносини. "Сполучені Штати не готові змиритися з ядерною Кореєю і не погодяться на мир між Північчю і Півднем, який би не включав США як основної сторони переговорів", — відзначає Белл.

Таким чином, шанси на об'єднання Кореї близькі до нуля, резюмує Хаггард. Як альтернативу він пропонує розглядати проблему з позиції розрядки, тобто поступового ослаблення напруженості. Але і в цьому випадку перешкодою залишається ядерна і ракетна програми Північної Кореї, констатує експерт.

"Північна Корея не відмовиться від свого ядерного арсеналу і не дозволить поширення американських військ на всьому Корейському півострову", — доповнює колегу Белл. Він також сумнівається, що КНДР надовго збереже миролюбний настрій.

"Не схоже, що наступ зачаруванням з боку Північної Кореї на Олімпіаді вийде за межі Пхьончхана", — вважає експерт. За його прогнозами, вже навесні північнокорейці повернуться до тестування свого ядерного арсеналу.