Велика Британія - фото

Велика Британія

19 квітня 2018, 11:14

Уважно придивившись до британців, які мешкають у невеликих містах, розумієш, що головна їхня проблема — примудритися побудувати графік дня так, щоб не перетиналися пробіжки з походами в паб

Уважно придивившись до британців, які мешкають у невеликих містах, розумієш, що головна їхня проблема — примудритися побудувати графік дня так, щоб не перетиналися пробіжки з походами в паб

Реклама

Оксана Мамченкова,
редактор блогів на
сайті nv.ua, з'їздила в Англію

Якщо вірити статистиці, лише 45% жителів Лондона — етнічні британці, а 40% мешканців британської столиці народилися за кордоном. Тож по істинну англійськість варто їхати подалі від мультикультурного мегаполісу.

Наприклад, у Норвіч — центр Східної Англії і графства Норфолк. У період промислової революції місто купалося в багатстві, будувало церкви і жило насиченим інтелектуальним життям. Тепер на місці колишніх фабрик ростуть торгові центри, а в церквах часто відкриваються антикварні магазини і галереї сучасного мистецтва. Що ж стосується етнічних британців, то в Норвічі вони, як і раніше, складають більшість. Лише студенти місцевого університету, заснованого в середині ХХ століття, додають місту інтернаціональних фарб.

До речі, про університет. Він навряд чи складе конкуренцію старовинним Оксфорду чи Кембриджу, але й у нього є причини для гордості. Скажімо, письменницький факультет закінчили володар Нобелівської премії Кадзуо Ісігуро та Букерівський лауреат Іен Мак'юен. У книжкових магазинах міста їхні книги помічені спеціальними наклейками з емблемою вузу.

Але повернімося до менш іменитих жителів Норвіча. Спостерігаючи за їхнім розміреним життям, доходиш висновку, що єдина трудність англійця — поєднати графік пробіжок із плановими походами в паб.

Бігають всі і завжди. З раннього ранку до пізнього вечора вузькими тротуарами спальних кварталів, бруківці центру і доріжках просторих парків бігають люди похилого віку і діти, пари й одинаки, люди в тілі і жилаві марафонці. Водночас пробіжці не заважають раптові дощ, град і пориви крижаного вітру.

Про популярність цього демократичного виду спорту свідчить такий факт: щотижня у трьох парках Норвіча проходять забіги. Ініціатива волонтерська, але реалізується на найвищому рівні. Бігуни реєструються заздалегідь, а на старті отримують індивідуальний чіп, який після фінішу здають, щоб за пару годин дізнатися на сайті забігу свою швидкість і місце поміж інших учасників. Кожен аматорський забіг на дистанцію 5 км у місцевому Ітон-парку збирає від 400 до 500 осіб.

Парки облюбували не тільки бігуни. На зелених галявинах регулярно тренуються юні бекхеми, водночас на спеціальних майданчиках, можна побачити майбутніх зірок регбі, а ще тенісистів і баскетболістів. Якщо додати до цього численних собачників, скейтбордистів, любителів розім'яти шестерні машинок на дистанційному керуванні і надути вітрила іграшкових човнів, то з'ясується, що парк — одне з найулюбленіших місць відпочинку місцевих жителів. І це взимку. Що вже говорити про літо з його пікніками і концертами під відкритим небом!

Паби також популярні в будь-яку пору року. Англійці більш зрілі вибирають заклади менші, а молодь вирушає в бари по голосніше. Про пристрасть британців до алкоголю сказано багато. Однак по-справжньому масштаби явища розумієш, опинившись на одній зі злачних вулиць ввечері п'ятниці або суботи. Тут і вервечки дівчат, усупереч морозному січню одягнених у босоніжки та сукні з глибоким декольте, і хлопці в легких футболках. І, звичайно, ріки пива й сидру, що підігрівають цю веселу й гучну публіку.

На ранок життя повертається в норму — до тиші і домашнього затишку. Англійці хоч і люблять погуляти, але ще більше люблять свій дім, який для них — дійсно фортеця. Але своєрідна. Судіть самі.

хочете розповісти
цікаві факти про своє місто?
Пишіть нам на travel@nv.ua

Жителі острова надають перевагу приватним будинкам перед квартирамт і, незважаючи на безмежні дружелюбність і привітність, бережуть особистий простір. До того ж їхнє життя в буквальному сенсі як на долоні.

Якщо прогулятися уздовж нескінченних рядів двоповерхових цегляних помешкань, то хоч-не-хоч багато дізнаєшся про тутешній побут. Вікна віталень опиняються на відстані витягнутої руки: а там і каміни з фотографіями, мерехтіння екранів широких плазм і крісла, де за книгою чи кросвордом коротає час господар, поки його спокій охороняє величезний пес.

Діліться матеріалом




Радіо NV